Переказувати в рецензії сюжет Гомерівського епосу немає жодної потреби: навіть діти знають, що це поема про облогу союзним грецьким військом великого міста Троя, розташованого в Малій Азії, тобто на території сучасної Туреччини. Можна хіба застерегти майбутніх читачів, що марно шукати в ній викладу подій від самісінького початку й до кінця війни. Епос - не історична монографія, ба навіть не товстий реалістичний роман ХІХ століття. Іліада була колись тільки однією частинкою куди більшої легендарної традиції, цілого Троянського циклу. Її тодішні слухачі добре уявляли собі контекст подій, тож співці не мали потреби вдаватися до пояснень стосовно того, що, приміром, не поділили цар грецьких Мікен Агамемнон і син володаря Трої Паріс, або чому богиня Гера ворогує з Атеною. Тому, додаючи клопотів сучасним упорядникам і коментаторам, Іліада починається з подій десятого року облоги Трої, а завершується похованням Ахілла і Гектора, тобто ми бачимо війну лише в самому її розпалі. Замість переказувати сюжет, хочеться поміркувати над таким питанням: чим є сьогодні Іліада для наших сучасників? Здавалося б, великий твір легендарного Гомера увагою не обділений: його вивчають у школі (хай навіть зазвичай задовольняючись стислими прозовими переказами), про троянську війну відзнято чимало яскравих фільмів, сюжет Іліади перетворено на комікси й навіть комп'ютерні ігри. Та чи не віддаляє нас цей маскульт од розуміння і відчуття сутності твору? Адже важко заперечувати очевидне: незважаючи на популяризацію візуальними засобами, антична поезія навіть серед інтелектуалів нині не має тієї ваги й пошани, якими користувалася ще якихось сто років тому, коли добре знання тих-таки Гомерівських поем вважалося обов'язковим для людини, вихованої в системі класичної освіти. Причини згасання інтересу до Іліади зрозумілі: твір заскладний для теперішнього читача, досить далекий від його звичок, потреб і навіть естетичних вподобань, потребує коментування й знання контексту. Чи можливо якось полегшити подолання багатовікової дистанції? Гадаю, що так. Я би під цим оглядом згадав добрим словом титанічну працю видатного українського перекладача з давньогрецької Бориса Тена. Якщо хтось вагатиметься, раджу обирати для читання саме український переклад Тена, адже російський аналог Гнедича сам собою вже дуже давній і архаїчний. Я маю досвід читання обох перекладів, бо в школі намагався прочитати Іліаду російською, але не спромігся цього зробити. Український же переклад значно ближчий до сучасної живої мови, сприймається набагато легше, а від його вишуканості й ритмічності я отримав неабияку насолоду. Звісно, навіть у найкращому перекладі Іліада не всякому читачеві сподобається. Довгі описи багатьом здадуться нудними, а сцени кривавих битв - аж надто жорстокими і фізіологічними. Проте, якщо не бажаєте читати всієї поеми, наполегливо раджу звернути увагу бодай на сцену прощання Гектора із дружиною Андромахою та малим сином у шостій пісні. Як на мене, це одна з найщемливіших любовних сцен у світовій літературі взагалі, рядки для назви рецензії я узяв саме звідти. У тому невеликому фрагменті чудово все: інтимна бесіда з дружиною, останнє напутнє звернення до дитини. Неможливо лишитися байдужим. Знайти таку ліричну перлину в давньогрецькій поемі між оповідями про загибель героїв було для мене неочікувано і приємно.

Безусловный плюс в том, что "Иллиада" рассматривается, как часть школьной программы и вошла в серию книг, от издательства "Фолио", "Школьная библиотека украинской и зарубежной литературы", иначе, как мне кажется, лишь единицы самостоятельно, за жизнь могут прочитать эту эпическую поэму, вошедшую в наследие культуры и литературы Греции, более того, многие могут и не знать о её существовании. Относительно самого автора, Гомера, имеют право на жизнь несколько правдоподобных и не очень версий, главная из которых - а был ли Гомер на самом деле, а не некто, некие, или, вообще никто? "Иллиада рассказывает о войне за взятие Тройи, начавшейся из-за того, что прекрасный юноша Парис подарил яблоко, ставшее яблоком раздора, "не той", а "та" нестерпела такого пренебрежении и отомстила не только виновник, но и целому городу, народу, сделав все, чтобы эта война началась. В основе поэмы история борьбы за Трою, а так же жизни и нелепой смерти всеми любимого Ахиллеса", непобедимого, сильного и неуязвимого, кроме злосчастной пятки, не омытой в волшебной реке и не защищенной невидимой силой.