Проза Бориса Грінченка стала для мене справжнім відкриттям у шкільні роки. Його історії здатні пробирати до сліз і розбивати серця своєю правдивістю. Особливо мене вразила повість автора "Каторжна". Сюжет цієї історії розповідає про нещасливе життя молодої української дівчини Докії. Внаслідок постійного жорстокого поводження зі сторони мачухи та важкої роботи дівчинка з дитинства росте відлюдником. Окрім того, через те, що Докія була позбавлена батьківської любові, вона навчилася тримати усі почуття в собі. Тому часто оточуючим дівчинка здається холодною, неприступною та занадто гордою. Через це її не люблять оточуючі, але все, чого прагне дівчина - це знайти кохання і нарешті відчуття, що вона комусь потрібна... Історія неймовірно глибока та драматична. Персонажі здаються повністю живими і викликають цілу палітру емоцій - починаючи з прихильності і закінчуючи справжньою ненавистю. Деяким з них хочеться співпереживати, а для інших прагнеш покарання. Автор неймовірно тонко та майстерно змальовує психологічний портрет головної героїні, її почуття та внутрішні переживання. Від мене однозначно 5/5. Якщо не боїтеся драми у книгах, то "Каторжна" обов'язково Вам сподобається. Рекомендую!