Історія про чоловіка Тома, який нездужає на хворобу анагерію. Хоча з такою "хворобою" він проживає століття й дуууууже повільно старішає. Здавалося як чудово - жити майже вічно! Проте не все так добре як хотілося. Дехто вважає, що це дар. Але не наш герой, якому довелося пережити, і не раз!, своїх рідних, коханих, знайомих... Це дуже тяжко. Впоратися з таким емоційним навантаженням допомагає таємна організація. Вони знаходять таких як Том і беруть їх "під своє крило". Адже коли ти один, без зв'язків, то важче пристосовуватися до змін в суспільстві. Дана організація ніби ангел-охоронець супроводжує "хворіючих" в їх житті. Проте наш герой книги починає сумніватися в методах організації, які не завжди є гуманними. Та ще й на додачу зникла його дочка, яку якнайшвидше необхідно віднайти. Все звалилося важким тягарем на Тома і йому доведеться із цим розібратися, інакше... Кому буде цікаво - прочитають) Книгу прочитала швидко. Було надзвичайно "спостерігати" й "проживати" емоції, дії, думки героя. Проте кінцівка розчарувала. Ну аж занадто банально. Сама історія була цікавішою, ніж її закінчення. Враження від прочитаного здулися як кулька "пфффф". Проте рекомендую взяти до уваги даний твір.

Я, как любитель темы путешествий во времени и всего, что с ними связанно, конечно же приобрёл данную книгу, после прочтения описания. Не возлагал надежды на то, что будет шедевр, но прочитав - не разочаровался. Очень ненапряжный роман, интересная история про человека, для которого жизнь длится практически вечность. Эта книга будто отвечает на один из наивных вопросов из детства - "А что если жить бесконечно?". Главный герой переживает не одно столетие, всё из-за своей необычной болезни "не стареть". Хотя "не стареть" громко сказано, он конечно же стареет, но очень очень медленно, из-за чего каждый раз, задерживаясь где-то надолго, вызывает подозрения людей. История развивается параллельно в разных промежутках жизни героя, детстве, юношестве, взрослой жизни. Главному герою хочется сопереживать, это настоящий и живой персонаж, у которого есть свои страхи, чувства, переживания и любовь всей жизни. Но что делать, если ты не стареешь, а годы твоей возлюбленной идут со скоростью обычного здорового человека? Книга не оставляет каких-то неимоверных впечатлений, но, в целом, хорошая история, которую можно посоветовать к прочтению.

Одна з тих книжок, де безсмертя (або навіть так: дуже повільна смерть) ґрунтується не на містиці, а на науці (точніше на толком не дослідженій наукою хворобі) при чому доволі цікаво описаною. Я, чесно кажучи, не знаю, що можна сказати такого про книжку, щоб не повторитись із анотацією і не проспойлерити щось, головним чином через те, що книжка не надто велика, але в мене талант тож я спробую! Роман пронизаний порівняннями головного героя сучасного суспільства, устрою, можливостей із попередніми століттями (до речі чудовий довідник для тих, у кого раніше-було-краще, бо краще не було!), але й тонко підмічені недоліки, які людство ще не перебороло в собі, як наприклад сцена, коли у дівчини раптово стався напад (словом, читайте, там є дуже точний коментар). І ще декілька висловів, ви, можливо, через деякий час не згадаєте де саме їх надибали, але вони обов'язково спливуть у вашій пам'яті в тій чи іншій ситуації. Головний герой мав би бути впевненим у собі, прожившим найрізноманітніщі життя, саркастичним чоловіком, але ні, хоча я на це і сподівалась. Просто, якщо ви шукаєте щось подібне, то вам не сюди. Історія наче не погана, але зачепитися немає за кого. Фінал доволі відкритий (невже всі сучасні автори взяли собі за правило закінчувати хтознапоякому?), але як би там не було все залишено на ваш власний розсуд.