У издательства "Аба-ба-га-ла-ма-га" прекрасное качество изданий, особенно удивительные книжки для детей. Их поэтическая серия - это попытка показать широкой публике украинских поэтов конца 80-х и начала 90-х (по ходу дела превращая их в классиков). Но до чего же странную прозу они предпочитают издавать! Предполагаю, что за такой подборкой стоит тоже какой-то принцип заполнения пробелов, лакун, какой-то ликбез. Но как именно они видят своего читателя и круг его интересов, никак не представлю себе. Все книги, из их серии прозы произвели на меня впечатление "странной литературы". В чем их странность сложно выразить, но есть в них что-то... Все что я прочитал навязчиво напоминало мне школьную "Читанку", только с отметкой 18+ Выше упомянутое чувство, связано как с самими книгами, так и с манерой их перевода. Роман - тоненькая книжечка, но я читал его очень долго. Бросал, потом возвращался. Еле-еле домучал. По идее, история главного героя должна была меня растрогать, но он и его рассуждения о жизни настолько мне не импонировали, что никакого эффекта на меня это не произвело.

Дивна книжечка, не можу сказати, що погана, але така собі специфічна. Сподіваюся, що угорська література не вся така. „Любий бо-пер!“, як то кажуть люди - це невеликий за об,ємом твір, що розповідає про старіння. Сумнівна вийшла розповідь саме про старіння, скоріше щось про едіпові та всілякі інші комплекси, та про те як "сивина в голову та біс у ребро". Просто мені читати про старечу, чи про юнацьку сексуальність завжди було не цікаво і неприємно. Я ненавиджу такі книжки як "Лоліта", чи деякі книжки Маріо Варгаса Льосси. Я в жодному разі не мораліст, але навіщо влаштовувати собі вправу в толерантності отак з нічого? Згоден, це не зовсім типове зображення старості, тут майже немає типової туги за минулим, скиглення, жалю, тощо, є щось типу гумору, але мені не смішного... До речі, вік оповідача важко визначити, ну оженився його син, ну то й скільки йому років насправді, 60? Чи 90? Мова перекладу, не можу сказати, що гармонійна-ідеальна, навпаки. Бувають книжки, що легко читаються, а з цією я мучився досить довго. Головний герой мені ніяк не сподобався.

Эта книга о том,что жизнь всегда стоит того,чтобы жить.Даже в глубокой старости человеку свойственно стремление к любви.Как юная невестка своей добротой растопила холодное сердце свёкра и наполнила последние годы его жизни смыслом. Книга читается на одном дыхании.