Книга Ліян Моріарті «Таємниця мого чоловіка» - об’ємний твір, відомої авторки. Книга в якій майже всі головні героїні жінки. На перших сторінках читач знайомиться з Сесилією – ідеальною жінкою, яка встигає все, веде власну справу і живе дуже правильним життям. Вона знаходить лист чоловіка, який він написав багато років тому і просить відкрити його тільки після своєї смерті. Вона звичайно не стримується, відкриває листа і дізнається про страшну таємницю, яку як тягар, нестиме довго за собою. Перед нею постає дилема, вона не може визначитись зі своїми майбутніми вчинками. Друга жіноча лінія розповідає про жінку-соціофоба, яка ненавидить суспільство, і постійно живе самотньо. Третя, старша жінка все життя бореться з жахливою втратою доньки, і будучи зрілою намагається як найкраще виховати свого внука. Сюжет книги дуже цікавий, він захоплює, а фінал взагалі неочікуваний. Роман не простий, він зачіпає та змушує задуматися над власними життєвими вчинками та рішеннями. Книга має якісне оформлення, папір цупкий, кремового кольору, переклад без граматичних помилок. Рекомендую всім любителям життєвих історій!

І знов я стала жертвою анотації :) Дізнавшись про те, що головна героїня знайде листа від чоловіка і прочитає його, я третину всього роману нудилася в очікуванні листа і сама здогадалась, що у ньому буде написано. Тому, коли Сесилія врешті-решт це зробила, мені роман здався передбачуваним і нудним. Ось так я його і читала, з думкою про черговий жіночий роман із натяком на інтригу...А потім! А потім останні 50 сторінок перевернули це моє сприйняття. Це було так, нібито авторка відчула моє невдоволення і дала того драйву, що мені не вистачало. Неймовірно, як у такий порівняно невеликий обсяг сторінок вдалося вкласти стільки подій. Беззаперечно, фінальна частина книги мене вразила і вдовольнила моє бажання справжньої таємниці, про яку кричить палітурка :) Що ще цікаво - сюжетом ніби охоплюється тиждень життя героїв, хоча насправді події сягають і минулого століття. Тож, як сказано в епілозі, "У наших долях є безліч таємниць, про які ми ніколи не дізнаємося". Ми не можемо знати всі таємниці та шляхи, якими могли б піти. Напевно, так навіть краще (принаймні, половина героїв цієї книжки так і думає).

Однажды, во время уборки на чердаке, Сесилия обнаруживает конверт, который подписан рукой ее мужа. Надпись гласит, то открыть послание можно только после его смерти. Несмотря на то, что ее вторая половинка жив и здоров, женщина не удерживается и открывает конверт. После прочтения этого письма жизнь Сесилии никогда не будет прежней… Кроме того, в романе австралийской писательницы Лианы Мориарты «Тайна моего мужа» есть еще одна главная героиня – пожилая женщина Рейчел, которая несколько десятилетий тому назад потеряла свою единственную дочь-подростка и до сих пор не может пережить свою утрату. Не знаю, специально ли, но Мориарти изобразила своих героинь настолько неприятными, что даже несмотря на сложные ситуации, в которые они попали, сочувствовать им просто не получается даже самую малость. В этой книге нет ни одного нормального персонажа: все самовлюбленные, озлобленные, завистливые. Да, в произведении есть определенная интрига, но раскрыть ее у меня, например, получилось у же на трети книги.