Карателі
Паперова книга | Код товару 885693
Yakaboo 5/5
Автор
Влад Якушев
Видавництво
ДІПА
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
680
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х220 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Карателі

Карателі - ярлик, що російська пропаганда упродовж років намагається навісити українським солдатам, які захищають свою землю. Це книга про них - "карателів", звичайних людей, які взяли в руки зброю і пішли захищати свій дім. Опинившись на фронті, вони з вчителів та слюсарів, програмістів та офіціантів перетворюються на воїнів, перед якими пасують елітні війська РФ. У вогні війни вони міцніють, але не втрачають людяності.

Про війну та людяність у книзі учасника АТО Влада Якушева.

Характеристики
Автор
Влад Якушев
Видавництво
ДІПА
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
680
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х220 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Війна, як вона є 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це моя перша книга про нашу нову, але вже ...надцяту війну з московією. Я довго не міг зібратись і прочитати хоча б одну з них, а їх вже доволі багато вийшло в світ, боявся того болю, який цілком напевне міститься на сторінках, що в буквальному сенсі просякли кров'ю і стражданнями, зрештою боявся того гніву, який безперечно вибухатиме в мені раз за разом, гніву правильного, але від того не менш болючого, часто гніву від безсилля, боявся сорому перед самим собою.
    “Карателі” Влада Якушева - це та книга яка чи не найкраще підходить для старту ознайомлення з нашою сучасною військовою прозою. 14 піхотна моторизована бригада, штаб м. Володимир-Волинський після вишколу на полігоні направляється в зону АТО, спочатку під Маріуполь, згодом у Мар'їнку. Автор описує свої враження, історії своїх побратимів, власну історію війни. Книга контрастна: ось вона змушує вас посміхатись, ось тутечки ви вже не можете стримати сміху, а трохи далі у вас сльози на очах і безкінечний смуток, але ось, буквально через дві сторінки ви вже знову посміхаєтесь, а згодом знову біль чи гнів. Напевно саме такою і є справжня війна, війна без пафосу, війна людей, які не готувались до неї, але не злякались її, війна наперекір усьому. Книга складається з багатьох глав-епізодів. Більшість епізодів пов'язані між собою, деякі сюжетні лінії йдуть паралельно, інші перетинаються. Багато історій на перший погляд виглядають відокремленими, але згодом ти починаєш відчувати всю книгу, як симфонію, де ці окремі сольні фрагменти лише підсилюють музичний ритм, роблять багатшою його палітру, заставляють задуматись, проникнутись ідеєю твору. Книгу автор описав з усіх можливих ракурсів: ми бачимо, як відчувають війну добровольці і кадрові військові, проукраїнські жителі і просто “насєлєніє”, “сєпари” і “іхтамнєти”, цивільні в глибокому тилу, волонтери, капелани, військові журналісти, тварини, зокрема кішки, собаки, їжак, лис, і, як це не дивно, навіть рослини. Епізод, де автор проникнув в “думки” трави, як абсурдно це б не виглядало, став одним з моїх найулюбленіших. Відчувається, що автор все написане відчув і побачив особисто: радість перемог і сум поразок, важку воєнну буденність і стрімкість бою, постійне життя на крок попереду смерті, а іноді на крок позаду… Автор гордий за свою, нашу армію, хоча не приховує всі негативні моменти: практично неїстівні сухпайки і ледь рухому техніку, штабних самодурів, “туристів” за УБД, “аватарів”. Але є й інша сторона: віддані своїй справі офіцери і військові, які крутять коліщата війни в сторону перемоги, прослизаючи між пунктами Мінських угод і наказів зверху “не провокувати”, волонтери, які підтримують армію матеріально, капелани і їх моральна підтримка, звичайні люди, які вірять в Україну. Відчувається, справжність героїв книги, адже їх образ не виник в уяві автора, він їх не пристосовує до обставин, бо навряд чи ви зможете вгадати їх долю, адже нею керує не автор, а часто просто сліпий випадок, фатум, Бог. Книга читається на одному подиху, вона неймовірно колоритна, наповнена тисячами деталей, різноманітними локаціями, сотнями вчинків людей, читаючи її ви подумки разом з її героями вживаєтесь в умови війни, відчуваєте посвист куль і розриви снарядів, холоднечу зими, розжареність і пилюку літнього степу, чавкання болота і сирість бліндажу, зосередженість снайпера і азарт бою, виваженість артилерії і стрімкість танків, уважність мінерів. Та найважче коли ти вже розумієш, що через декілька слів книги людини не стане, її наступний крок буде останнім, а вона часто цього навіть не зрозуміє. Саме тут розумієш, що це міг би бути ти. Кожен, кого оминула ця війна, хто не воював, у тому числі і я, може навести свої, часто дуже переконливі слова на свій захист. Це нормально, але ненормально, коли виправдовуючись ти принаймні перед собою не признаєш, що це просто брехня, солодка, але від того не менш гірка. Тож прошу вибачення у всіх, хто воював, хто загинув, був поранений: ви змогли, я ні. Дякую Вам. Пробачте.
  •  
    Війна, таки війна... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Влад Якушев "Карателі"
    Страшно доти, доки не пережив, не відчув, не побачив, а далі вже не страшно, далі треба справу робити-країну боронити.

    Книги про війну читати складно. Особливо якщо це книги про події, які ще живі у пам"яті, свіжі і, найгірше, не доведені до переможної крапки. Я пригадую свої враження від перших літературних ластівок, які писали про АТО, події на Сході. Тоді я почувала шалену незадоволеність. Вони мене лякали надмірною пафосністю і якимось відчуттям нереальності того, про що пишуть. Дещо подібне боялася знайти й тут.
    А тут!!!
    Це треба читати! Це велика майстерність і геніальне вміння так писати про війну-правдиво, реалістично, щиро, чуттєво, емоційно, проникливо. Слів можна ще багато різних добирати. Тут війна пропущена через величезну призму, яка розклала її на страхи їжака і лиса, побоювання собак, очікування котів, страх і героїзм воїнів. Вона розсипалася українською й російською мовою, перемішаною суржиком, лайливими словами і помилками,-такою, яка звучить на фронті. Вона завібрувала тисячами вибухів і пострілів, закровила сотнями поранень і смертей, забуркала машинами і танками, запахла тушківкою і спаленими речами. Вона реготала до сліз, розчулювала, обурювала, плакала. Вона боліла і філософствувала. Вона зводила з розуму і давала сенс життю. Вона дивувала і пояснювала. Вона карала і боялася відчайдухів. Вона, мов потужна лупа, виявляла гріхи й грішки, проявляла чесноти і позитивні якості.
    Знаєте, лише з одних епіграфів можна написати книгу. Вони такі потужні, що стали направду величезним внеском, який розкрив ще більше суть війни. Війни з російським агресором. Війни за нашу незалежність. Війни за наші території. Війни за наших громадян.

Купити - Карателі
Карателі
300 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Карателі

  •  
    Війна, як вона є 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це моя перша книга про нашу нову, але вже ...надцяту війну з московією. Я довго не міг зібратись і прочитати хоча б одну з них, а їх вже доволі багато вийшло в світ, боявся того болю, який цілком напевне міститься на сторінках, що в буквальному сенсі просякли кров'ю і стражданнями, зрештою боявся того гніву, який безперечно вибухатиме в мені раз за разом, гніву правильного, але від того не менш болючого, часто гніву від безсилля, боявся сорому перед самим собою.
    “Карателі” Влада Якушева - це та книга яка чи не найкраще підходить для старту ознайомлення з нашою сучасною військовою прозою. 14 піхотна моторизована бригада, штаб м. Володимир-Волинський після вишколу на полігоні направляється в зону АТО, спочатку під Маріуполь, згодом у Мар'їнку. Автор описує свої враження, історії своїх побратимів, власну історію війни. Книга контрастна: ось вона змушує вас посміхатись, ось тутечки ви вже не можете стримати сміху, а трохи далі у вас сльози на очах і безкінечний смуток, але ось, буквально через дві сторінки ви вже знову посміхаєтесь, а згодом знову біль чи гнів. Напевно саме такою і є справжня війна, війна без пафосу, війна людей, які не готувались до неї, але не злякались її, війна наперекір усьому. Книга складається з багатьох глав-епізодів. Більшість епізодів пов'язані між собою, деякі сюжетні лінії йдуть паралельно, інші перетинаються. Багато історій на перший погляд виглядають відокремленими, але згодом ти починаєш відчувати всю книгу, як симфонію, де ці окремі сольні фрагменти лише підсилюють музичний ритм, роблять багатшою його палітру, заставляють задуматись, проникнутись ідеєю твору. Книгу автор описав з усіх можливих ракурсів: ми бачимо, як відчувають війну добровольці і кадрові військові, проукраїнські жителі і просто “насєлєніє”, “сєпари” і “іхтамнєти”, цивільні в глибокому тилу, волонтери, капелани, військові журналісти, тварини, зокрема кішки, собаки, їжак, лис, і, як це не дивно, навіть рослини. Епізод, де автор проникнув в “думки” трави, як абсурдно це б не виглядало, став одним з моїх найулюбленіших. Відчувається, що автор все написане відчув і побачив особисто: радість перемог і сум поразок, важку воєнну буденність і стрімкість бою, постійне життя на крок попереду смерті, а іноді на крок позаду… Автор гордий за свою, нашу армію, хоча не приховує всі негативні моменти: практично неїстівні сухпайки і ледь рухому техніку, штабних самодурів, “туристів” за УБД, “аватарів”. Але є й інша сторона: віддані своїй справі офіцери і військові, які крутять коліщата війни в сторону перемоги, прослизаючи між пунктами Мінських угод і наказів зверху “не провокувати”, волонтери, які підтримують армію матеріально, капелани і їх моральна підтримка, звичайні люди, які вірять в Україну. Відчувається, справжність героїв книги, адже їх образ не виник в уяві автора, він їх не пристосовує до обставин, бо навряд чи ви зможете вгадати їх долю, адже нею керує не автор, а часто просто сліпий випадок, фатум, Бог. Книга читається на одному подиху, вона неймовірно колоритна, наповнена тисячами деталей, різноманітними локаціями, сотнями вчинків людей, читаючи її ви подумки разом з її героями вживаєтесь в умови війни, відчуваєте посвист куль і розриви снарядів, холоднечу зими, розжареність і пилюку літнього степу, чавкання болота і сирість бліндажу, зосередженість снайпера і азарт бою, виваженість артилерії і стрімкість танків, уважність мінерів. Та найважче коли ти вже розумієш, що через декілька слів книги людини не стане, її наступний крок буде останнім, а вона часто цього навіть не зрозуміє. Саме тут розумієш, що це міг би бути ти. Кожен, кого оминула ця війна, хто не воював, у тому числі і я, може навести свої, часто дуже переконливі слова на свій захист. Це нормально, але ненормально, коли виправдовуючись ти принаймні перед собою не признаєш, що це просто брехня, солодка, але від того не менш гірка. Тож прошу вибачення у всіх, хто воював, хто загинув, був поранений: ви змогли, я ні. Дякую Вам. Пробачте.
  •  
    Війна, таки війна... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Влад Якушев "Карателі"
    Страшно доти, доки не пережив, не відчув, не побачив, а далі вже не страшно, далі треба справу робити-країну боронити.

    Книги про війну читати складно. Особливо якщо це книги про події, які ще живі у пам"яті, свіжі і, найгірше, не доведені до переможної крапки. Я пригадую свої враження від перших літературних ластівок, які писали про АТО, події на Сході. Тоді я почувала шалену незадоволеність. Вони мене лякали надмірною пафосністю і якимось відчуттям нереальності того, про що пишуть. Дещо подібне боялася знайти й тут.
    А тут!!!
    Це треба читати! Це велика майстерність і геніальне вміння так писати про війну-правдиво, реалістично, щиро, чуттєво, емоційно, проникливо. Слів можна ще багато різних добирати. Тут війна пропущена через величезну призму, яка розклала її на страхи їжака і лиса, побоювання собак, очікування котів, страх і героїзм воїнів. Вона розсипалася українською й російською мовою, перемішаною суржиком, лайливими словами і помилками,-такою, яка звучить на фронті. Вона завібрувала тисячами вибухів і пострілів, закровила сотнями поранень і смертей, забуркала машинами і танками, запахла тушківкою і спаленими речами. Вона реготала до сліз, розчулювала, обурювала, плакала. Вона боліла і філософствувала. Вона зводила з розуму і давала сенс життю. Вона дивувала і пояснювала. Вона карала і боялася відчайдухів. Вона, мов потужна лупа, виявляла гріхи й грішки, проявляла чесноти і позитивні якості.
    Знаєте, лише з одних епіграфів можна написати книгу. Вони такі потужні, що стали направду величезним внеском, який розкрив ще більше суть війни. Війни з російським агресором. Війни за нашу незалежність. Війни за наші території. Війни за наших громадян.

  •  
    Карателі
    "Карателі" це моя перша прочитана книга, про війну яка триває в Україні вже роками.
    Це книга, яка заставила мене подивитись на всі ці події очима людей, які за покликом серця пішли, покинувши все роботу, сім"ю, затишне житло і спокійне життя, очима тварин, а саме їжаків, лисиць, кота і собаки, які змушені жити і бути постійно в стані небезпеки.
    Читаючи важку для сприйняття книгу і плакала і сміялась, і дивувалась тому, що хлопці в такі часи можуть сміятись, підтримувати один одного і далі, незважаючи на всі обставини, які створює їм влада, продовжують нас захищати.
    "В кожне серце поміщається певна кількість болі. Потім вже нічого не відчуваєш" - слова одного з бійців. Стільки побаченого, постійні снаряди, крик, кров, а хлопці не здаються.
    Радість в очах з"являлась коли на передову приїжджали волонтери, журналісти, священники. Ці зустрічі завжди теплі, проникливі. Хлопці радіють передачкам, малюнкам, здавалось би для нас дивним чаю і цукеркам.
    Наші герої, так саме герої заслуговують на те щоб люди пам"ятали, знали правду про війну, а не Ато. Я щиро дякую Владу Якушеву за книгу яку він написав.
 
Характеристики Карателі
Автор
Влад Якушев
Видавництво
ДІПА
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
680
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150х220 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7606-09-2
Вага
800 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література