Кімната
Паперова книга | Код товару 746701
Yakaboo 4.8/5
Автор
Емма Донохью
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Кольорові
Формат
145х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Кімната

Усе своє життя п’ятирічний Джек провів у Кімнаті. Для нього це цілий світ; там він народився й виріс, там він грає зі своєю Ма, читає книжки, дивиться телевізор. Кімната — справжній дім для Джека, але для його Ма — це в’язниця, де протягом семи років її тримає викрадач Старий Нік. Коли він навідується до них, жінка ховає сина в шафу. І от, коли Джекові виповнилося п’ять років, мати наважується розповісти йому правду і здійснити зухвалий план втечі… 

Характеристики
Автор
Емма Донохью
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Кольорові
Формат
145х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Личное пространство 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Маленький Джек родился в Комнате. Кроме нее, он не знает другого мира, хотя и видит по телевизору странных созданий и незнакомые пространства. В своей жизни он видел только двух людей – свою маму, которую мальчик зовет просто Ма, и Ника, который регулярно к ним наведывается. Джек не знает, как он и Ма попали сюда, зато его мать навсегда запомнить тот ужасный день, когда ее, обычную семнадцатилетнюю девушку, похитил с парковки супермаркета маньяк. Он запер ее в звуконепроницаемой комнате, под которую оборудовал свой гараж. Здесь она провела долгих семь лет, здесь она родила своего Джека. Удивительно, как эта девушка смогла в таких условиях воспитать развитого ребенка.

    Однажды им чудом удастся сбежать от Ника, но Ма и особенно Джек будут чувствовать себя в для кого-то совсем новом и непривычном, а для кого-то – вновь обретенном большом мире не очень уютно. Роман «Комната» Эммы Донохью – это очень острая и в каком-то смысле тяжелая книга, но мне она пришлась по душе, так что все же советую ее.
  •  
    Одна из лучших книг за мои 29 лет 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эту книжку я купила благодаря инстаграму. Прочла несколько восторженных отзывов и нестерпимо захотела её себе в домашнюю библиотеку. Читать начала поздним вечером, не питая особых иллюзий, т.к. понимала, что на вкус и цвет фломастеры разные. Закончила читать уже ближе к утру, потеряв сон и покой, пока не перелистнула последнюю страничку и не выдохнула с облегчением.

    Книга невероятная! Затрагивающая такие глубины и закоулки моей души, о существовании которых я и не подозревала! Переваривала я её больше недели, ничего другого читать не могла, мысленно снова и снова возвращаясь к сюжету "Комнаты". Как же сложно писать о книге, когда она идеальна. Космический украинский перевод, я такого вкусного текста давно (а может и никогда) не встречала, красивенное оформление, оптимальное количество страниц, неспешность и непосредственность изложения.

    Обязательно буду перечитывать, а ещё посмотрю фильм, что снят по этой книге. Очень советую всем, на кого без повода накатывает грусть и давят обстоятельства. Прочувствуйте, насколько счастливей и полноценней жизнь мальчика, ограниченная стенами небольшой комнаты, и поймите - все проблемы у вас в голове. Историю можно понимать буквально, а можно и метафорично, отыскав внутри себя маленького пятилетнего Джека, а вместе с ним - целый космос.
Купити - Кімната
Кімната
127 грн
Є в наявності
 

Рецензії Кімната

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Личное пространство 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Маленький Джек родился в Комнате. Кроме нее, он не знает другого мира, хотя и видит по телевизору странных созданий и незнакомые пространства. В своей жизни он видел только двух людей – свою маму, которую мальчик зовет просто Ма, и Ника, который регулярно к ним наведывается. Джек не знает, как он и Ма попали сюда, зато его мать навсегда запомнить тот ужасный день, когда ее, обычную семнадцатилетнюю девушку, похитил с парковки супермаркета маньяк. Он запер ее в звуконепроницаемой комнате, под которую оборудовал свой гараж. Здесь она провела долгих семь лет, здесь она родила своего Джека. Удивительно, как эта девушка смогла в таких условиях воспитать развитого ребенка.

    Однажды им чудом удастся сбежать от Ника, но Ма и особенно Джек будут чувствовать себя в для кого-то совсем новом и непривычном, а для кого-то – вновь обретенном большом мире не очень уютно. Роман «Комната» Эммы Донохью – это очень острая и в каком-то смысле тяжелая книга, но мне она пришлась по душе, так что все же советую ее.
  •  
    Одна из лучших книг за мои 29 лет 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эту книжку я купила благодаря инстаграму. Прочла несколько восторженных отзывов и нестерпимо захотела её себе в домашнюю библиотеку. Читать начала поздним вечером, не питая особых иллюзий, т.к. понимала, что на вкус и цвет фломастеры разные. Закончила читать уже ближе к утру, потеряв сон и покой, пока не перелистнула последнюю страничку и не выдохнула с облегчением.

    Книга невероятная! Затрагивающая такие глубины и закоулки моей души, о существовании которых я и не подозревала! Переваривала я её больше недели, ничего другого читать не могла, мысленно снова и снова возвращаясь к сюжету "Комнаты". Как же сложно писать о книге, когда она идеальна. Космический украинский перевод, я такого вкусного текста давно (а может и никогда) не встречала, красивенное оформление, оптимальное количество страниц, неспешность и непосредственность изложения.

    Обязательно буду перечитывать, а ещё посмотрю фильм, что снят по этой книге. Очень советую всем, на кого без повода накатывает грусть и давят обстоятельства. Прочувствуйте, насколько счастливей и полноценней жизнь мальчика, ограниченная стенами небольшой комнаты, и поймите - все проблемы у вас в голове. Историю можно понимать буквально, а можно и метафорично, отыскав внутри себя маленького пятилетнего Джека, а вместе с ним - целый космос.
  •  
    Весь світ - це одна кімната.
    Важка історія, розказана вустами п'ятирічного хлопчика. Складно уявити, як це, вважати що весь світ - це одна кімната. Це не фантазія людини. Для Джека це реальність. Він народився і прожив в цій кімнаті 5 років. Все що знаходиться в кімнаті - для нього це світ. Він дивиться телевізор, слухає розповіді мами, але для нього це казка, ніщо нереальне. Джеку важко уявити, що за стінами кімнати існує інший світ, з усіма його радощами і гіркотами. Для свого віку він дуже розумний і кмітливий хлопчик. Мама скільки могла стільки і вклала в нього. Вони робили зарядку, влаштовували змагання, з підручних матеріалів робили всілякі речі і вироби, розвивали пам'ять. Джек все своє життя (5 років) провів в одній кімнаті, під замком і жодного разу не виходив на вулицю.
    Важка ця історія тому, що читач крізь рядки бачить ті речі, які залишилися за кадром, що не були описані дитиною, але вони є, просто Джек їх ще не розуміє. Але не дивлячись на таке обмежене життя, дитина була щасливий, тому що поруч з ним була мама.
    Книга ділиться на дві великі частини: життя в ув'язненні і реабілітації після порятунку. Книгу було вкрай важко читати і не тільки через все, що сталося, а саме від того, що розповідь ведеться від імені п'ятирічного хлопчика з абсолютно поламаною психікою.
    У Емми Доног'ю вийшли дуже реалістичні персонажі. Поведінку головної героїні цікаво вивчати, тому що після порятунку їй задають такі питання, на які просто не буде відповідей у ​​"звичайних" людей, які не проводили 24 години на добу наодинці з собою і своїм сином.
    Свою роль зіграло і те, що вся книга написана від імені Джека, дитини, що виріс в кімнаті і тільки в п'ять років дізнався про існування цілої всесвіту за її межами.
    По-перше, сама мова оповіді вийшла дуже простою, за рахунок чого книга читається неймовірно швидко і легко. По-друге, сприйняття дитини, тим більше що знаходився в такому незвичному середовищі, дає можливість подивитися на багато речей під зовсім іншим кутом.
  •  
    Кімната як цілий світ
    Джеку 5 років і він народився в Кімнаті, куди колись його маму заточив після викрадення маніяк. Проте роман Емми Донохью «Кімната» - не про злочинців та їхніх жертв. Це книга про те, як двоє людей намагаються пристосуватись до нових для себе умов. Так, малий Джек ніколи не бував у великому світі, тут для нього все нове, незвичайне і лякаючи. Його мама (або як називає її син – просто Ма) не бачила нічого, крім Кімнати близько семи років (саме стільки пройшло після викрадення), тож відкритий простір, де немає стін, також ц певному сенсі новий для неї. Вони повертаються в будинок батьків дівчини, але їм важко пристосуватись до нових умов, хай навіть вони в мільйон разів кращі за ті, в яких вони жили довгі роки.

    «Кімната» - книга незвичайна, адже написана від першої особи, і особа ця – маленький хлопчик, який до 5 років не бачив людей, крім свої Ма та Ніка, який регулярно до них навідувався (хоча назвати його людиною навряд чи можна). Особисто мені читалась вона важкувато, але я не шкодую витрачених на читання зусиль.
  •  
    Кімната, як цілий світ
    Джеку п'ять років і він виріс під замком, в чотирьох стінах - кімнаті, яка для нього - весь світ, а за її межами просто космос і він не уявляє собі інше життя, інші речі, які для нас, звичайних людей, звичні, буденні в повсякденному житті.
    Важко таке уявити, навіть страшно від самого усвідомлення, що дитина не може зрозуміти навіть те, що є і інші люди, крім них з Ма та старим Ніком, який, власне, спричинив таку ситуацію.
    Але не дивлячись на це, дитина залишається щасливою, бо з нею завжди була, є і буде його Ма, яка вклала в нього багато тепла та любові. Зробила все можливе, щоб її син виріс кмітливим, здоровим хлопчиком, навіть в чотирьох стінах, під замком.
    Історія дуже щемлива, сюжет розвивається вустами дитини, а це завжди якось боляче читати, адже п'ятирічний хлопчик не завжди може всього зрозуміти і на деякі проблеми дивишся зовсім інакше.
    А ще, як на мене, то персонажі дуже реалістичні, без штучності і просто неможливо їм не співчувати, не проживати разом з ними історію.
    Якщо брати саму книгу, то читається вона неймовірно швидко. Чудове оформлення, приємно тримати в руках.
    Історія мені дуже сподобалась, раджу всім прочитати дану книгу, воно того варте .
  •  
    В Кімнаті...
    Роман канадської письменниці Емми Донохью «Кімната» я прочитала вже після того, як дивилась однойменний фільм, знятий за мотивами книги. Цікаво, що книга і її екранізація вийшли різними за настроєм, тому читати «Кімнату» можна навіть після перегляду фільму. Головну героїню у 17 років викрадають з парковки і на довгі роки заточують з звуконепроникному гаражі. Менш ніж через рік дівчина народить сина – Джека. Саме від його імені вестиметься мова у цій книзі. Для Джека цей гараж – ця кімната – є цілим світом, адже нічого іншого до своїх п’яти років він не бачив і не знає, як живуть назовні. Він бачить тільки свою Ма та її викрадача, який регулярно навідується в Кімнату.

    І тільки дивом Джеку та його мамі вдається втекти з кімнати. Після перебування в лікарні вони повертаються в будинок батьків дівчини, проте мати і син не відчуваються тут себе своїми. Вони взагалі не можуть знайти своє місце у великому світі після перебування в Кімнаті… Ця книга абсолютно не схожа на все, що я читала до неї. Несподівано, гостро, цікаво.
  •  
    Кімната
    Ця книга вразила мене. Закінчивши її читати у мене було вдосталь часу обдумати цю історію.
    Уся книга побудована на розповіді з точки зору п’ятирічного Джека. На початку довелося звикнути слідувати за його ходом думок, але вже потім читати було легко.

    Навіть незважаючи на те, що Ма не є головним «голосом» у романі, у голові складається яскрава картина її опису. Думаю кожен, хто читав цей роман відчув усю ту любов до її синочка Джека. Не дивлячись на замкнутий простір вона намагається навчати його жити правильно, хоч думками вона виховує план втечі…

    Єдине, що дратувало мене у цій книзі, це навіть не той персонаж, що ув’язнив їх, а вередливість хлопчика. Попри усі старання його матері, він відторгав існування усього світу окрім однієї єдиної кімнати, в якій він живе від самого народження.

    Це дивовижна і наполеглива історія не тільки материнської любові до єдиного синочка, а й виживання. Адже, якщо для дитини ця кімната була усім всесвітом, для його матері – в’язницею, з якої вона мала намір рано чи пізно здійснити втечу.
  •  
    "Комната" - роман бестселлер канадо-ирландской писательницы Эммы Донохью, который после первой публикации в 2010-м году принес ей невообразимую славу, войдя в финал Букеровской премии, а уже в 2015-м был экранизирован по ее же сценарию, за что Эмма опять была номинирована, но уже на премию "Оскар" за лучший сценарий.
    В книге писательница довольно жестко и метафорично поднимает тему насилия над женщиной и ребенком. В основу книги легла идея о реально существовавшем мальчике, которого много лет держали закрытым в "Комнате". Его мать, когда-то семнадцатилетняя девушка, была заточена насильником в сарае его дома. Никто ее не мог найти, ведь сарай со звукоизоляцией, и она уже два года не видела света, когда у нее родился сын Джек. Мальчик ни разу не выходил из Комнаты, он и не подозревал, что кто-то живет иначе, ведь, видя внешний мир только по телевизору, он был уверен,что это выдумки и сказки, что это - нереально, а вот его жизнь вполне нормальна и реальна.
    Но вод однажды Джеку и его матери удается сбежать. Остается только один вопрос - смогут ли они адаптироваться во внешнем мире?
  •  
    Пять лет в четырех стенах
    Сперва я посмотрела фильм. Есть у меня такая привычка пересматривать картины, которые номинируются на Оскар, и следить за игрой оскароносных актеров. И Бри Ларсон удалось не только получить статуэтку за лучшую женскую роль 2016 года, но и покорить мою душу, - так глубоко сыграть образ Ма не смог, наверное, бы никто.
    Если честно, я не верю, что в жизни все это могло бы быть. Я имею в виду вовсе не изнасилование главной героини и не рождение ею ребенка в гараже. Я имею в виду тот уровень социализации, которого достиг Джек. Находясь вдали от цивилизации и видя лишь мать и Старого Ника, мальчик научился и читать, и писать, и мыслить. Многие ребята, выросшие в больших семьях, не могут этим похвастаться. Порой даже кажется, что в комнате малыш Джек был более самостоятельным, чем на воле.
    Если говорить о книге, то автору, безусловно, респект. Все четко, нет ничего лишнего, все предложения идеально отображают внутренний мир говоривших, речь Джека отлична от речи Ма и Старого Ника. Видно, что над романом работал профессиональный писатель, который знает толк в этом деле.
    Книгу я бы отнесла к жанру психологического романа, хотя особого подтекста в ней нет. Просто читайте историю маленького мальчика, который открывает для себя огромный мир, раскинувшийся за четырьмя стенами комнаты.
  •  
    Одна з найулюбленіших книг..
    Бурхливі коментарі та похвали блогерів зарубіжного буктюбу спокусили мене придбати цю книгу. Почала читати її в нічну пору, не усвідомлюючи, що ця історія може так мене затягнути. Отямилась аж зранку, коли перегорнула останню сторінку і дізналась її завершення.

    Книга просто неймовірна. Важка для осмислення, сприйняття, але воно того варте.
    Переварювала її протягом декількох днів. Про читання далі мова й не йшла. Настільки книга торкнулась якихось таємних куточків моєї душі, що не хотіла відпускати.
    Український переклад легкий для сприйняття, оптимальна кількість сторінок, а також гарне оформлення, яке зіграло не останню роль в покупці.

    Чи буду перечитувати книгу? Не знаю. Дуже важко було позбутись дивного відчуття опісля прочитання. Думаю, колись та й моя рука потягнеться за нею на книжкову полицю.
    До речі, дивилась фільм, знятий по мотивах цієї історії. Він значно програє книзі. Багато важливих деталей пропущено, і головне — у фільмі немає відчуття того, що розповідь веде маленький хлопчик. Фільм знятий більш через призму сприйняття дорослого, як на мене, а книга — через призму світосприйняття дитини, маленького Джека.
    Цим мене вона й зачепила.
    Взагалі, історію можна сприймати буквально, а можна й метафорично. Усі ми у середині себе маємо такого маленького Джека, для якого його власний маленький світ є усім і більше йому нічого не потрібно.
  •  
    цілий світ на 11 квадратних метрів
    Боляча книга про викрадення, домашнє насилля і заточення в 11 квадратних метрів молодої дівчини, а згодом і її сина, Джека.

    розповідь ведеться від імені маленького хлопчика Джека, який народився в Кімнаті. без вікон. з дверима, що відкриваються кодом, який не знає ніхто, крім чоловіка, що їх туди запроторив.

    оскільки надії на втечу немає, Ма навчає Джека всьому, що знає сама і робить все, що в її силах, щоб навіть на цих 11 квадратних метрах він зміг вирости і розвинутися максимально він займаються спортом, будують ракети, читають книги, співають, готують і досліджують світ, принаймні той, що вміщується в їх маленьку звуконепроникну кімнату.

    Джек виростає з розумінням, що так і має бути, що світ невеликий і весь зосереджений на ньому і його Ма. але одного дня все докорінно зміниться. проте що не хочу спойлерити.

    лише скажу, що книга надихнула мене цінувати свободу. а ще показала, що розвиток дитини можливий навіть за відсутності дорогих і розрекламованих матеріалів.

    а ще книга нагадала, що домашнє насилля зовсім поруч. воно може успішно приховуватися, і ти ніколи не здогадаєшся, що на задньому дворі твого зразкового сусіда відбуваються насправді жахливі речі!
  •  
    Комната
    Я не читала аннотацию, и не знала точно о чем книга. Ну, разве что кое-что подозревала из названия. И это дало удивительный эффект. Когда начинаешь читать, и постепенно выстраивать картинку как пазл. С каждой страницей всё больше понимаешь о чем речь и осознаешь масштабы происходящего.. Описанная ситуация не типичная, достаточно жестокая, и из-за всего этого даже какая-то нереальная. Да, сюжет интересный. Также интересно и познавательно описаны некоторые моменты психологии, особенности воспитания. Есть и недостатки. Например, повествование от лица ребёнка очень неправдоподобное на мой взгляд (но я понимаю, что иначе было бы не так понятно и не так эмоционально). Но оказалось, в этой книге главное не о чем она, а что она делает с читателем. Как ни странно, читая книгу я немного покопалась в себе и задумалась. Несмотря на ужас происходящего, жертва вызывала у меня скорее неприязнь, чем сочувствие. Потому что нас отталкивает все непривычное и странное. Некоторые моменты "не-нормального" поведения меня бесили. И это заставляет задуматься об обществе и о нашем отношении к тем кто отличается, а также о к сожалению распространённом обвинения жертвы. Эта книга давит, заставляет посмотреть в глубь себя и выворачивает на изнанку эмоционально. Как раз то, чего мы ждём от хорошей книги. А учитывая, что она ещё и очень интересная, точно заслуживает наивысшей оценки.
  •  
    Ізоляція не зі своєї волі
    "Ковтнула" цю книжку за один вечір.Хоча читати легко було, мабуть, ще й через те, що колись дивилася однойменний фільм, знятий за цією книгою. Для тих, хто не читав і фільм не бачив: роман про п'ятирічного хлопчика Джека, історія розповідається від його імені. Хлопчик усе своє життя провів у кімнаті разом зі своєю Ма, але ця кімната насправді є місцем, де протягом семи років його маму утримує викрадач. Вони навіть не знають, як його звуть, тому між собою називають цього чоловіка Старий Нік, бо він схожий на однойменного персонажа з телевізора. Одного дня мати розповідає Джекові про те, що насправді за стінами кімнати існує великий світ, і вони разом планують і здійснюють зухвалий план втечі і порятунку.
    Дуже цікава історія очима хлопчика змушує замислитися над тим, чи дійсно є нормальним те, що ми звикли вважати нормальним, і навпаки, можливо, інколи все ж деякі речі є нормальними, хоча інші люди так не вважають. А також ще раз підтверджується думка, що все на світі можна пережити, якщо поруч із тобою є мама.
  •  
    Карантин(
    Емма Доног"ю "Кімната"
    Коли тобі лише 5 років і все твоє життя-це мама й маленька кімната, то це здається цілком достатнім. Затишний звичний і зрозумілий світ для маленького хлопчика і дуже страшний і болючий для молодої жінки, яка тут не зі своєї волі...
    Сьогодні, коли ти розумієш, що таке бути в ізоляції, хоча це не йде ні в яке порівняння із тим страшним ув"язненням у книзі, ця історія, як ніколи, боляче відгукнулася в серці. І я порівнювала себе з Ма... А як би я? А чи змогла? Чи зуміла б? Чи вистояла? І я захоплювалася цією жінкою. Її вирвали зі звичного світу юним дівчиськом, але вона зуміла стати сильною, дорослою, зрілою всупереч усьому.
    І чи не вперше я в повній мірі зрозуміла, який крихкий світ людини після якоїсь надзвичайної події. Я відчувала кожною клітинкою свого тіла оту надмірну увагу журналістів і суспільства. Так, вона звична для нас, читачів та обивателів, це ж так цікаво й дивно, й так хочеться дізнатися більше, посмакувати подробицями. Але для тих, інших, це ніби додатковий синець, удар, укол, біль, насилля...
    Не відправляйте завчасно інших на Небеса!

  •  
    Читати важко, але варто
    Емоційно дуже важка книжка. Читається на одному диханні, бо сприймається як психологічний трилер. Повне занурення у світ героїв, в їх обмежений простір. Відчувається страх і втома матері і бажання пригод малого Джека.
    У книзі дуже багато буденних дрібниць, ми бачимо, як герої облаштували побут і розуміємо як довго вони живуть в ув'язненні. Це був би дуже депресивний твір, якби не дитяча безпосередність Джека. Він може радіти звичайним речам: спагеті, іграшковій машинці, телепередачі. Разом із мамою вони перетворюють килим у літак, простирадло в рюкзак для мандрів. Характери дуже реалістичні: активний і допитливий хлопець, зовсім молода жінка, якій довелося дуже рано зазнати над собою насилля і взяти на себе відповідальність за життя сина, вона втомлена, буває роздратована, але все одно думає про те, як навчити Джека, як розповісти йому побільше про зовнішній світ. Від того, що Джек задоволений обмеженим життям, яке їм доводиться вести, просто серце стискається. Це жахливий злочин!
    Втеча - це взагалі дуже напружений епізод.
    Мені особливо важко було читати про те, як Ма мучилася із зубним болем. Це ще більше підкреслювало жорстокість маніяка, який їх утримує.
    Книжка змушує замислитись про важливість і неважливість багатьох речей у нашому житті, про силу, про жорстокість, про межу між нормальним і ненормальним, про витривалість, про підтримку.
    Фільм я не дивилася, і якшо чесно боюся його дивитися, бо це може виявитися не так глибоко, але ще важче психологічно.
 
Характеристики Кімната
Автор
Емма Донохью
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Кольорові
Формат
145х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-690-980-4
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії, Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література