Це перша книга про Метью Шардлейка. І вже з першою сторінкою на читача сходить дух тогочасної Англії, яка переживає тяжкі часи. Період реформації, боротьба англіканства з католицизмом, закриття монастирів,гуманітарна криза переплітається у багатьох кризою віри, а можновладці стараються наввипередки використати ситуацію на свою користь. Детектив разючої якості! Чи не найкращий приклад історичного детективу!

Лондон 1537 року, час Генріха VIII і розпуску монастирів. Томас Кромвель доручає Метью Шардлейку - горбатому адвокату з гострим розумом і травмами минулого - розслідувати вбивство свого комісара в монастирі Скарнсі на узбережжі. Монастир ізольований снігом, ченці в паніці, бо реформація наближається, а вбивця серед них. Шардлейк з помічником Марком поринає в замкнену спільноту: таємниці сповідей, приховані гріхи, страх перед королем і Кромвелем. Сенсом малює епоху детально - холод, запахи свічок, монастирські правила, політичні інтриги. Атмосфера клаустрофобічна: сніг за вікнами, підозри між ченцями, відчуття, що зло вже всередині. Шардлейк - не ідеальний герой: цинічний, з комплексами через горб, але з сильним почуттям справедливості. Він розплутує справу логікою й психологією, але платить емоційну ціну. Книга товста, але динамічна - глави короткі, напруга наростає повільно, але невідворотно. Фінал потужний, з моральними дилемами про віру, владу й ціну реформ. Це перша частина серії, і найкращий старт для знайомства з Шардлейком. Сенсом - історик за фахом, і це відчувається: Тюдори тут живі, брудні й реальні. Рекомендую - одна з найкращих історичних детективних саг, розумна, атмосферна й людська.

Була у великому захопленні під час прочитання цієї книги. тут усе - і історія, і філософія, і релігія, і цікаве розслідування. мені дуже сподобалася чуттєвість, символізм, описи монастиря і снігу, що йшов і йшов, поки персонажі розслідували загадкові убивства. чимось нагадує «Імʼя рози», але загалом це чудесний твір, який мало того, що дає харч для роздумів стосовно історії та релігії, то ще й пропонує багато екшн-подій, за якими цікаво спостерігати, багато «кіношних» сцен, які при цьому працюють і не викликають бажання закотити очі, навпаки - усі використані символи дуже граційно й природно вплетені в сюжет, і хай навіть під кінець половину загадки мені вдалося розгадати самотужки, це не зіпсувало загального позитивного враження і я б залюбки перечитала цю книгу знов у майбутньому.