До збірки увійшли повісті українського письменника-шістдесятника Григора Тютюнника (1931—1980), написані про дітей. Герої цих творів — сирота Климко та юний учень ремісничого училища Павлик, чий батько не провернувся з фронту. Їхнє дитинство і юність припали на трагічний період Другої світової війни та повоєнного лихоліття, як і дитячі роки самого письменника. Двотижнева подорож 11-річного Григора, що змушений був через голод пішки добиратися з Донбасу в село до матері на Полтавщину, вступ до Зіньківського ремісничого училища, «щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день», — усе це письменник переосмислив і з надзвичайною майстерністю та щирістю зобразив у творах “Климко” і «Вогник далеко в степу».