Ця книжка була придбана досить випадково і виключно тому, що в анотації була вказана цікава мені тема – тема революцій. Справді, це не просто книга про революції. Це – справжній наочний посібник для всіх тиранів, недалекоглядних правителів і корумпованих чиновників: що треба робити і чого не робити, щоб накликати на свою голову ненависть свого народу і, як наслідок, народну революцію чи військовий переворот. Р.Капусцінський – всесвітньовідомий польський журналіст і публіцист. Тому ці дві його роботи – публіцистичні, хоч і різні за стилем, але на одну тематику. Двома словами, це – «революція зсередини». Імператор Гайле Селассіе, його політика, звичаї й порядки в Ефіопії. Шах Мохаммед Реза Пехлеві і його спроби збудувати за рахунок нафтодоларів цивілізований Іран. Обидва ці правителі довели свій народ до зубожіння і масового невдоволення. Довгий час прості люди в подібних умовах і системах знаходяться під впливом якоїсь магії і не здатні критично мислити. Найвищу особу вони несвідомо наділяють божественними рисами: найліпший, наймудріший, найшляхетніший, непорочний і добросердечний. Злими бувають тільки чиновники, саме вони – провідники всіляких бід. Навіть більше: коли б правитель знав, що витворяють його люди, він негайно викорінив все зло і життя б відразу стало кращим. Але з часом, прості люди починають розуміти і врешті усвідомлюють, що замість побудови Великої Цивілізації чиниться Велике Пограбування. І все, що відбувається, вже сприймається як Велика Несправедливість. Рано чи пізно невдоволення має вибухнути. Бо коли найголовніша задача чиновника – це боротьба за доступ до імператора, за можливість використати зайву хвилину його уваги для оббріхування і доносів на інших наближених, щоб вивищитися над іншими придворними і як наслідок – нажитися більше, - вибух неминучий. Коли оточення шаха літає туди-назад рейсами Lufthansa в Берлін чи Мюнхен на обід чи замовляє доставку обідів в Тегеран рейсами Air France з престижного паризького ресторану Maxim, коли людина більш-менш вільно може висловлювати свої думки тільки в мечеті, бо в інших місцях – тотальне стеження і підслуховування, - вибух неминучий. Вибух неминучий, коли біле стає чорним і навпаки. Якщо хтось не краде на посаді, він викликає підозру, бо сприймається як шпигун, що стежить і доносить ворогам про масштаби крадіжок злодіїв на посадах. Таких позбуваються, бо вони псують всю гру. Коли хтось має чисті руки, мусить їх ховати глибше, бо чистота – це щось двозначне, навіть ганебне. Читаючи Капусцінського, проводиш багато паралелей і з нашим совєцьким минулим, і з нашою недавньою історію, і з нашим сьогоденням…

Книга пана Ришарда Капусцінського "Імператор/Шахіншах" це по суті дві книги, перша, "Імператор", розповідає про останнього імператора Ефіопії Хайле Селассіє I, друга про ісламську революцію та повалення режиму шаха Ірану. Декілька слів про автора. Пан Ришард Капусцінський (1932-2007) - дуже відомий публіцист, журналіст, найвидаваніший у світі польський автор, лауреат багатьох міжнародних премій, декілька разів номінувався на Нобелівську премію. Як пише про сам автор, він був свідком 27 революцій, багато разів йому приходилось вести репортажі з лінію фронту та ризикувати життям. В першій частині книги зануримось в події далекої Ефіопії другої половини ХХ ст. Бідність та голод простого люду і в той же час розкіш двору імператора. Виявляється рабство на законодавчому рівні в Ефіопії було скасоване лише в 1950 роках! Дуже гарно описано життя двору імператора, вся ця розкіш, інтриги, самодурство. Видається мені, що і в нашого "межигірського імператора" двір функціонував так само. В другій частині книги "Шахіншах" перед нами картина Ірану часів шаха. Деспотизм шаха, свавілля Саваку - своєрідного шахівського гестапо. Переслідування будь-якої опозиції, навіть натяк на критику приводив до арешту, тортур, смерті. Самодурство режиму, який завдяки збільшенню цін на нафту отримав величезні фінансові ресурси. Місцями автор трішки утрирує, перебільшує, принаймі мені не вдалось найти підтвердження про авіаносець шаха. :-) Коли замовляв книгу, виникали певні побоювання в об`єктивності автора, адже книга писалась в часи PRL, себто, Польської народної республіки, а комуністична цензура, як відомо, не дрімала. Звичайно, певний суб`єктивізм в висвітленні подій присутній, автор пише правду, лише правду, але не всю правду. Зрозуміло, що режими імператора в Ефіопії та шаха в Ірані були авторитарними, корумпованими, масово порушували права людини, але чи кращими були їхні наступники? Сьогодні вже знаємо, що принаймі в Ефіопії, на зміну імператору прийшов ще гірший режим, репресії проти опозиції лише посилились, від голоду померло ще більше людей ніж за правління імператора. Наступники шаха в Ірані також не були ангелами і навіть не пробували будувати демократичне суспільство, хоча певного економічного прогресу досягти, безумовно, вдалось. Хоча, з другого боку, а чи можлива взагалі демократія в таких країнах як Іран та Ефіопія? Чи дійсно демократія є універсальною людською цінністю? Чи, можливо, демократія характерна лише для західної цивілізації? Сьогодні вже бачимо, що арабська весна не принесла демократію і свободу в країни Близького Сходу. Книга буде цікава викладачам та студентам відповідних напрямків, вчителям історії та географії, а також всім українцям, які цікавляться світовими подіями, для яких їхня хата не з краю. Купуйте не пожалкуєте!