Спочатку це були пости у Фейсбуці. Упродовж року. Щодня, без винятку. Про людей і не дуже. Про Україну і не зовсім. Про вчора, сьогодні і завтра. З акцентами, і без остогидлих повчань «як жити».
Потім це стало книжкою — збіркою вибраних оповідок, що своєю чесністю, ніби вода, точать камінь кожного, хто «присів» на читання. Попри всю трагічність нашого сьогодення «Казки на ніч» дають надію, мрію і спокій. Вони дають відчуття, що ми всі — свої і разом проживаємо це життя. А значить — прорвемося і будемо жити.