Коли брала книгу на прочитання, абсолютно нічого від неї не чекала - просто обкладинка зацікавила. Кістяк, з пересторогою іонізуючого випромінювання на шиї й квіти у петриківському розписі - незвично так. Але зараз, після прочитання я взахваті і приємно вражена! Це прекрасно, коли книга має друге дно. Візуально все оформлено як чергова дитяча книжечка, тільки є одне АЛЕ... Дитина читає про пригоди Кістяка і Михася в Чорнобилі, про дружбу і взаємодопомогу - хороші починання прищеплюються в дитинстві. Казочка про зомбі-кістячка, який продовжує "жити" й має певний моральний кодекс - ось дитяче. У той час як дорослий читає про "дружні" народи (сусідні), про розділення між людьми (гендерні, світоглядні, релігійні) та вдаване піклування про добробут (таких Чупакабр перед виборами вилазить з кожної зони!), про форс-мажор (на який можна повісити все і власну безтолковість також), про дороги і зупинки (які нищать чорнобильські свині, а не люди) та про війну (якої, для деяких індивідумів, немає в нашій країні)... Багато прихованої іронії й правди на сторінках дитячої казочки. Сподіваюся, герої таки дійсно не вмирають і через століття постануть знову для оборони краю…