Натрапила на книгу випадково, вона ніби сама потрапила мені до рук. В цьому є своя магія, бо нічого не буває випадково. Прямо як і усі події в книзі. Одні з найлегших 198 сторінок у моєму житті. Легкий сюжет, але глибокий сенс. Повна дивацтв книга, спочатку навіть не розумієш, про що ти читаєш і що взагалі відбувається. Але продовжуєш ковтати сторінку за сторінкою і після другої половини книги вже все починає ставати на свої місця. Якщо взагалі в цієї книги є таке поняття, як "стати на своє місце", бо це як магія без магії. Дуже приємний післясмак залишає ця напрочуд легка книга.

Хороша, тепла (інколи, навіть, жарка!) історія, що пахне лавандовою кавою, можливо, комусь чаєм із смородиновими листочками, далекими островами Океанії та загубленими речами із досвідом минулого століття...Характеризуючи книжку, хочеться сказати: "Атмосферна цікавинка про людей з незвичним та нестандартним поглядом на життя". Книжка дозволяє вийти за межі нормальності й міщанства, в кінці кінців. "Кімната" Марини Смагіної - це історія-відчуття про глибинні дитячо-підліткові краплинки щастя, які нами дорослими через буденність життя ховаються десь далеко у підсвідомості, і виринають вони тільки тоді, коли відчуваєш запах старих бабусиних парфумів, скриньок, чаю із смородиною, роздивлянням карт. Авторка запропонувала історію про справжніх друзів і випадкових людей, які однаково можуть змінити плин особистого життя, але в той же час зрозуміло, що випадковість - найневипадковіша річ у світі. Окремим персонажем у творі виступає Місто, звичайне південно-українське місто Степове, яке мені дуже асоціює із Херсоном. Резюмуючи, зазначу, що для щастя таке місто має бути у кожного, щоб було куди повертатися знову і знову...щоб знайти себе...і щоб рухатися далі.

Літо завжди залишає за собою маленькі історії, які зігрівають нас протягом року, коли сонце вже так не гріє. Так сталось і з героїнею книги Марини Смагіної «Кімната». Прочитавши книгу, я ніби прожила невеличке життя, коротку літню історію. Головна героїня – Яна, яка влітку на прохання дядька, приїжджає в південне містечко України – Степове. Ці літні канікули вона проведе у його квартирі, розбираючи різний непотріб, якого виявилось дуже багато. Але коли вона береться за справу, розуміє, що всі ці речі зовсім не мотлох, а забуті, загублені кимось речі, які були зібрані попередньою власницею квартири. І дівчина вирішує, що їх треба повернути власникам. Літні теплі ночі, друзі, спогади, і дуже дивна кав’ярня, у якій ти можеш придбати каву з різними оригінальними смаками, – усе це частини цієї історії. Книга неймовірно тепла, зворушлива, атмосферна. Читається дуже легко, немає зайвих описів. А якщо читати її влітку, то ви відчуєте її на повну. P. S. Я рідко читаю українську літературу, а ще рідше вона мені подобається, і я дуже рада, що відкрила для себе цю авторку.