Не дуже люблю коротку прозу, та оповідання про Італію, італійців та українців, що живуть у цій країні, виявились доволі цікавими. І читалось дуже легко і дуже швидко. Дуже схоже на посиденьки на кухні з подругою, яка розповідає різні історії. Та це не схоже на плітки, а в дечому це філософські міркування, пошук чудових місць і міст, і себе в них. Така ніби високоосвічена подруга. Описи архітектури, природи, звичаїв, кухні майстерно вплетені в оповіді долі жінок. І як сама Італія - дуже різна, все залежить від району, міста, та і представники одного народу трапляються різні, так і кожна доля жінки - різна, у кожної своє щастя, у кожної - свої болі. Не все ідеально у країні, є досить багато недоліків, що нам видаються аж абсурдними. Та, мабуть, щоб зрозуміти країну, треба в ній народитися. Туристу ж Італія здаватиметься чудовою. Завжди хотіла відвідати цю країну, після прочитання хочу ще більше. Побачити своїми очима усю ту красу, відчути колорит країни, посмакувати піцою, пастою і джелато (перелік неповний), і скласти свою думку про Італію.

Книжка "Італія під мікроскопом" Лесі Олендій - це чергова робота, яку було включено до серії "Відкрий світ". До вказаної серії додаються літературні оповіді українок про різноманітні країни світу, в яких їм довелося жити не один рік. Саме тому історія, культурні особливості населення таких країн, соціальні та економічні взаємовідносини в них, туристичні та зовсім невідомі пам'ятки, нарешті, самі люди відображені так живо, цікаво і не буденно. "Італія під мікроскопом" об'єднала в собі розповіді автора про життя і побут українських жінок в цій європейській країні, які з тих чи інших причин опинилися в Італії. Дехто з них вийшли заміж за італійців, мають гарну роботу, подорожують країною, смакують середземноморськими стравами і в цілому насолоджуються італійським стилем життя. Дехто - навпаки, були вимушені залишити батьківщину та прибули до Італії на заробітки, максимально обмежують себе у всьому, постійно перебувають у пошуках підробітку та терплять свавілля і нечемність італійців. Але у будь-якому випадку всі вони мають свою непросту та дуже особисту і цікаву історію життєвого шляху. Книжка "Італія..." складено досить цікаво, читач не буде нудьгувати, поспіхом листати аркуші - це не для даного випадку. Робота написана гарною та досить грамотною літературною мовою, читається легко, як-то кажуть, на одному диханні. Добра книжка.

Леся Олендій - українка, яка щиро і правдиво, ,,без прикрас" розкаже про Італію ,,під мікроскопом". Вона поділиться власним 5-річним досвідом мешканки країни з мальовничими пейзажами, хорошим кліматом та багатою культурною спадщиною. І з мешканцями, які далеко не є щасливими, згідно з дослідженнями ООН попри всі умови для,здавалося б, завидного життя у такому райському куточку як Аппенінський півострів. Оповідачка як справжній друг поведе протоптаними дорогами та маловідомими стежками Італії, розвінчуючи міфи та стереотипи. А також познайомить з культурою,історіями, звичаями та звичками відомих та пересічних італійців. Даний книгу можна назвати популярним нині словом ,,травелог". Перед Вами - збірка охудожнених оповідок про життя в Італії очима нетуриста та незаробітчанина, про життя з усіма його радощами та проблемами. Авторка пише простою мовою, розмірковуючию, пояснюючи та аналізуючи. Дуже влучними є назви оповідань: вони якнайкраще підсумовують те, що хоче донести до нас, українців, авторка. Тисячі й тисячі, ба навіть десятки-сотні тисяч українців емігрували до Італії в пошуках кращої долі. Й продовжують емігрувати. Хоча там життя доволі складне для самих італійців. Як сумно жартують аппенінці, їхня країна знову повертається в ті часи, коли було лише два класи людей: заможні і вбогі. Усе зумовлено зростаючими штрафами та податками, а також масовим згортанням підприємницької діяльності... Хоч-не-хоч, а згадується приказка ,,добре там, де нас нема"... Книга - дуже змістовна. Раджу усім, а найперше тим, хто цікавиться, яке ж на смак життя по-італійськи!