Продовження циклу ''Багряна королева''. Можливо хтось скаже, що ця серія книг підліткова і для дорослих буде не цікавою. Але мені дууже сподобалось, я б навіть тут обмеження ставила 16+. Тому що дуже багато смертей, крові, спалених тіл. Якби зняли фільм, було б набагато крутіше ніж голодні ігри. В цій частині автор нас знайомить з новими країнами, нові назви, скажу чесно, я їх не запам'ятовую, їх стало щось надто багато. Так, дійсно, в цій частині видно, що герої ростуть, змінюються, приймають свої помилки. Дуже порадувала Мара своїм самоаналізом, вона зрозуміла, що не одна особлива і світ крутиться не тільки навколо неї. Що потрібно і можна покладатись на інших, і все залежить не тільки від неї. До кінця мені так і не зрозуміло, чому вона не втекла з полону, хоч могла це зробити як мінімум разів десять, або я просто не зрозуміла, що в неї не було виходу. Як на мене описано двозначно, як втече, то не буде цікавого сюжету. Також відкрились очі на Кела, але він якись занадто прихований, така собі темна овечка, здається такий добренький, а насправді типовий мужлан. Не сподобалась любовна лінія, чесно, між Марою і Мевеном все більше по справжньому ніж між Марою і Келом. Але сцени боїв круті, все класно описано. Буду чітаті продовження однозначно.

У 2020 році я познайомилася з першими двома частинами цієї тетралогії про Мару Барров. І враження у мене були дуже різними: перша частина "Багряна королева" зайшла мені на ура! Я дізналася про світ срібних та багряних, і загалом вся книга була наповнена динамікою та нестримним сюжетом. ⠀ А от друга частина мене розчарувала, замість очікуваних пригод я потрапила у вир переслідувань та втечі, і все це приправлено розчаруванням та втомою головної героїні. ⠀ Але нещодавно у мене прокинулася цікавість до цієї серії, і почавши третю частину, я мала двоякі враження, адже не знала, чого очікувати. Але книга варта такої перерви ⠀ Для тих, хто ще не читав цю серію, розповім про основи світу - королівством Норта правлять срібні, люди зі срібною кров'ю та суперсилами. А багряні, люди з багряною кров'ю змушені плазувати під срібними і дуже вері вері бідно, адже вони навиків не мають. ⠀ Аж тут все змінюється, адже з'являється наша головна героїня Мара - дівчинка-блискавка, аномалія природи, багряна з навиками срібної. І в другій книзі ми дізнаємося, що вона така не одна. ⠀ От тільки третя частина починається дуже сумно - в останній битві Мара втратила одного з найближчих їй людей (не буду казати кого, бо буде спойлер!) і тепер, аби більше не втрачати, вона свідомо віддається в полон до Мевена. Нового короля і за сумісництвом її минулого нареченого та брата її коханого. Тааак, трохи Санта Барбара, але повірте, читати це ну дуже цікаво. ⠀ І, загалом, третя частина - це полон Мари в замку. І чого тут тільки немає. І хвора одержимість Мевена до Мари, що не дозволяє йому зарізати Барров (але їй це взагалі не заважає), і політичні інтриги, і нові королівства. Словом, в цій частині ми поринаємо до королівства та срібних всередину. ⠀ Саме це мені найбільше сподобалося! Адже, як виявилося, саме срібних домів та їхніх таємниць мені не вистачало. Бо в другій частині цього ну дуже мало. До всього авторка тут експериментує, і до розповідей від Мари ми отримуємо ще й розділи від точки зору Камерон, дівчинки, яку Мара завербувала буквально за кілька тижнів до полону. І Євангеліни, срібної, в якої виявляється не таке солодке життя. ⠀ Насправді враження залишилися після книги класні. От поки що, це моя улюблена частина з усієї серії. Але, є і мінуси звісно. Якщо брати по сюжету - то дивна динаміка тексту. В першій частині книги події відбуваються дуже повільно і зосередженно. А вже в другій частині ми бачимо такий екшн, і це якось дивно поєднується. ⠀ Ну а якщо брати технічну частину - то я зустрічала дуже багато росіянізмів і одруківок, і через це було складно читати. ⠀ Загалом, я б радила читати цю серію або завзятим фанатам фентезі, які вже і в вогонь, і в воду. Або початківцям, які тільки хочуть знайомитися з жанром фентезі.

Спойлер: продовження серії мені взагалі не сподобалось і 4 книгу я читати не планую. Стало не цікаво читати через одноманітність подій та загалом передбачуваність сюжету. Якщо з перших серій книг хвилювався за Мару та сподівався, що в неї все вийде і вона зможе врятувати себе та інших багрянних, то в цій книзі нам показали її зовсім з іншої сторони: вона не вміє брати відповідальність за свої вчинки, не вміє працювати в команді і через неї страждають інші; егоїстичний підліток, що вважає себе найрозумнішим і хоче вирішувати все самостійно. Те саме можна сказати про інших головних персонажів. Кела спочатку показали благородним та доброчесним лицарем, а тепер ми бачимо як легко він може зрадити своїх. Мевена наче хочуть виправдати розповідями про його дитинство, але це не викликає емпатію до нього. На жаль мені не хочеться читати продовження через головних персонажів. Вони не цікаві, не послідовні і не викликають жодних емоцій та переживань за їхню долю, що мене неймовірно засмучує так як другорядні персонажі мені здаються більш цікавими, але їх дуже мало в книзі.