Коли говоримо про сучасний Ізраїль, то першою асоціацією, мабуть, яка виникає, є війна цієї країни з Палестиною. Причому, цей стан війни вже діє давно, тому ізраїльтяни до нього звикли. Але мало хто задумується над тим, що події в країні впливають на її мешканців. В тому числі, це стосується виховання дітей. В цій книзі Інбал Аріелі аналізує чинники, які зумовили поточний тип виховання ізраїльських дітей і причини успіху ізраїльських проектів, стартапів не тільки в країні, але і у світі. Ще з самого малечку дітей вчать бути самостійними. Важко зрозуміти, як можна дітей самих лишати серед...мотлоху і сміття, щоб вони там гралися. Важко зрозуміти, як можна доручати їм самостійно бавитися з вогнем, організовувати заходи, за які в світі, в основному, несуть відповідальність дорослі. В українському суспільстві дітей намагаються вберегти від невдач і поразок. І, як наслідок, багато дітей, коли стають дорослими, виявляються не готовими до викликів, які їм готує життя. В нашому суспільстві культивуються поняття гарних оцінок і перемог, невдачі сприймаються як щось, що не мало статися, що може завдати травми. В Ізраїлі, навпаки, - заохочують до навчання на своїх помилках, але намагаються відділити поняття "невдачі у справі" від "невдачі особистості". В Україні, скоріше за все, невдача часто сприймається як особиста поразка. Слід також згадати про імміграцію, яка багато років вже триває в Ізраїлі. Кожна культура, яка долучається до ізраїльської, приносить щось своє до життя в країні. "Хуцпа" (зухвалість) - це стиль життя ізраїльтян. Не здаватися, навіть коли здається, що все програно. Вчитися з програшів. Рухатися далі. Давати результат. Думаю, що українцям є чому повчитися в ізраїльтян. Прекрасна книга, раджу.