Книга цікава, але завершення я не зрозуміла. Можливо буде 2частина

Головний герой Фредерік живе відлюдником на острові. Компанією йому складають кіт, собака і листоноша, який зрідка привозить кореспонденцію і користується можливістю поскаржитись на свої болячки колишньому лікареві. Розмірене життя Фредеріка поділилася на "до" і "після", коли несподівано з'являється Гаррієт - жінка, з якою він збирався одружитись багато років тому. Виконуючи давню обіцянку, а саме - відвезти Гаррієт на озеро, де він був в дитинстві з батьком Фредрік дізнається істинні мотиви своєї коханої. Роман я б не назвала гостросюжетним, так він цікавий, зворушливий, в ньому відчувається зимова скандинавська атмосфера. І загалом - ця книга чудово підходить для читання зимовими вечорами.

Скажу сразу и честно - эта книга не откроет перед тем, кто много читал, новые горизонты. Несмотря на очевидный литературный талант автора, умеющего воссоздать атмосферу и переживания главного героя, сама просто запредельная маргинальность героя и остальных персонажей выглядит как уступка моде. В книге вообще нет героев, живущих обеспеченной респектабельной жизнью. В этом мире абсолютно все несчастны и обречены страдать вечно. Можно прийти к выводу, что современных писателей вообще не интересуют драмы и трагедии уважаемых членов общества и просто профессионально успешных людей, а увлечение маргиналами (наркоманами бывшими и сущими, проститутками, аутистами, ЛГБТ и их проблемами и т.п.) просто повальное. История, рассказанная автором, банальна. Мужчина за тридцать с амбициями и перспективами тихо и фактически трусливо уходит от любовницы - продавщицы в обувном магазине. однако амбиции не реализуются, перспективы рушатся, но как - автору не интересно. Не стану пересказывать сюжет, ибо три предыдущие рецензии очень хвалебные и побуждают прочесть книгу. В целом, как мне кажется, автор исподволь подводит к выводу о неизбежности жизненного фиаско героя, для которого бегство от трудностей - стиль жизни.