Для тих, кому раптом забракне гір у цьому творі хочу сказати, що Тетяна Пахомова надто глибока письменниця, щоб просто описувати красу Карпат. Карпати в цьому творі більш алегоричні. Скоріше це гори і вершини – підйоми і падіння в людському житті. Певні цілі, до яких прагнеш і після підкорення нової вершини шукаєш знову нову мету і ціль і так все життя. «А тепер я знаю, що свобода є ще й внутрішньою... Знаю, що я сам стримую себе чи штовхаю... Стаю сильнішим і впевненішим або й навпаки. Думаю, що гори – тренувальний табір для нашої чоловічої наполегливості: ми падаємо, набиваємо ґулі, піднімаємось і, зціпивши зуби, ліземо все вище... Тоді стаємо більш вільні в прийнятті життєвих рішень» Це книга-роздум, це книга-порівняння, це - книга висвітлення. Насправді через цю книгу (та і не тільки цю, першою я прочитала "Я, ти і наш мальований і немальований Бог") авторка переносить свої думки. Думки алегоричні і глибокі. Я побачила наскільки багатогранна і обізнана Тетяна Пахомова і як вона мудро все описувала. Книга стала для мене дуже пізнавальною: дізналась про золотий переріз, багато цікавого про стоматологію, хірургію, пластичну хірургію... Сама книга висвітлює життя СССР, про всі його "переваги", про відсутність свободи думки, про однаковість мислення, страхи, дефіцити, гноблення, КГБ, смерті за "долг родінє"... Також на контрасті показує життя в Кубі, ніби і вільне, але теж дефіцит, теж свого роду спосіб маніпуляції людьми і тримання їх під контролем Фіделя Кастро. Трохи побачила в цьому описі нашу теперішню країну. Є ще в цій Гондурас, країна більш забезпечена, де вільніше і легше дихається, де дають розвивати свій бізнес. Також описується і свавільне Ріо-де-Жанейро. Головний герой Андрій зайчук разом з дружиною об'їздив усі ці міста у пошуку кращого життя, свободи, кар'єрного зросту. Я не дуже розділяю таку філософію, бо вважаю, що Бог чомусь таки оселив людину на певні території, дав певну ментальність, мовну приналежність. З метою, щоб людина через свої дари, вміння і таланти змінювала саме цю країну в якій живе, щоб боролася за цю країну, за її свободу і щасливе якісне життя. Дуже рекомендую книгу українцям, які люблять красиву українську мову і глибокі книги. Також було б цікаво якби книги Тетяни Пахомової перекладалися на інші мови світу, щоб й інші країни дізнавали про красу і багатство нашої України.

Тетяна Пахомова "Карпатське танго" Ця книга нагадує гірську річку. Спочатку стрімка течія, а тоді все повільніша, повільніша...поки не завмирає зовсім недолугою калюжкою. Історія Андрія -вихідця із карпатського села, якому вдалось вирватись із лап союзу. Мало того, вдалось стати успішним хірургом. Найліпше - зміг кохати по-справжньому. Перші частини читала із захопленням. Стрімкий цікавий сюжет, хоча історичних романів, тим більше таких, що розповідають про СССР, не люблю. Красива любовна лінія, трохи трагізму... Ну, гарно! Проте що далі розкручувалась історія, то нудніше ставало читати. З тривогою дивилась на кількість непрочитаних сторінок - а коли ж обіцяна подорож у Карпати? Де ж та трагедія? Де пошуки??? Трагедія таки знайшлась. Абсолютно наприкінці роману. А декількох останніх сторінках герой таки вирішив переосмислити життя. Але...якось неправдоподібно. Ото, мабуть, біда багатьох українських письменників-починати писати офігенний роман, доводити його до середини, і здуватись наніц. Закінчувати абияк. Чи то сил не вистачає, чи фантазії. Аби пошвидше, бо терміни горять. Але тим не менш, книга варта уваги. Заскрінила собі безліч цитат.

Тетяна Пахомова - нова, але дуже талановита сучасна письменниця, її "Я, ти і наш мальований, немальований Бог" - одна з найкращих сучасних українських книжок. За кожною книгою авторки відчувається реальна історія, адже настільки детально прописаний світ головних героїв, їх звички, відносини з людьми, якісь дрібниці їхнього життя, що важко повірити, що все описане - видумка. І написане такою гарною українською мовою, що від читання просто отримуєш величезне задоволення. Так само і ця книжка. Вона починається з історії хлопчика Андрія в маленькому Карпатському селі (це 50-60-ті роки ХХ століття). І настільки гарно змальовані реалії, люди, тодішнє життя, що ти відчуваєш себе мешканцем того села і сприймаєш дуже близько до серця все що з ними відбувається. А часи ніби і спокійні, але для карпатського села того часу дуже драматичні, адже воно дуже погано вписувалось в радянську дійсність. На жаль "карпатська частина" відіграє роль вступу в історію і це трохи засмучує, адже книжка називається "Карпатське танго" і хочеться щоб "карпатська тема" продовжувалась... Але доля веде Андрія далі - до Львова на навчання в Медичний інститут. І знов життя Львова тих часів подане дуже майстерно - його відчуваєш на смак і на дотик. Тим хто любить Львів - будуть дуже дорога "львівська частина" книги. Але і Львів - лиш епізод в цій історії - далі доля веде героя книги в далеку Південну Америку де нам відкривається світ Куби, Гондурасу, Бразилії... Історія й надалі розказується дуже цікаво, але на жаль антураж Південної Америки не всім буде дуже близьким. Книга рекомендується всім хто любить якісну сучасну українську прозу, але треба зважати на "географічні ньюанси" тої оповіді.