Історія втраченої дитини. Книга 4
Паперова книга | Код товару 1295117
Yakaboo 5/5
Автор
Елена Ферранте
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Неаполітанські романи
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2014
Перекладач
Любов Котляр
Кількість сторінок
480

Усе про книжку Історія втраченої дитини. Книга 4

  • Найвидатніша епопея сучасності Від найкращої романістки нашого часу
  • Завершальна книга Неаполітанського циклу
  • Драматична екранізація

Подруги Ліла й Елена пережили чимало. Обидві невтомно ламали стереотипи, намагаючись вирватися зі світу злиднів і насилля. Вони кохали та втрачали, підіймалися та падали. Їх розділяли кілометри, але попри все вони трималися своєї надзвичайної дружби. Через тривалий час Елена, засліплена коханням до Ніно, повертається до Неаполя. Вона вже успішна й шанована письменниця. Ліла засновує комп’ютерну фірму й стає лідеркою кварталу, посунувши могутніх братів Солар. Шляхи давніх подруг знову переплітаються. Ліла й Елена стають близькими як ніколи. Однак страшна подія змінить усе.

Про автора:

Елена Ферранте — італійський феномен сучасної літератури. Письменниця, яка не дала жодного інтерв’ю і жодного разу не з’явилася на публіці, але потрапила до сотні найвпливовіших людей світу за версією журналу «Тайм». Її книжки багато років не полишали топових позицій не тільки в італійських, а й у європейських та американських списках бестселерів.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Елена Ферранте
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Неаполітанські романи
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2014
Перекладач
Любов Котляр
Кількість сторінок
480
Рецензії
  •  
    Книга про життя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Остання книга «Неаполітанського квартету» не розчарувала. Як і три попередні з тим же накалом пристрастей, емоцій, почуттів, що доводять до душевного надриву, душевного неспокою і різноманітністю життєвих сюжетів. Дуже цікаво, захопливо, вишукано написано. Читається на одному диханні і неможливо відірватися, хоча, по суті, ніби звичайна розповідь про звичайне життя і звичайну дружбу. Але автор не відбувається переказом подій і прикрашанням історії чи характерів, описується все, що є в одній людині, всі ті протиріччя – і хороше, і погане, і те, чим людина здатна керувати, і те, чим керувати їй не під силу. Дружба двох жінок, Лєну і Ліли, це і дружба, і ворожнеча, і змагання одночасно. Інколи здається, що це й не дружба, а якась хвороблива прив’язаність чи залежність. Коли прочитав книгу, то так і не зрозуміло – дівчата досягли того, що хотіли завдяки одна одній, чи всупереч одна одній? Мені дуже подобається не поверхневість опису, а розбір почуттів і емоцій, переживань і причинно-наслідкових зв’язків, коли героїня намагається зрозуміти, чому вона відчуває те чи інше, що керує її вчинками. Звісно, не лишає байдужою і події життя героїв взагалі і героїні (Лєну) зокрема. Досить якісна література, яку однозначно не можливо віднести до якоїсь однієї категорії – це про життя взагалі.
  •  
    МОЯ НЕЙМОВІРНА ПОДРУГА. ФІНАЛ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Народження. Пізнання. Спадок.

    Дружба. Співзалежність. Конкуренція.

    Змагання. Лідерство. Бізнес.

    Любов. Кохання. Суперництво.

    Натхнення. Професія. Покликання.

    Шлюб. Діти. Зрада.

    Боротьба. Сумніви. Вибір.

    Радість. Втрата. Віднайдення.

    Життя. Смерть. Життя.

    Нарешті дочекалася останньої частини неаполітанського квартету про "Мою неймовірну подругу".
    Цього року вийшло аж цілих дві частини. Але краще якби вони виходили усі за порядком, бо з роками смаки змінюються, та і завершення історії хочеться дізнатися якомога швидше.

    Той випадок, коли читаючи не можеш стати ні на сторону Ліли, ні на сторону Елени, бо що одна, що друга чудили кожна по-своєму. Такі були італійські пристрасті)))
    Але, проте, авторка передала життя таким, яким воно було в головних героїв, вони були дуже живі й не відчувалося, що читаєш книжку, а думаєш про їх характер і що б ти вибрала на їхньому місці.

    То така виключно жіноча мелодраматична книжка.
    Хоча, цікаво чи хтось з хлопців її прочитав?!
    Красиві художні обкладинки в усіх чотирьох частинах.
Купити - Історія втраченої дитини. Книга 4
Історія втраченої дитини. Книга 4
210 грн
Є в наявності
 

Рецензії Історія втраченої дитини. Книга 4

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга про життя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Остання книга «Неаполітанського квартету» не розчарувала. Як і три попередні з тим же накалом пристрастей, емоцій, почуттів, що доводять до душевного надриву, душевного неспокою і різноманітністю життєвих сюжетів. Дуже цікаво, захопливо, вишукано написано. Читається на одному диханні і неможливо відірватися, хоча, по суті, ніби звичайна розповідь про звичайне життя і звичайну дружбу. Але автор не відбувається переказом подій і прикрашанням історії чи характерів, описується все, що є в одній людині, всі ті протиріччя – і хороше, і погане, і те, чим людина здатна керувати, і те, чим керувати їй не під силу. Дружба двох жінок, Лєну і Ліли, це і дружба, і ворожнеча, і змагання одночасно. Інколи здається, що це й не дружба, а якась хвороблива прив’язаність чи залежність. Коли прочитав книгу, то так і не зрозуміло – дівчата досягли того, що хотіли завдяки одна одній, чи всупереч одна одній? Мені дуже подобається не поверхневість опису, а розбір почуттів і емоцій, переживань і причинно-наслідкових зв’язків, коли героїня намагається зрозуміти, чому вона відчуває те чи інше, що керує її вчинками. Звісно, не лишає байдужою і події життя героїв взагалі і героїні (Лєну) зокрема. Досить якісна література, яку однозначно не можливо віднести до якоїсь однієї категорії – це про життя взагалі.
  •  
    МОЯ НЕЙМОВІРНА ПОДРУГА. ФІНАЛ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Народження. Пізнання. Спадок.

    Дружба. Співзалежність. Конкуренція.

    Змагання. Лідерство. Бізнес.

    Любов. Кохання. Суперництво.

    Натхнення. Професія. Покликання.

    Шлюб. Діти. Зрада.

    Боротьба. Сумніви. Вибір.

    Радість. Втрата. Віднайдення.

    Життя. Смерть. Життя.

    Нарешті дочекалася останньої частини неаполітанського квартету про "Мою неймовірну подругу".
    Цього року вийшло аж цілих дві частини. Але краще якби вони виходили усі за порядком, бо з роками смаки змінюються, та і завершення історії хочеться дізнатися якомога швидше.

    Той випадок, коли читаючи не можеш стати ні на сторону Ліли, ні на сторону Елени, бо що одна, що друга чудили кожна по-своєму. Такі були італійські пристрасті)))
    Але, проте, авторка передала життя таким, яким воно було в головних героїв, вони були дуже живі й не відчувалося, що читаєш книжку, а думаєш про їх характер і що б ти вибрала на їхньому місці.

    То така виключно жіноча мелодраматична книжка.
    Хоча, цікаво чи хтось з хлопців її прочитав?!
    Красиві художні обкладинки в усіх чотирьох частинах.
  •  
    Блискучий фінал блискучого циклу
    Давно художня література не приносила стільки задоволення.
    Давно книга не читалась на одному подиху.
    Давно не хотілось, щоб цикл продовжувався.
    Елена Ферранте завершує "Неаполітанські хроніки" саме так, як читачу хотілося б, щоб завершився цикл. Всі сюжетні лінії, історії, згадки і зачіпки раптом в той чи інший спосіб стають на свої місця. Хоча... не всі. Та щоб дізнатись більше, варто прочитати книгу :)

    - Елена повертається до Неаполя вже як успішна письменниця, щаслива мати і закохана жінка. Це повернення максимально символічне і приправлене виром безлічі подій, ситуацій. діалогів і моментів, що мають значення для всього циклу.
    - Кілька десятків років описані так, що око ніби пропливає від слова до слова. Не помічаєш плину часу чи невиконаних справ - хочеться просто дочитати.
    = Читач формує детальне уявлення про устрій в Італії в кінці 20ст., про архітектуру міста, про побут містян, про звички, настрої, спосіб мислення.

    Фінал трохи здивував, трохи зворушив.
    Особисто для мене залишилось три нерозгадані загадки. І якщо дві з них досить органічні і взаємопов'язані, то розгадку третьої все ж хотілось знайти у тексті.

    Читайте! Бажаю отримати від циклу таке ж задоволення, як отримала я :)
  •  
    Блискучий фінал чудової історії
    Я в черговий раз не перестаю дивуватися як у Ферранте вийшло створити, здавалося б зі звичайної історії подруг, їх дитинства, юності та дорослішання, труднощів і перипетій з якими дівчата стикалися на своєму життєвому шляху, з їх відносин яки долають різні етапи то прийняття, то ненависті та заздрості, такий приголомшливий роман!
    Читаючи цей цикл, не перестаєш дивуватися різким сюжетним поворотам, часом дратівної поведінки кожного героя, але вони тримають тебе і не відпускають, чому? Мені здається тому що вся ця історія страшенно схожа на реальне життя!
    Я спочатку ненавиділа Лілу, її нетактовність, нахабство. Якщо другій книзі вона мене дивувала, то в третій розчарувала, хоча потім вона все-таки здалася мені тямущою жінкою, з живим розумом. В той момент коли на Лену я з першої книги сподівалася, вона здавалася мені самою адекватною та вихованою, вона докладала шалених зусиль, щоб вибратися зі свого району та стати іншою людиною, спочатку на заздрість подрузі, потім вже для себе. А за підсумком мене цей персонаж розчарував! Вона по праву хоч і добилася здаватися б більше, залишилася просто тінню, слабкою та відомою.
    Я залишилася рада що, познайомилася з історією неаполітанського квартету. Це була захоплююча подорож і приголомшливий фінал! Автор не просто написала історію, вона наповнила життям кожного з персонажів, наділила характером та емоціями. Браво!
  •  
    Все надто реально з трохи наївною оповіддю
    Нарешті дочитана четверта частина "Неаполітанського квартету" під назвою "Історія втраченої дитини". Мабуть, це потрібно написати у відгуку під першою книгою, але загальне враження отримуєш лише зараз. Для тих, хто береться за квартет необхідно налаштуватись на літопис життя головної героїні та оповідачки Лену та пронесена через чотири книги і все її життя щира, конкурентна, заклята дружба, що триває з дитинства, з Лілою. Жіночій дружбі з усіма її гранями і присвячена книга.

    Читається легко, іноді не можеш дочекатися того часу, коли візьмешся за книгу, інколи - просто змушуєш себе читати, бо вже взявся за цю справу.

    Тотальний реалізм з побутовими дрібницями, проблемами, невдачами, бідами, хворобами, смертями, до того ж надто як для мене деталізовано. Можливо, в цьому квартет і привабливий, хоча як для мене вже занадто було того буденного, бо у кожного є це у власному житті, а з літературою хочеться перенесення в інше життя, в інші реалії, світи.

    Закривши книгу, після прочитаної останньої сторінки, огорнув сум. Таке відчуття залишилось домінуючим, це скоріше через те, що закінчується остання книга заходом життя героїнь, як і в житті це період у більшості не сповнений перспектив, надій, енергії, все йде до завершення.

    Моментами, читаючи, було відчуття, що дарма взялась за квартет, втім зараз розумію, що однозначно час не витрачений дарма. Перша і остання частини читаються на одному подиху, друга і третя надто розтягнуті та місцями нуднуваті, тоді треба трохи себе пересилити.
 
Характеристики Історія втраченої дитини. Книга 4
Автор
Елена Ферранте
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Неаполітанські романи
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2014
Перекладач
Любов Котляр
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-12-6129-7
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Італії
Література за періодами
Сучасна література