Катя Ланґе-Мюллер вирушає в мандри життям, спостерігає, бере до рук і осмислює – а тоді описує свої відчуття. Розповіді авторки подібні до одного з її улюблених об’єктів – грибів: їхні капелюшки виступають на поверхню, показують себе, їх можна збирати, однак у глибині ховається розгалужене сплетіння грибниць. Ідеться про відоме й незвідане, про тварин у зоопарку й серед незайманої природи, про міста й ліси, про американські бейсбольні стадіони, південноамериканські пляжі й берлінські райони, але насамперед – про істот, що ці місця населяють. Катя Ланґе-Мюллер демонструє високий рівень наративного вміння: історії за моделлю Гемінґвейового айсберґа, в яких суттєве, анархічне, а часом і небезпечне – під водою.