Ґудзик
Паперова книга | Код товару 514163
Автор
Ірен Роздобудько
Видавництво
Нора-Друк
Серія книг
Читацький клуб
Мова
Українська
Рік видання
2015
Кількість сторінок
224 с.
Формат
84x108/32 (135х205 мм)
Палітурка
Тверда

Усе про книжку  Ґудзик

Фатальна зустріч у мальовничому куточку Карпат змінила життя головного героя Дениса. Він пройшов всі кола пекла в Афганістані, але вижив. Через декілька років ми знову бачимо Дениса, але тепер він - успішний керівник рекламної компанії. Проте минуле кохання знову увірвалося в його життя, і все летить шкереберть.

У цьому романі немає смертей і катаклізмів, але трагічне непорозуміння між головними героями спричиняє драматичні події. Кожен герой цієї книги по-своєму прагне щастя та не вміє цінувати подарунки долі. А тим часом янгол грає маленьким загубленим ґудзиком...

Характеристики
Автор
Ірен Роздобудько
Видавництво
Нора-Друк
Серія книг
Читацький клуб
Мова
Українська
Рік видання
2015
Кількість сторінок
224 с.
Формат
84x108/32 (135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Рецензії
  • Наталія Зуєва
    7 серпня 2018 р.
    Дуже глибока річ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Рецензувати Роздобудько? Яким чином? Адже перо Ірен настільки гостро заточене, що здатне навпіл розрубити у повітрі власний омонім!
    Добре, спробую.
    Отже, "Ґудзик". Герої, що мешкають у романі (в те, що вони існують насправді, віриш з перших сторінок), зображені з такою майстерністю, що знов і знов перечитуючи їх історію, дізнаєшся щось нове, чого не помітив раніше, ставиш себе на їх місця, розмірковуєш, робиш висновки, а потім… міняєш свою думку.
    Він – головний герой – народжується, як-то кажуть, без срібної ложки у роті: не там, не так і не тоді. Очікувати, доки зіркам стане соромно і вони сприятимуть виконанню його життєвих цілей, не вистачає ніякого терпіння. Тому Він, намагаючись втекти від себе, як і від нестерпної закоханості, діє як фідцжеральдівський Гетбсі. Зберігаючи у найдальшому кутку душі образ таємничої та недосяжної особи, Він дивиться в очі смерті, але повертається з війни цілим і досвідченим. Досягає успіху. Демонструє його оточуючим. Саме у цей момент, коли зірки, врешті решт, ідеально розташовуються на небесному обрусі, з’являється Вона.
    Вона – головна героїня – маленьке, світле, добре янголятко, не оповите серпанком недомовленості. Ніякої таємничості, як то було властиво образу, який постійно був поза зоною досяжності. Навпаки, проста і ясна, немов розкрита долоня. Бери, та й годі. Проте своєю глибиною, чистотою та відвертістю не те, що чіпляє Його за живе, скоріше, вражає до переляку. Вона – художник, себто воліє сприймати все навколо не так, як інші: зупиняє свій погляд та насолоджується найкращим, заплющує очі на все інше. Тут її пастка і хапає. Від того, що ти нехтуєш чимось, воно не перестає існувати, з цим потрібно якось миритися. Якщо з дитинства звикаєш помічати у оточуючих лише добро і радість, то з їхніми недоліками все одно доведеться спіткатися рано чи пізно.
    Вона закохується. Він зраджує. Хоча насправді фізичної зради немає. Вона не в змозі цього пережити і…
    «Я померла 25 вересня 1997 року».
    Чи могло все скластися інакше? Хоч з крихітним хепі-ендом? Чи знайде Вона в собі сили колись пробачити Йому? Адже любити – означає прощати, так у Біблії написано, про яку Вона згадувала у своїх монологах. (До речі, про Біблію: померти чи ні – не нам вирішувати, на це є більш вагомі інстанції). Чи то була тільки занадто сильна сліпа закоханість, більше схожа на насолоду своїми почуттями, ніж на справжню любов? Це миле, тендітне янголятко жодного разу не пригадало про коханого, не дало Йому ані одного шансу виправити свої помилки розкаянням, довела рідну мати спочатку до пияцтва, потім – до сказу. Занадто жорстоко? Можливо. Чи могла Вона діяти інакше? Як би ми діяли на її місці, що б відчували? Мабуть, не треба цілком довіряти людям. Як же тоді жити?
    Варіаціям нема переліку, глибині роздумів немає кінця...
  • Олена Овсяк
    29 серпня 2018 р.
    Жіноча проза Роздобудько
    Ця історія почнеться з одного літа у студентському таборі, де головний герой, який щойно вступив до режисерського відділення театрального інституту знайомиться з дівчиною-режисеркою. У них закручується стрімкий і бурхливий роман, але дуже скоро кохана хлопця просто їде. У вересні він дізнається, що вона – його викладачка, та ще й заміжня і має доньку. І хоч йому все це байдуже, вона не може продовжувати такі стосунки. Тож наш герой кидає навчання, йде до армії і потрапляє до Афганістану. Наступного разу ми зустрінемось з ним через 20 років, коли він, вже будучи успішним режисером, повертається до Києва. Там він знайомиться з молодою дівчиною і одружується з нею, а вона виявляється донькою його коханої, яка колись розбила серце. Але це тільки початок всієї історії…

    Роман Ірен Роздобудько «Ґудзик» - це жіночий роман, тому цю книгу можна рекомендувати всім, хто небайдужий до цього жанру. Зізнаюсь, що я очікувала від твору більше, ніж отримала, та все рівно не шкодую, що таки прочитала його.
Купити - Ґудзик
Ґудзик
101 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Ирэн Роздобудько
Ирэн Роздобудько

Сучасна українська письменниця, відома як автор захоплюючих і чуттєвих жіночих романів. Сама письменниця може похвалитися досить бурхливої ​​біографією: працювала журналістом, диктором на радіо, телеграфісткою і на

Детальніше

Рецензії  Ґудзик

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Наталія Зуєва
    7 серпня 2018 р.
    Дуже глибока річ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Рецензувати Роздобудько? Яким чином? Адже перо Ірен настільки гостро заточене, що здатне навпіл розрубити у повітрі власний омонім!
    Добре, спробую.
    Отже, "Ґудзик". Герої, що мешкають у романі (в те, що вони існують насправді, віриш з перших сторінок), зображені з такою майстерністю, що знов і знов перечитуючи їх історію, дізнаєшся щось нове, чого не помітив раніше, ставиш себе на їх місця, розмірковуєш, робиш висновки, а потім… міняєш свою думку.
    Він – головний герой – народжується, як-то кажуть, без срібної ложки у роті: не там, не так і не тоді. Очікувати, доки зіркам стане соромно і вони сприятимуть виконанню його життєвих цілей, не вистачає ніякого терпіння. Тому Він, намагаючись втекти від себе, як і від нестерпної закоханості, діє як фідцжеральдівський Гетбсі. Зберігаючи у найдальшому кутку душі образ таємничої та недосяжної особи, Він дивиться в очі смерті, але повертається з війни цілим і досвідченим. Досягає успіху. Демонструє його оточуючим. Саме у цей момент, коли зірки, врешті решт, ідеально розташовуються на небесному обрусі, з’являється Вона.
    Вона – головна героїня – маленьке, світле, добре янголятко, не оповите серпанком недомовленості. Ніякої таємничості, як то було властиво образу, який постійно був поза зоною досяжності. Навпаки, проста і ясна, немов розкрита долоня. Бери, та й годі. Проте своєю глибиною, чистотою та відвертістю не те, що чіпляє Його за живе, скоріше, вражає до переляку. Вона – художник, себто воліє сприймати все навколо не так, як інші: зупиняє свій погляд та насолоджується найкращим, заплющує очі на все інше. Тут її пастка і хапає. Від того, що ти нехтуєш чимось, воно не перестає існувати, з цим потрібно якось миритися. Якщо з дитинства звикаєш помічати у оточуючих лише добро і радість, то з їхніми недоліками все одно доведеться спіткатися рано чи пізно.
    Вона закохується. Він зраджує. Хоча насправді фізичної зради немає. Вона не в змозі цього пережити і…
    «Я померла 25 вересня 1997 року».
    Чи могло все скластися інакше? Хоч з крихітним хепі-ендом? Чи знайде Вона в собі сили колись пробачити Йому? Адже любити – означає прощати, так у Біблії написано, про яку Вона згадувала у своїх монологах. (До речі, про Біблію: померти чи ні – не нам вирішувати, на це є більш вагомі інстанції). Чи то була тільки занадто сильна сліпа закоханість, більше схожа на насолоду своїми почуттями, ніж на справжню любов? Це миле, тендітне янголятко жодного разу не пригадало про коханого, не дало Йому ані одного шансу виправити свої помилки розкаянням, довела рідну мати спочатку до пияцтва, потім – до сказу. Занадто жорстоко? Можливо. Чи могла Вона діяти інакше? Як би ми діяли на її місці, що б відчували? Мабуть, не треба цілком довіряти людям. Як же тоді жити?
    Варіаціям нема переліку, глибині роздумів немає кінця...
  • Олена Овсяк
    29 серпня 2018 р.
    Жіноча проза Роздобудько
    Ця історія почнеться з одного літа у студентському таборі, де головний герой, який щойно вступив до режисерського відділення театрального інституту знайомиться з дівчиною-режисеркою. У них закручується стрімкий і бурхливий роман, але дуже скоро кохана хлопця просто їде. У вересні він дізнається, що вона – його викладачка, та ще й заміжня і має доньку. І хоч йому все це байдуже, вона не може продовжувати такі стосунки. Тож наш герой кидає навчання, йде до армії і потрапляє до Афганістану. Наступного разу ми зустрінемось з ним через 20 років, коли він, вже будучи успішним режисером, повертається до Києва. Там він знайомиться з молодою дівчиною і одружується з нею, а вона виявляється донькою його коханої, яка колись розбила серце. Але це тільки початок всієї історії…

    Роман Ірен Роздобудько «Ґудзик» - це жіночий роман, тому цю книгу можна рекомендувати всім, хто небайдужий до цього жанру. Зізнаюсь, що я очікувала від твору більше, ніж отримала, та все рівно не шкодую, що таки прочитала його.
  • Наталія Васількова
    22 травня 2018 р.
    Шедевральна книга
    Я у Ірен Роздобудько прочитала немало книг. І поки що це моя улюблена. Вся книга побудована на невзаємному коханні, та тому, до чого призводить таке почуття.
    Отже, хлопець закохується у жінку, старшу від нього. Закохується щиро, ладен задля неї зробити будь-що. А для неї він стає лише розвагою, тим, хто допомагає урізноманітнити її життя, отримати якісь нові емоції та переживання. Загалом, це все, чого так бажає заміжня жінка від самотнього хлопця, по вуха у неї закоханого, від коханця, який завжди під рукою. І вже, коли проходить певний час, у його житті з'являється молода дівчина, яка покохала його так сильно, як він колись іншу жінку. Проте не її. І ось одного дня ця дівчина зникає з його життя. Куди? Не відомо. Чому? Теж. Але ви дізнаєтесь, якщо прочитаєте. У житті все повертається, рано чи пізно. І така примха долі є болючою, тому необхідно цінувати близьких та бути раціональними у випадках, коли такими бути досить важко.
    Сама авторка пише дуже реалістично, вона описує життєві ситуації так по-справжньому, що деколи у них впізнаєш навіть себе і наче бачиш свої вчинки зі сторони.
  • Лариса
    29 жовтня 2017 р.
    Перламутровая пуговица
    Украинская писательница Ирэн Роздобудько относится к тем авторам, которых мне ни очень хвалить, ни слишком ругать не хочется. Ругать не хочу потому, что меня никто не заставляет читать ее книги. А хвалить не получается из-за того, что сюжеты в них в большинстве своем очень банальные, да и развязки в большинстве своей, увы, не радуют меня оригинальностью.

    Первым произведением Ирэн Роздобудько, с которым я в свое время познакомилась, стала повесть «Пуговица». Это повесть о парне, который находит и тут же теряет свою любовь, ведь вместе им быть не суждено. Он пропадает на долгие годы, а когда возвращается в родной город, знакомится с взрослой дочерью своей несостоявшейся возлюбленной. Они играют свадьбу, но вскоре девушка узнает, что когда-то ее мать и мужа связывали романтические отношения, и без следа исчезнет, а наш герой начнет ее искать…

    Это повесть-парадокс. Так, если взглянуть с одной стороны, в ней столько всего (часто ненужного), что сюжет, кажется, довольно насыщенный. Но если смотреть с другой стороны, то произведению недостает чего-то, что позволило бы назвать его неплохим.
  • Анастасия
    7 квітня 2017 р.
    Одна мить і все життя
    Повість Ірен Роздобудько «Ґудзик» - це історія про те, як кілька миттєвостей можуть вплинути на все подальше життя. Про те, як важливо цінувати те, що ти маєш саме зараз, а не прагнути повернути примарне минуле і те, що ніколи не було твоїм. Авторка розповідає нам історію хлопця, який закохується у дівчину. Здавалось би, історія стара як сам світ. Проте він - студент, а вона – виявляється його викладачкою, яка вже в перші дні навчання чітко дає зрозуміти, що між ними не може нічого бути. Аби заглушити біль від втрати, він іде до армії, а потім потрапляє до буремного Афганістану. Вони зустрінуться знову через багато років, але вже у зовсім інших ролях – він стане чоловіком її доньки. А одного разу дівчина випадково підслухає їхню історію і зникне назавжди. Чи вдасться герою розібратись зі своїми почуттями? Чи знайде він свою дружину і чи пробачить вона йому?

    В ранньому підлітковому віці я любила читати оповідання Ірен Роздобудько у маминих глянцевих журналах. І хоча на обкладинці «Ґудзика» вказано, що це – психологічна драма, я радше віднесла б його до жіночих оповідань. І в цьому немає нічого поганого, адже хто-хто, а Ірен Роздобудько вміє вигадувати заплутані сюжети, та й пише доволі цікаво. Це якісна «жіноча» проза, яка допоможе відпочити від складних книг і товстих романів.
 

Характеристики  Ґудзик

Автор
Ірен Роздобудько
Видавництво
Нора-Друк
Серія книг
Читацький клуб
Мова
Українська
Рік видання
2015
Кількість сторінок
224 с.
Формат
84x108/32 (135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Шрифт
Times
Видання
4
Тираж
4000
ISBN
978-966-8659-47-8
Тип
Паперова
 
Про автора  Ґудзик