Акторський талант Тома Генкса важко недооцінити. Але багатоплановим Том постає не тільки на екрані, але й в житті. Наприклад, ви знали, що Генкс вміє писати? А про те, що актор захоплюється колекціонуванням друкарських машинок? Ні? Тоді попереду вас чекає багато цікавинок "Історії наклацані на друкарській машинці" - збірка, яка складається із 17 різноманітних оповідань. Та хоч тематика історій різна, всі вони однаково кінематографічні, й однаково аматорські. В них не відчувається все те життя і всі емоції, які хотів передати Том. Вона мають гарну основу, проте її вбивають сухість і незграбність викладу. Особливістю кожної оповідки є згадка про друкарські машинки. Сюжет однієї історії навіть спирається на вибір цього письменницького інструменту. Спочатку, така фішка здається оригінальною, та згодом, стає дратувати своєю недоладністю. Коротка проза - річ непроста, адже сьогодні не так багато людей люблять маленькі оповідання. Щоб по-справжньому зацікавити читача, історія має бути емоційно і сюжетно сильною. Написати справді вартісну оповідь інколи буває не під силу навіть професійним письменникам. Що тоді говорити про аматорів. Навіть, якщо цей аматор сам Том Генкс

Попередній відгук надіслала випадково, недописавши, тож оновлюю. Як і більшість тих, хто купив цю книгу, я віддана фанатка :) Тома Генкса і його по-особливому теплих фільмів) Тож як тільки вийшли "Історії...", одразу ж їх придбала. Розпочну з того, що, все-таки, автор із Тома Генкса суттєво гірший, аніж актор. Тим не менш, книга все одно досить затишна, а особливо приємно і легко читається в холодні, дощові дні вдома під теплий чай із печивом. У виданні - 17 абсолютно різних, непов'язаних між собою історій, у кожній із яких трапляється друкарська машинка. Не погоджусь із деякими коментаторами, що написання - аматорське і підліткове. Я навпаки насолоджувалась багатством мови та описів. Власне, в цьому заслуга й перекладу (дякую Видавництву старого лева за завжди якісні видання :) ). Інша річ – сюжет: я не всі оповідання осилила й не всі оцінила. Деякі з них, як на мене, і справді беззмістовні, але, можливо, автор зміг би пояснити, що він хотів ними сказати. Це не літературний шедевр, але й він і не претендує на цю роль. Тим не менш, у книзі є й справді хороші та затишні оповідання, деякі з них навіть розчулили мене, як-от "Святвечір 1953", також досить атмосферна історія "Біографічна довідка". Але якщо співставляти якісні оповідання і ті, які не запам'ятались, то других є значно більше. Якщо купувати цю книгу - то радше для колекції і натхнення улюбленим направду надзвичайно талановитим Томом Генксом.

Як і більшість тих, хто купив цю книгу, я віддана фанатка :) Тома Генкса і його по-особливому теплих фільмів) Тож як тільки вийшли "Історії...", одразу ж їх придбала. Розпочну з того, що, все-таки, автор із Тома Генкса суттєво гірший, аніж актор. Тим не менш, книга все одно досить затишна, а особливо приємно і легко читається в холодні, дощові дні вдома під теплий чай із печивом. У виданні - 17 абсолютно різних, непов'язаних між собою історій, у кожній із яких трапляється друкарська машинка. Не погоджусь із деякими коментаторами, що написання - аматорське і підліткове. Я навпаки насолоджувалась багатством мови та описів. Власне, в цьому заслуга й перекладу (дякую Видавництву старого лева за завжди якісні видання :) ). Інша річ - сюжет, я не всі оповідання осилила й не всі оцінила. Деякі з них, як на мене, і справді беззмістовні, але, можливо, автор зміг би пояснити, що він хотів ними сказати. Я не люблю оповідання, які не несуть жодної ідеї і не спонукають до роздумів. Це не літературний шедевр, але й він і не претендує на цю роль. Оповідання прості, містять по 1 сюжетній лінії,