Юра
Паперова книга | Код товару 1225839
Yakaboo 4.3/5
Автор
Марина Гримич
Видавництво
Нора-Друк
Серія книг
Сага Марини Гримич
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм

Усе про книжку Юра

Роман Марини Гримич «Юра» є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019), який став національним бестселером і найкращою книгою Форуму видавців 2019 року у жанрі прози. Марина Гримич — авторка більш як 20 різножанрових романів, член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН.

Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра — студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Марина Гримич
Видавництво
Нора-Друк
Серія книг
Сага Марини Гримич
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Рецензії
  •  
    Клавка перемагає 83% користувачів вважають цей відгук корисним
    Довгоочікуваний Роман «Юра» не справив на мене очікуваного враження, як перший роман Марини Гримич «Клавка», але прочитала твір до кінця та навіть отримала насолоду від окремих розділів. «Юра» -- роман-сіквел (нове для багатьох слово) логічно і хронологічно продовжує сюжет роману «Клавка». Події розгортаються у шістдесятих роках двадцятого століття. Минуло 20 років, Клавка, дружина Бакланова, живе у елітному номенклатурному будинку. Чотири родини – Бакланови, Борові, Федченки і Морози -- понад 15 років дружать через своїх дітей.
    Здається, Клавка не кохає свого чоловіка, до неї у снах все ще приходить Баратинський, за якого двадцять років тому вона мало не вискочила заміж. І вона, піддавшись колишнім почуттям, не встояла... Але мудрість та виваженість її чоловіка перемагає. Бакланов, не піддавшись емоціям ( навіть потиснув руку супернику) зберігає свою сім’ю. Донька Баратинського і син Бакланових добре поінформовані про колишні почуття своїх батьків, але ніякого осуду нема, навпаки, почуття батьків вони поважають. Для молодих людей важливі вчинки та дії їхніх впливових батьків, але мають на всі події свою думку.
    І хоч роман має назву «Юра» і у передмові написано, що йтиметься про сина головної героїні попереднього роману, проте мене більше цікавила Клавка. До речі, авторка й сама написала, що присвячує роман своїй мамі.
  •  
    Достойне продовження 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    1968 рік, період хрущовської "відлиги". В центрі роману студент-фізик, представник "золотої" молоді Юра, син Клавки - головної героїні першого роману Марини Гримич.

    Ця книга - не менш атмосферна за попередню. Тут так само відчуваєш тогочасний дух київських вуличок і парків, колорит ірпінських посиденьок і розумієш, як складно доводилось працювати письменникам в той час.
    А ще дуже цікаво спостерігати за молоддю, за їх смаками і поглядами.
    В самому ж Юрі постійно борються протистояння думок і поглядів. Бо ж як інакше, коли твої друзі - діти ЦК КПУ і КДБ, а мама - представниця письменницької інтелігенції.

    В романі згадується і батько авторки, Вілль Гримич і сама авторка, яка на той час ще була маленькою дівчинкою.

    В книзі "Клавка" мені не вистачило продовження історії кохання головної героїні.
    Аж ось в книзі "Юра" ми буквально з перших сторінок дізнаємось прізвище її обранця.
    А ще відкривається ім'я таємничого Генерала Єлизавети Прохорової.

    Також авторка торкається такої важливої сторінки історії, як події в Чехословаччині і самоспалення Василя Макуха.

    Книга мене занурила в себе і поглинула своєю атмосферою з першої сторінки.
    Мені сподобалась!



Купити - Юра
Юра

Звичайна ціна: 140 грн

Спеціальна ціна: 99 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Марина Гримич
Марина Гримич

Гримич Марина Віллівна — українська письменниця, доктор наук і засновниця видавництва «Дуліби». Народилася в місті Київ, 4 квітня 1961 року. Заміжня за Осташем Ігорем Івановичем, колишнім народним депутатом, нині Послом України в Лівані. Є дочка Наталія і син Данило. У 1983 році закінчила Київський державний університет ім. Тараса Шевченка за спеціальністю слов'янознавство. У 20...

Детальніше

Рецензії Юра

4.3/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Клавка перемагає 83% користувачів вважають цей відгук корисним
    Довгоочікуваний Роман «Юра» не справив на мене очікуваного враження, як перший роман Марини Гримич «Клавка», але прочитала твір до кінця та навіть отримала насолоду від окремих розділів. «Юра» -- роман-сіквел (нове для багатьох слово) логічно і хронологічно продовжує сюжет роману «Клавка». Події розгортаються у шістдесятих роках двадцятого століття. Минуло 20 років, Клавка, дружина Бакланова, живе у елітному номенклатурному будинку. Чотири родини – Бакланови, Борові, Федченки і Морози -- понад 15 років дружать через своїх дітей.
    Здається, Клавка не кохає свого чоловіка, до неї у снах все ще приходить Баратинський, за якого двадцять років тому вона мало не вискочила заміж. І вона, піддавшись колишнім почуттям, не встояла... Але мудрість та виваженість її чоловіка перемагає. Бакланов, не піддавшись емоціям ( навіть потиснув руку супернику) зберігає свою сім’ю. Донька Баратинського і син Бакланових добре поінформовані про колишні почуття своїх батьків, але ніякого осуду нема, навпаки, почуття батьків вони поважають. Для молодих людей важливі вчинки та дії їхніх впливових батьків, але мають на всі події свою думку.
    І хоч роман має назву «Юра» і у передмові написано, що йтиметься про сина головної героїні попереднього роману, проте мене більше цікавила Клавка. До речі, авторка й сама написала, що присвячує роман своїй мамі.
  •  
    Достойне продовження 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    1968 рік, період хрущовської "відлиги". В центрі роману студент-фізик, представник "золотої" молоді Юра, син Клавки - головної героїні першого роману Марини Гримич.

    Ця книга - не менш атмосферна за попередню. Тут так само відчуваєш тогочасний дух київських вуличок і парків, колорит ірпінських посиденьок і розумієш, як складно доводилось працювати письменникам в той час.
    А ще дуже цікаво спостерігати за молоддю, за їх смаками і поглядами.
    В самому ж Юрі постійно борються протистояння думок і поглядів. Бо ж як інакше, коли твої друзі - діти ЦК КПУ і КДБ, а мама - представниця письменницької інтелігенції.

    В романі згадується і батько авторки, Вілль Гримич і сама авторка, яка на той час ще була маленькою дівчинкою.

    В книзі "Клавка" мені не вистачило продовження історії кохання головної героїні.
    Аж ось в книзі "Юра" ми буквально з перших сторінок дізнаємось прізвище її обранця.
    А ще відкривається ім'я таємничого Генерала Єлизавети Прохорової.

    Також авторка торкається такої важливої сторінки історії, як події в Чехословаччині і самоспалення Василя Макуха.

    Книга мене занурила в себе і поглинула своєю атмосферою з першої сторінки.
    Мені сподобалась!



  •  
    Зануритися в атмосферу шістдесятництва
    "Клавку" я не читала. Це, мабуть, дивно, адже "Юра" - продовження. Але продовження незалежне, хоч тут і зачіпаються теми минулого роману. Цієї книжки мені цілком вистачило, я зрозуміла і сюжет "Клавки", і теми, розкриті в ній.
    Юра - один з компанії "номенклатурних" дітей, син редакторки видавництва і чиновника ЦК. Він один із "сердець чотирьох" - компанії таких самих дітей, з якими ріс пліч-о-пліч все життя. Але настав час юнаку іти в дорослий світ, де шістдесятники активно боряться з пропагандою, де талановиті люди втрачають все за один-єдиний підпис не там, де треба. Загалом, мені було цікаво зануритися в той час. Авторка дуже майстерно його описала: кожну дрібничку побуту, музику, телепрограми, літературу. Тут дуже багато згадок про реальних людей (навіть про саму авторку, коли вона була маленькою, та її батька), тож неважко повірити, що і Юра, і Клавка, і всі описані існували. Часом мені було нуднувато через дуже великі і насичені описи, велику кількість довгих, складних речень, в яких можна загубити нитку оповіді.
    Найбільше вразили події "Празької весни" 1968 року, які описані від імені очевидиці. Танки на вулицях, мітинги - зараз це вже не так і вражає, але це дуже різко контрастує з розміреним життям в радянській Україні героїв "Юри".
    Окремо хочу згадати про те, що тут досить детально описано роботу видавничої сфери тих часів. Ця галузь мене цікавить, тому для мене це перевага роману. "Юра" нагадує, що коли ми згадуємо шістдесятників з їхніми поривами і намаганнями виступити проти системи, варто згадати, що за їхніми спинами стояв міцний тил видавців, які ризикували усім, дозволяючи "неправильним" книжкам виходити у світ.
  •  
    Гірше "Клавки"
    Марина Гримич "Юра"
    Приступала до читання з острахом. Я не надто люблю отакі продовження. Тим більше, відкритий фінал "Клавки" давав шанс самій домислити, що ж там може бути попереду. Нова книга авторки ставила на власних фантазіях хрест. Чесно, я геть не очікувала, що Клавка вийде заміж за Бакланова...
    "Юра" мені здався значно слабшим. От знаєте, ніби любиш когось і намагаєшся щосили виправдати негарні вчинки цієї людини перед іншими. Ось таке загальне враження склалося у мене. І Клавка, І Юра тут мені здалися без міри наївними і відірваними від життя. Хоч авторка і намагалася влаштувати їм певні виклики, пастки, але були вони якимись іграшковими, надуманими. Ніби просто щоб показати, що вони не прогнулись під систему, що намагалися якось із нею боротися.
    Звісно, мені сьогодні добре висувати претензії до тих людей, які жили в 60-ті роки-і те не так зробили, і там не так подумали. Але від літератури хочеться якоїсь чесності і життєвості. Хоча певний символізм у "Юрі" таки є. Шлюб Бакланова і Клавки найкраще цьому підтвердження. Він, комуніст до кінчиків нігтів, один із каральної системи СРСР і вона-вільнодумна, українка, пов"язана прямо чи опосередковано із шістдесятниками. І хоч у книзі згадується багато і про Празьку весну, й про фільм Параджанова, й про самоспалення Василя Макуха, і про літераторів, але немає якоїсь зрозумілої реакції на все це Клавки. Та й з іншими все якось дуже тихо й лояльно.
    І вже геть якоюсь недолугою виглядає зрада Клавки. Навіщо? Щоб було?
    Тож якщо про першу книгу мені хотілося сказати "атмосферна", то про цю... Помовчати.

  •  
    Продовження Клавки
    Після прочитання "Клавки" я одразу вирішила, що продовження читатиму. Тому купила роман "Юра" одразу як тільки він з'явився в продажу. Роман "Клавка" є відверто незавершеним, головна інтрига - кого ж дівчина обере собі за чоловіка - лишається відкритою. Звісно, у мене були певні припущення і, прочитавши "Юру", я зрозуміла, що не помилилась. Цікавий симбіоз вийшов у Клавки з її чоловіком, одночасно такі різні, але й наче чимось схожі люди. Іноді важко зрозуміти, як же вони вживаються разом. Але, хоч Клавка і є в цій історії, роман більше розповідає вже про її сина. Юра живе в період відлиги, коли вже начебто можна думати не так, висловлювати свою інакшу думку, але це не точно. Юра починає свій життєвий шлях, він обирає собі друзів, формує якісь принципи та переконання. Звісно, історія Клавки, її кохання вносить певні корективи в життя її сина. Вона досі не може зрозуміти чи кохає вона чоловіка, чи не помилилась вона 20 років тому, коли вийшла заміж за Баратинського. І навіть має місце подружня зрада. І Юра про все дізнається. Було цікаво подивитись, як же сім'я виплутається з цієї ситуації. Звісно, все це на фоні вже відомої нам з "Клавки" атмосфери старого Києва, затишних вуличок, літературних посиденьок і решти елементів звичайного життя.
  •  
    Коли сіквел сподобався навіть більше
    Прочиталось на одному диханні! Особисто мене захопила ця історія, так з першого боку банальний без надлишкового героїзму вибір головної героїні Клавки, безризиковий чоловік, надійний та забезпечений , життя без страждань і зайвих емоцій, найбільший виклик - зрада з колишнею симпатією, буденно , але водночас дуже життєво. Взагалі те, що немає гострого сюжету, однозначно поганих чи хороших персонажів, на мою думку і надає схожості з реальним життям , така історія могла б відбутись насправді. Дуже сподобався опис атмосфери тих часів Києва, все уявлялось в деталях, з характерними персонажами. Тепер дуже хотілось би продовження, по ідеї наступна книга могла б бути про часи створення Незалежної України і як герої віднайшли себе заново згадавши звідки їх батьки походять і ким вони є насправді.
  •  
    Продовження "Клавки"
    На продовження роману "Клавка" Марини Гримич я чекала з нетерпінням, слідкувала за дописами авторки у фейсбуці і читала опубліковані уривки.
    Мушу зізнатись, що мої очікуванні не були оправданні цілковито, але книжка безумовно сподобалась і раджу читати їх як першу і другу частину, тоді картина літературного Києва складеться цілісною та яскравою.
    Авторка надзвичайно мальовничо змальовує своє місто, щиро кажучи моментами навіть все повстає перед очима і вулички в центрі Києва і сквери, і парки, і затишні подвір'я столичних будинків.
    Марина Гримич продовжує неопосередковану розповідь про роль доленосного вибору в житті кожної людини, про генетичний код і про невидимий зв'язок між поколіннями. Адже роман "Юра" цілком присвячений сину Клавки - Юркові, який вагається між "добром" і "злом" і врешті обирає правду і честь, нехтуючи кар'єрою та схваленням родичів, а розпочинає свою життєву дорогу беручи відповідальність за свої вчинки і за людей які появляються в його житті.
    Можливо мені було мало самої Клавки, а її вибір на користь Бакланова трохи мене розчарував і деталей про рух шістдесятників могло бути більше але таке рішення авторки має пояснення, бо головний акцент на хронологічному продовженні історії про радянські еліти і їхній побут - майстерне.
    Мені такий стиль Марини Гримич імпонує, їй знову вдалось занурити читача повністю у атмосферу минулого завдяки найменшим деталям було оце магічне відчуття присутності. Книжка написана легкою і мелодійною мовою, читається швидко і мені хочеться наступного продовження цієї історії.
  •  
    Книги-сиквел
    Я очікувала продовження "Клавки" - історії, яка мені дуже сподобалася .І хоча цю книжку можна читати окремо, але тоді не буде повної картини, хто такі Клавка, Баратинський, Прохорова.

    Тут значно менше про письменників і будинок РОЛІТу.В центрі роману-діти-18-річні студенти і друзі з раннього дитинства.Вони живуть у елітному будинку, всі заможні, представники "золотої" молоді того часу.

    Авторка піднімає багато питань- дружба, перші стосунки, одвічна тема-батьки-діти і перші випробування дітей у період "відлиги". Чи все так, як навчали з дитинства, чи є лише чорне і біле. Де істина -комунізм, комсомол, хто такі "дисиденти". Покарання за власну думку, підтримка і розуміння чи страх вчинити по-іншому, вторгнення військ у Чехословаччину у 1968 році.

    На фоні усіх цих подій-4 родини. Корінні кияни і україномовна львівська інтелігенція. І вже у той час не все так однозначно. Багато цікавої інформації про роботу видавництва, як "просували" якісну літературу. І без підтримки згори це було ох, як нелегко.

    Дуже сподобалася завершальна подія-зустріч Нового 1969 року, де алкоголь трохи розв'язує язики, і відносини Клавки з сином Юрою. Книжка частково автобіографічна, де авторка згадує маленьку Марину і свого батька Віля Гримича.

    Не знаю,чи планується, але хотілось би продовження. Як склалося життя Юри, Андрія, Зойки, Рити.
 
Характеристики Юра
Автор
Марина Гримич
Видавництво
Нора-Друк
Серія книг
Сага Марини Гримич
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-688-51-5
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Юра