Ключі Марії
Паперова книга | Код товару 1248050
Yakaboo 4.8/5
Автор
Андрій Курков, Юрій Винничук
Видавництво
Фоліо
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
571
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х220 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Ключі Марії

Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період.

Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне — куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії?

Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.

Характеристики
Автор
Андрій Курков, Юрій Винничук
Видавництво
Фоліо
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
571
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х220 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Чудові мандри часопростором... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вражає не тільки сюжет, а й спосіб його втілення тандемом двох сучасних українських письменників Андрія Куркова та Юрія Винничука...
    Пригодницькі мандри на підігнуті старовинної легенди не лишають сумніву у читача щодо їх дійсності. Мандруючи відтвореним авторами світом, мимоволі помічаєш, що перші сто сторінок швидко минули, а захоплення книгою не відпускає, настільки простою та легкою до сприйняття вона є.
    Події легенди, що перекликаються у декількох часових просторах (стародавні часи, часи другої світової війни та сьогодення), чимось нагадують замки на дверях, універсальним ключем до яких є самі герої, справа лише в тому, що відкрити ці двері в один і той самий спосіб неможливо... В решті решт ключ єдиний у всі часи – це душа народу, сповита та відроджена у любові, й відповідно, чим вона чистіша тим більше шансів на світле майбутнє.
    Й світло це треба оберігати, гартуючи власний дух, адже саме любов підтримує нас на важкому життєвому шляху, і саме вона дивним чином змінює героїв книги, даючи наснаги та сил у майбутньому…
    Автори наче підкреслюють, що істина єдина незалежно від часу, а от життєвий шлях залежить саме від прагнень людей...
  •  
    Ключі Марії 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Загальне враження – чудовий пригодницький розважальний екшн на одне прочитання. З 570-ма сторінками я впоралася за три вечори. Можна сказати, проковтнула. Бо це читання просте і невимушене, додаткової роботи душі не потребує. Одне слово – відпочинкове. Цілком відповідає вказаному жанру. Написане якісно і у кращих традиціях аналогів від Дена Брауна. Любителі останнього точно не розчаруються, але нічого нового й не вичитають, крім того, що події відбуваються у проукраїнському середовищі.
    Маємо три часових виміри: 1111 рік, 1941-й і 2019-й. Три трійки головних героїв, які проходять схожі випробування залежно від антуражу історичних реалій, кожна у своєму часі. Купа деталей. Чорна археологія. Чорні бухгалтери. Чорні ходи й підворіття. Шпигуни. Історики. Одні переховуються, інші самі шукають. Тамплієри. Галицькі хрестоносці. Артефакти. Святий Ґрааль. Німці. НКВС. Єрусалим. Київ. Львів. Краків. Греція. Відчувається, що автори опрацювали неабияке теоретичне тло, щоб все це зв’язати у один квестовий вузол. Хто поганий, хто хороший – не зовсім ясно майже до кінця, але автори змушують симпатизувати месіям з їхніми функціями, яких ті не обирали. Закрита зрозуміла кінцівка.
    Фабула ґрунтовна і пропрацьована. Крізь рівне й щільне полотно постійних пригод завдяки паралельному сюжетному плану і невеличкому обсягу глав, що перемикають читача у різні епохи, читач ніби весь час на одній хвилі.
    Оскільки для об’єктивності відгуку треба трохи поприскіпуватися, знайшла такі «мухи», які не роблять погоду твору, але дратують мого внутрішнього цензора: 1) Особисто я відрізняла частини тексту, написані різними авторами, хоч мовна стилістика досить рівна. Подеколи було відчуття, що Курков писав російською, Винничук перекладав, а коректор потім ще й не звів відмінки, і це виглядало «не комільфо» (с.350, 462, 492). Або словосполучення «відбірна українська» у значенні вишукана. (с.105) На моє вухо добірна українська – звучить природньо, а відбірними можуть бути матюки, хоч СУМ не проти, але ж не СУМом єдиним. Подивувало, що у 1941-му персонаж вжив жаргонне слівце «забембати» у сленговому ж його значенні. (с.470) 2) Автори такі цнотливі, що слово сосок, той що частина груді, не вживають. Натомість пиптик – чи не на кожній сторінці. Оскільки за сюжетом без нього ніяк, складається враження, що вони соромляться анатомічної назви. 3) Сучасні герої їдять суцільно пельмені і вермішель, п’ють каву літрами і запивають алкоголем теж без міри. Точно як у творах Лук’яненка, який не актуальний вже понад чверть сторіччя. Якщо треба було показати холостяцький нерозважливий побут, то 25 років тому так воно і було, може. А у подіях 2019-го молода людина у Києві має необмежений вибір готових витворів кулінарії, від дієтичного харчування до Макдоналдсу і шаверми на кожному розі, яка і то менше б в очі впадала, ніж пельменний штамп. 4) На кількох сторінках було місце дискурсу щодо жінок у літературі, передовсім у поезії, настільки яскраво виписаний, настільки відмежований від сюжету, що цю думку я приписала не героєві, а конкретному авторові. Позаяк з нею не згодна, матиму довічний відповідно асоційований приклад опису гендерної нерівності й чоловічого шовінізму. 5) Дивно бачити кирзову російську в українській транслітерації. (с.104,115) Усі знають, як це пишеться мовою оригіналу. Якщо вже треба, знесли би переклад на кінець сторінки, хоч очі б не чіплялися. 6) Хибодруки (8 шт.) – багатенько для видавництва такого рівня, якщо врахувати, скільки ще я не побачила. Економія на кваліфікації коректора – очевидна хиба, що псує репутацію видавництва. Для твору це дрібниці, але мені важливо, щоб читачів поважали. Вони – не найслабша ланка для вашого продукту, бо голосують грошима.
    Взагалі... коли якісне жанрове українське – треба порадіти!
Купити - Ключі Марії
Ключі Марії
290 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Андрій Курков
Андрій Курков

Сучасний український письменник і один з найбільш цікавих і прославлених діячів сучасного українського літературного процесу. Всі книги Андрія Куркова відрізняються яскравими персонажами і поглинаючими, захоплюючими сюжетами. За сценаріями цього письменника створено вісім кінофільмів, а в 2014 році він був нагороджений Орденом Почесного легіону Франції. Купити книги Андрія Куркова варто всім поцін...

Детальніше

Юрій Винничук
Юрій Винничук

Сучасний український письменник, редактор літературних антологій, відомий блогер і політичний оглядач. Юрій Павлович Винничук пройшов тернистий шлях до слави і успіху, займався перекладами і довгий час працював на відоме видавництво «Піраміда». Зараз автор живе у Львові, продовжує складати власні книги і редагувати чужі. Один з небагатьох сучасних письменників, що публікуються виключно...

Детальніше

Рецензії Ключі Марії

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Чудові мандри часопростором... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вражає не тільки сюжет, а й спосіб його втілення тандемом двох сучасних українських письменників Андрія Куркова та Юрія Винничука...
    Пригодницькі мандри на підігнуті старовинної легенди не лишають сумніву у читача щодо їх дійсності. Мандруючи відтвореним авторами світом, мимоволі помічаєш, що перші сто сторінок швидко минули, а захоплення книгою не відпускає, настільки простою та легкою до сприйняття вона є.
    Події легенди, що перекликаються у декількох часових просторах (стародавні часи, часи другої світової війни та сьогодення), чимось нагадують замки на дверях, універсальним ключем до яких є самі герої, справа лише в тому, що відкрити ці двері в один і той самий спосіб неможливо... В решті решт ключ єдиний у всі часи – це душа народу, сповита та відроджена у любові, й відповідно, чим вона чистіша тим більше шансів на світле майбутнє.
    Й світло це треба оберігати, гартуючи власний дух, адже саме любов підтримує нас на важкому життєвому шляху, і саме вона дивним чином змінює героїв книги, даючи наснаги та сил у майбутньому…
    Автори наче підкреслюють, що істина єдина незалежно від часу, а от життєвий шлях залежить саме від прагнень людей...
  •  
    Ключі Марії 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Загальне враження – чудовий пригодницький розважальний екшн на одне прочитання. З 570-ма сторінками я впоралася за три вечори. Можна сказати, проковтнула. Бо це читання просте і невимушене, додаткової роботи душі не потребує. Одне слово – відпочинкове. Цілком відповідає вказаному жанру. Написане якісно і у кращих традиціях аналогів від Дена Брауна. Любителі останнього точно не розчаруються, але нічого нового й не вичитають, крім того, що події відбуваються у проукраїнському середовищі.
    Маємо три часових виміри: 1111 рік, 1941-й і 2019-й. Три трійки головних героїв, які проходять схожі випробування залежно від антуражу історичних реалій, кожна у своєму часі. Купа деталей. Чорна археологія. Чорні бухгалтери. Чорні ходи й підворіття. Шпигуни. Історики. Одні переховуються, інші самі шукають. Тамплієри. Галицькі хрестоносці. Артефакти. Святий Ґрааль. Німці. НКВС. Єрусалим. Київ. Львів. Краків. Греція. Відчувається, що автори опрацювали неабияке теоретичне тло, щоб все це зв’язати у один квестовий вузол. Хто поганий, хто хороший – не зовсім ясно майже до кінця, але автори змушують симпатизувати месіям з їхніми функціями, яких ті не обирали. Закрита зрозуміла кінцівка.
    Фабула ґрунтовна і пропрацьована. Крізь рівне й щільне полотно постійних пригод завдяки паралельному сюжетному плану і невеличкому обсягу глав, що перемикають читача у різні епохи, читач ніби весь час на одній хвилі.
    Оскільки для об’єктивності відгуку треба трохи поприскіпуватися, знайшла такі «мухи», які не роблять погоду твору, але дратують мого внутрішнього цензора: 1) Особисто я відрізняла частини тексту, написані різними авторами, хоч мовна стилістика досить рівна. Подеколи було відчуття, що Курков писав російською, Винничук перекладав, а коректор потім ще й не звів відмінки, і це виглядало «не комільфо» (с.350, 462, 492). Або словосполучення «відбірна українська» у значенні вишукана. (с.105) На моє вухо добірна українська – звучить природньо, а відбірними можуть бути матюки, хоч СУМ не проти, але ж не СУМом єдиним. Подивувало, що у 1941-му персонаж вжив жаргонне слівце «забембати» у сленговому ж його значенні. (с.470) 2) Автори такі цнотливі, що слово сосок, той що частина груді, не вживають. Натомість пиптик – чи не на кожній сторінці. Оскільки за сюжетом без нього ніяк, складається враження, що вони соромляться анатомічної назви. 3) Сучасні герої їдять суцільно пельмені і вермішель, п’ють каву літрами і запивають алкоголем теж без міри. Точно як у творах Лук’яненка, який не актуальний вже понад чверть сторіччя. Якщо треба було показати холостяцький нерозважливий побут, то 25 років тому так воно і було, може. А у подіях 2019-го молода людина у Києві має необмежений вибір готових витворів кулінарії, від дієтичного харчування до Макдоналдсу і шаверми на кожному розі, яка і то менше б в очі впадала, ніж пельменний штамп. 4) На кількох сторінках було місце дискурсу щодо жінок у літературі, передовсім у поезії, настільки яскраво виписаний, настільки відмежований від сюжету, що цю думку я приписала не героєві, а конкретному авторові. Позаяк з нею не згодна, матиму довічний відповідно асоційований приклад опису гендерної нерівності й чоловічого шовінізму. 5) Дивно бачити кирзову російську в українській транслітерації. (с.104,115) Усі знають, як це пишеться мовою оригіналу. Якщо вже треба, знесли би переклад на кінець сторінки, хоч очі б не чіплялися. 6) Хибодруки (8 шт.) – багатенько для видавництва такого рівня, якщо врахувати, скільки ще я не побачила. Економія на кваліфікації коректора – очевидна хиба, що псує репутацію видавництва. Для твору це дрібниці, але мені важливо, щоб читачів поважали. Вони – не найслабша ланка для вашого продукту, бо голосують грошима.
    Взагалі... коли якісне жанрове українське – треба порадіти!
  •  
    Пригодницький роман
    Що буде, якщо два культових письменники зберуться разом та вирішать писати книгу? О так, вийде або щось дуже захопливе, або повне фіаско. Але якщо це Юрій Винничук та Андрій Курков - результат буде приголомшливий!
    Ключі Марії - це захопливий пригодницький роман, який занурить читача і в сучасний світ чорної археології, і в часи Другої світової війни та переслідування української інтелігенції, і в часи Хрестового походу 1111 року. Таємниця чарівної Діви, за якою полюють у всі часи поволі привідкриває свою завісу перед читачами. І сторінка за сторінкою продираєшся крізь незвичні пригоди, поволі починаєш розуміти хто є хто, і що ховається за дверима, які повинна відкрити Марія.
    Тут є все - вірність, дружба, зрада, історія і навіть трішки містики. Читається легко та невимушено, хочеться пошвидше дізнатися, а що ж насправді діється. І навіть часові перескакування у різні епохи не дратує. Чарівна легенда, яка втілюється у життя захоплює не лише хороших героїв, а й негативних персонажів. Проте добро завжди мусить перемогти, будь-якою ціною. Тож однозначно, це хороша книжка!
  •  
    Пригодницький, історичний роман з елементами містики
    Пригодницький, історичний роман у декількох часових вимірах. Все що ми любимо у Винничука та Куркова - все тут. Історія Львова через призму конкретних людей та певних подій від Винничука, мандри Києвом з усіма його вуличками та закладами у Куркова, різні часові виміри, містичні відсили у творах обох письменників - все є у “Ключах Марії”.
    Основа книжки - події у далекому 12 сторіччі, на яких у подальшому зав'язані сюжетні лінії з абсолютно різноманітними героями. Тема боротьби світла і пітьми є ключовою, навіть коли ці явища стають очевидними лише згодом. І в продовження цього вдало описано, що може очікувати людство, як тільки тиран буде мати абсолютну силу. Велика кількість реальних історичних подій та постатей органічно перемежовується з містичними. І радію, що в українській літературі є такі якісні пригодницько-містичні твори, коли навіть 550 сторінок читаються на одному диханні та з користю. Тому що особисто для мене важливо, щоб під час або після прочитання твору я не просто відкладала книжку на далеку полицю, а продовжувала дізнаватися детальніше про певні події та факти, щоб мені закортіло поїхати в певне місце, описане у творі. І ця книжка саме така.
 
Характеристики Ключі Марії
Автор
Андрій Курков, Юрій Винничук
Видавництво
Фоліо
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
571
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х220 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-03-9301-1
Вага
700 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Ключі Марії