Ця книжка - про життя як безнастанний дар; про духовні вершини Афону і маленькі карпатські верховини; про те, що робить істоту вільною і безсмертною; про вічні істини і про вічний пошук щоденних крихт радості; про особисте і вселюдське; про земне і небесне, що дарує надих. А ще в цій книжці нуртує розкіш мови - чар текстів, переплетених із таїнством змісту. Невтомне і невтоленне збирання зілля Слова.

Ось що каже про це сам автор: «Вчителі з’являються тоді, коли ти готовий до учнівства. Так склалося, що я був готовий до цього ще з раннього віку і зберіг оту готовність і досі. І вони, вчителі, рясно з’являлися і з’являються на моєму путі. Можливо, тому, що я уважливий учень. Хоча водночас, мабуть, і невдячний. Я спрагло брав чужі уроки і тісно набивав ними щільники свого досвідчення, свого світогляду, свого писемного арсеналу. Тоді як бджола трудова найменше клопочеться для себе. Стягнений із тисяч квіток нектар переплавляє вона в золото меду. Можливо, ця книга – мої письмові іспити з тих знань, які відкрила мені школа життя. Отже – уроки світу, Неба і людей, із яких ткався мій життєпис, моє світобачення, моя світо творчість».