Двадцять п'ять років — це багато чи ні? Для когось двадцять п'ять років — це чверть століття, а для когось, як одна мить. Оксана покинула рідне місто одразу після закінчення школи, а повернулась туди лише двадцять п'ять років потому. З ці роки вона досягла успіху у кар'єрі, ставши доктором медичних наук і досить знаною лікаркою, змінила країну, побудувала будинок, народила доньку і посадила безліч дерев. Але чи була вона щаслива? Саме заради цього питання Оксана і повертається у рідне місто, аби зустрітись із своїми давніми шкільними друзями. Але чверть століття ні для кого не пройшла безслідно. Бізнесменам, банкірам, управлінцям і функціонерам, продавцям та перукарям знову доводиться пригадувати шкільні часи, аби знайти відповіді на прості і банальні питання: «що таке кохання?», «що таке вірність?», «що таке дружба?» і чому колишні друзі стають ворогами.

«Історія (не) одного кохання. Тернопільські хроніки» переносить нас у останні роки Радянського союзу та повертає у сучасну реальність, дає можливість пригадати юність, подумати про майбутнє, та просто пройтись старими вулицями українського міста.