Хлопчик у смугастій піжамі
Паперова книга | Код товару 752294
Автор
Джон Бойн
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Віктор Шовкун
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку  Хлопчик у смугастій піжамі

Дев’ятирічний Бруно разом із сім'єю переїжджає зі свого комфортабельного будинку в Берліні до нового дому у загадковому місці Геть-Звідси, де його батька призначають комендантом концтабору. Випадково він знайомиться з єврейським хлопчиком Шмулем, маленьким в’язнем. Між ними зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт.

До чого можуть призвести різні погляди на світ, дивна логіка дорослих, а також сила долі й божевілля випадку? Про це і навіть більше розповідає дивовижна книжка «Хлопчик у смугастій піжамі».

Характеристики
Автор
Джон Бойн
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Віктор Шовкун
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Рецензії
  • Анастасия
    21 липня 2017 р.
    Карма 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    У центрі сюжету роману «Хлопчик у смугастій піжамі» - 9-річний Бруно, який разом зі своєю родиною мусить переїхати з Берліна в інше місце, де його батько заступить на службу. Новий дім не подобається Бруно, тут часто смердить димом, а краєвид за вікном дивний: ферма, на якій живуть сумні чоловіки у смугастих піжамах. Єдина його розрада – спілкування з хлопчиком з цієї «ферми». Але з ним навіть не пограєшся, адже він – за колючим дротом.

    Більшість тих, хто прочитав невеликий роман Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі», діляться на два табори: одні залишають в захваті від прочитаного, а сюжет і кінцівка ще довго їх не відпускають, інші – критикують твір за історичну недостовірність та неможливість описаних у ньому подій. Я ж знаходжусь десь посередині. Зрозуміло, що письменник не претендував на достовірність, адже писав не історичний роман, а радше притчу в історичному антуражі. Так само не можу розділити почуттів тих, кому книга дуже сподобалась: незважаючи на невеликий обсяг, я читала її кілька днів, а це показник того, що мені було не дуже цікаво. Загалом я поставила «Хлопчику у смугастій піжамі» четвірку і зовсім не шкодую, що познайомилась з цією книгою, хоч перечитувати її навряд чи буду.
  • Артур Жолобайло
    8 лютого 2019 р.
    Хлопчик у смугастій піжамі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман Бойна, яскравий приклад теми єврейського геноциду. Перед нами концентраційний табір в якому живуть, працюють і вмирають представники єврейського народу. Та в даному тексті акцент робиться не на зображенні всіх злиднів в яких тримали євреїв і тому, як з ними поводились, а на історії двох маленьких хлопчиків, яких з тих чи інших причин за якими стоїть війна, вирвали від рідного дому і звели обличчям до обличчя в концтаборі. Син коменданта знайомиться з хлопчиком однолітком, який знаходиться по той бік колючого дроту і між зав’язуються дружні відносини. Ці двоє не розуміють, що граються на місці великої трагедії, вони не бачать різниці між собою (яку так чітко пропагують нацисти) і не можуть здогадатись, яку функцію виконує огорожа, яка їх розділяє. І єдине, що їх по-справжньому цікавить це світ одне одного. Вони прагнуть пізнати одне одного: син простого єврея і син простого нациста. Перед нами історія до чого може призвести така дружба, в таких умовах під зовнішнім впливом ідеології, яка незрозуміла цим хлопчикам.
Купити - Хлопчик у смугастій піжамі
Хлопчик у смугастій піжамі
80 грн
Є в наявності
 

Рецензії  Хлопчик у смугастій піжамі

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Анастасия
    21 липня 2017 р.
    Карма 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    У центрі сюжету роману «Хлопчик у смугастій піжамі» - 9-річний Бруно, який разом зі своєю родиною мусить переїхати з Берліна в інше місце, де його батько заступить на службу. Новий дім не подобається Бруно, тут часто смердить димом, а краєвид за вікном дивний: ферма, на якій живуть сумні чоловіки у смугастих піжамах. Єдина його розрада – спілкування з хлопчиком з цієї «ферми». Але з ним навіть не пограєшся, адже він – за колючим дротом.

    Більшість тих, хто прочитав невеликий роман Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі», діляться на два табори: одні залишають в захваті від прочитаного, а сюжет і кінцівка ще довго їх не відпускають, інші – критикують твір за історичну недостовірність та неможливість описаних у ньому подій. Я ж знаходжусь десь посередині. Зрозуміло, що письменник не претендував на достовірність, адже писав не історичний роман, а радше притчу в історичному антуражі. Так само не можу розділити почуттів тих, кому книга дуже сподобалась: незважаючи на невеликий обсяг, я читала її кілька днів, а це показник того, що мені було не дуже цікаво. Загалом я поставила «Хлопчику у смугастій піжамі» четвірку і зовсім не шкодую, що познайомилась з цією книгою, хоч перечитувати її навряд чи буду.
  • Артур Жолобайло
    8 лютого 2019 р.
    Хлопчик у смугастій піжамі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман Бойна, яскравий приклад теми єврейського геноциду. Перед нами концентраційний табір в якому живуть, працюють і вмирають представники єврейського народу. Та в даному тексті акцент робиться не на зображенні всіх злиднів в яких тримали євреїв і тому, як з ними поводились, а на історії двох маленьких хлопчиків, яких з тих чи інших причин за якими стоїть війна, вирвали від рідного дому і звели обличчям до обличчя в концтаборі. Син коменданта знайомиться з хлопчиком однолітком, який знаходиться по той бік колючого дроту і між зав’язуються дружні відносини. Ці двоє не розуміють, що граються на місці великої трагедії, вони не бачать різниці між собою (яку так чітко пропагують нацисти) і не можуть здогадатись, яку функцію виконує огорожа, яка їх розділяє. І єдине, що їх по-справжньому цікавить це світ одне одного. Вони прагнуть пізнати одне одного: син простого єврея і син простого нациста. Перед нами історія до чого може призвести така дружба, в таких умовах під зовнішнім впливом ідеології, яка незрозуміла цим хлопчикам.
  • Hanna Kharlan
    15 липня 2018 р.
    Витрачений даремно час 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Хлопчик у смугастій піжамі" - зворушлива, щемка й страшна притча про Другу світову війну. Дев'ятирічний Бруно переїжджає з Берліна в дивне місце, де його батько отримав нове призначення від "Фурора". З вікна своєї нової кімнати Бруно бачить колючий дріт і дивних людей у смугастих піжамах.
    У Берліні залишилися друзі хлопчика, тому спочатку він дуже страждає від самотності. Але потім Бруно знайомиться зі Шмулем - сумним хлопчиком з поголеною головою та в тій самій смугастій піжамі. Між ними зав'язується дружба. Неважко здогадатися, чим закінчиться спілкування двох дітей по різні боки колючого дроту...
    Спочатку здавалося, що "Хлопчик у смугастій піжамі" має всі шанси стати однією з моїх улюблених книг. Але потім мені буквально довелося продиратися через кожну з тих нещасних 190 сторінок. Читати книгу досить важко навіть не через емоції, які вона викликає. Звичайно ж, впадає в очі історична недостовірність, наївність, з якою автор описує героїв. дивно, що дев'ятирічна дитина зовсім не розуміє того, що відбувається навколо, і це в тих умовах, коли мізки в нацистській Німеччині починали промивати мало не з пелюшок. Дитина читає "Острів скарбів" Стівенсона, але не може правильно прочитати назву концентраційного табору, чи вимовити слово "фюрер", ви це серйозно? Не можу оцінити позитивно оцінити цей роман. На мою думку, є значно більше глибших книг про Другу світову війну, які заслуговують більше уваги читачів, ніж "Хлопчик у смугастій піжамі".
  • Пономарьов Леонід Михайлович
    15 травня 2018 р.
    Хлопчик у смугастій піжамі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Після того, як я прочитав книгу, в мене залишилися дивні відчуття. Безсумнівно, історія війни - це те, що не залишить байдужим жодну людину. Для мене був дурнуватим той факт, що в свої 9 - 10 років Бруно не усвідомлює, що триває війна, надворі 1943 рік. Здається, що в такому віці можна усвідомлювати ці речі, тим більше, що це стосується всього народу. Але мене вразила людяність головного героя, це дійсно - людина. З самого початку я знав, яким буде кінець, цього не можна було запобігти. Особисто для мене, було морально важко сприймати, що головний герой не знав і не розумів, що йде війна, що Німеччина воює проти іншого народу. Хоча, можливо автор хоче показати, що батьки огороджують своїх дітей від війни? А навіщо, який сенс і до чого це призведе в подальшому? Загалом, книга змушує добре задуматися про те, що в будь-якій ситуації потрібно залишатися людиною. Вона написана дуже простою мовою, мабуть навмисно, так що читається за дві-три години. Але за дві-три години, звичайно, не забувається.
    Хоча і сюжет, власне, теж сам по собі простий, однак за цими простими словами криється щось набагато глибше
  • Маргарита
    17 лютого 2019 р.
    Піжами, що змінюють життя
    Читати про відомі події з погляду маленького хлопчика змушує побачити і задуматися, що чимало з того, що відбувалося зовсім не мало сенсу
    Чому солдатів запрошували в дім, а людей в смугастих піжамах ні, навіть якщо до них постійно заходили?
    Бруно вважав, що люди, в смугастих піжамах, що живуть за огорожею живуть щасливими сім'ями, що ввечері розповідають цікаві історії; а діти збираються грати; він думав, що у центрі стоїть крамниця або невеличка кав'ярня. Але нічого з того не було
    Поволі читаючи цю книжку сум підступає ще на початку. Діти намагаються зрозуміти, що відбувається і знайти пояснення. Вони думають, що це "сільська місцевість" тому так багато людей живуть в одному місті
    Бруно і Шмуль - це як два світи. Такі різні і так схожі. Хлопчики народилися в один день і навіть обоє були вимушені покинути домівку, Брунно- з Берліну, Шмуль - з Польщі.
    Як на мене, то обидва хлопчики були доволі обережними стосовно почуттів один одного. Бруно вважав, що це несправедливо, що він живе один, коли у Шмуля є багато дітей, з якими він може гратися. Шмуль розумів, що Бруно не розуміє, що відбувається, утім не руйнував світ малого. Шмуль не розумів як у коменданта може бути такий добрий син.
    І, можливо, це була прикра випадковість, що у Бруно була поголена голова, тому його ніхто не відрізнив.. А, можливо, це й не випадковість, адже ніхто зі смугастих піжам не був ні у чому винним, так само як і Бруно...

    Одна з тих книжок, яка змушує задуматися і зачіпає за живе
    Доводить, що в книжках головне - не кількість сторінок
  • Марія Терещук
    20 січня 2019 р.
    "Хлопчик у смугастій піжамі"
    Книгу, що вийшла друком у видавництві "Клуб сімейного дозвілля" сміливо раджу. Переклад з англійської Віктора Шовкуна доволі хороший.

    Роман цей геть нетиповий. Автор - Джон Бойн спромігся, уникаючи моторошних деталізованих описів сцен, справляти настільки гранично щемкий ефект на читача. Тут немає буквального змалювання подій, ошелешена читацька фантазія доповнює картинку, складає жаский пазл вже опісля, під спонукою авторських натяків. Досить незвичну добірку засобів було використано Джоном Бойном.

    Я раджу, оскільки переконана, що книзі "Хлопчик у смугастій піжамі" достоту важко залишити байдужим свого читача.

    Щоправда, можна й доскіпатися трохи. Зокрема до того, що важко уявити такий феномен (безкарної до пори - до часу) дружби за тодішніх реальних умов.

    Обсяг роману доволі незначний. Читається книга доволі легко. Вплив чинить беззаперечний.

    Вражає, що навіть поміж безкрайнього тотального засилля зла, мова про яке ведеться на сторінках цієї книги, з'являється місце для людяності.
  • Євген Садовий
    9 січня 2019 р.
    Маленький Принц біля колючого дроту Аушвіца.
    Так часто чув назву, що вважав цей роман класичним. А написаний він виявився у свої 35 років ірландцем Джоном Бойном і виданий 2006 року. Здавалося, що ніяк не приступити до читання якогось жахливого випадку про концтабір. Книжка чекала свого «освоєння». В голові крутились чорно-білі кадри хроніки. Але тут не реальна документальна історія, а вигадка про дві несформовані душі по обидва боки барикад (колючого дроту).

    Варто лише взятися і читач вловлює інтонації справжньої тобі байки з перших кількох десятків сторінок простого тексту, в якому превалює діалог. По-перше, до тата хлопчика приходить в гості його начальник – Фурор (The Fury). Слід розуміти Фюрер. Дивно. Бабуся злиться на сина, бо в неї ірландське коріння? Так Ірландія ж нейтралітет підтримувала під час війни!? Жодного геноциду ірландців не було. Хіба що бабуся була посвячена у недоступні більшості громадян Рейху справи… Друга фальш - неймовірно розумний спосіб міркування та здатність висловлювати думку 9-річного головного героя – хлопчика на ім’я Бруно. Його складно сформовані філософсько-риторичні питання до дорослих викликають найбільшу недовіру до тексту і виникає враження наче читаєш «Маленького принца», який не на астероїді опинився, а біля концтабору, де нема охорони і навіть не заміновано. В мене 9-річна дитина і вони з Бруном, досконало знаючи Deutsch, точно не порозумілися б)) Він такий всезнайко та мудрагель із недитячою примітливістю, що навіть не усвідомлює - за стінами триває війна, не в курсі про антисемітизм на кожному куті?! Він мав би читати пресу, зведення з фронтів…Зрештою є майже 13-річна сестра, яка вже кокетує з молодим офіцером. Удвох з нею, дивлячись крізь вікно на концтабір, вони вперто бачать там….село. Коли він вільно знайомиться зі Шмулем, який виявляється того ж таки дня народження і вільно собі бавиться вдалині від ровесників на території концтабору, коли Шмуль згадує як класно було йому в Польщі, коли він ходив до школи і в гості приходило багато цікавих людей (малий 1934 р.н.), то хочеться посередині читання кинути книжку і взятися до іншої. Але не кваптесь. Спокійно.

    Отже, щодо сюжету (чисті спойлери!). Жив собі в Берліні у 1943 році згаданий вище хлопчик Бруно. Він любив свій 5-поверховий будинок і спускатися по ньому на перилах. Крім того, він любив ходити по дому і біля, як юний нишпорка щось досліджувати, збираючи факти. Поруч жили дідусь і бабуся. Під рукою були три чудових товариша. Із-за нового призначення батька (шишка на взірець Гіммлера чи близько того) всю сім’ю відправляють у нове місце Геть-Звідси (Out-With) на період «до передбачуваного майбутнього». Тут всім їм не по собі, вони стогнуть і хочуть назад до Берліна. Це половину книжки я переповів. Далі автор намагається м’яко, майже солодко, пояснити на контрасті для ДИТЯЧОЇ читацької аудиторії, що відбувалося в концтаборах, чим здалеку пахне фашизм, як може бути важко-скрутно твоєму ровеснику десь неподалік тебе. Фінал трохи підняв враження щодо загальної оцінки в 3,3 бали. У кінцівці я би просто поміняв місцями обох хлопчиків.

    Існує екранізація твору (2008) з акторкою українського походження Вірою Фармігою. На 95% буквальна (благо текст дозволяє). Рейтинг IMDB 7,8. Сподобалася гра маленьких акторів, що зазвичай важко вдається режисерам. При бюджеті у $12 млн. картина виручила в прокаті $44 млн. Не можу сказати, що фільм кращий першоджерела.
  • Тарас
    4 січня 2019 р.
    Печальная, глубокая и волнующая притча о человеческой чистоте, которая всегда по ту сторону добра и зла
    - Я не понимаю, почему нас не пускают на противоположную сторону. Что с нами такое плохое, что мы не можем туда поиграть?
    /.../
    - Бруно, ограда стоит не для того, чтобы мы туда не заходили. Она должна помешать им выходить оттуда.

    Вроде простая, легко написанная книга, но столько в ней силы! Без описаний ужасов, без кровопролития, без развернутых диалогов - она касается тончайших струн души, где-то между струной «боль» и «неописуемый ужас». Вторая мировая война. Девятилетний мальчик Бруно вынужден оставить Берлин, и вместе с отцом-комендантом, матерью, которая без остановки пьет настойки, сестрой «Безнадежный Случай» и служанкой Марией переехать в загадочное место «Геть-Звідси». За переездом, который очень не понравился Бруно, стоит Фурор, который, по мнению мальчика, таким образом, наказал отца за плохую службу. Ведь разве мог отец добровольно отказаться от пятиэтажного дома и перебраться в невероятно скучный дом, вокруг которого только солдаты и люди в полосатых пижамах?!
    Однажды Бруно гуляет вдоль забора, который отделяет дом от «полосатых» людей, и наталкивается на еврейского мальчика Шмуля. Оказывается, что ребята родились в один день и, как полагает Бруно, у них еще много чего общего. Так начинается их дружба, которая длится до тех пор, пока родители не решают отправить мать и детей обратно в Берлин. Бруно решает, что лучший способ попрощаться с другом - надеть полосатую пижаму и побыть со Шмулем за оградой. Что будет дальше? Не могу сказать, дабы не обломать вам чтение. Скажу только, что финал будет, возможно, не таким, как вы его ожидаете.
    В этой драматической истории маленький Бруно - всего лишь проводник. Его чистый детский разум и не испачканное грязью политических доктрин мировосприятие показывает читателю, к чему может привести искаженная логика взрослых, дурная мысль, что кто-то заслуживает жизни меньше других.
    Возможно, большинство из вас видели одноименный фильм, или же прочитали книгу в русском переводе. Я до сих пор откладываю просмотр - так сильно меня поражают подобные истории. Когда брал в руки книгу, то переживал, что просто не смогу читать. Но страницы листались быстро, и я не жалел о прочтении ни минуты.
    История человечества полна боли и трагедий, недопустимых ошибок и раскаяния. То, что было - не сотрешь. Тех, кто был казнен - не вернешь. А самое страшное - это мысль о чистых душах, особенно детских, которые видели только горе. В предисловии написано, что книга о 9-летних мальчиках, но не для 9-летних мальчиков, хотя написана она именно как детская. Одним словом, однозначно стоит внимания. И мне кажется, что «Хлопчик у смугастій піжамі» гораздо интереснее чем фильм, глубже и насыщенней. Рекомендую всем!
    В конце хочу привести цитату автора: «Конечно, все это произошло очень давно и никогда больше не повторится. Не в наши дни, и не в нашем веке». М-да, при нынешних раскладах в мире, Европе, в частности, в нашей стране, хотелось бы в это верить.
  • Євгенія Рупняк
    13 грудня 2018 р.
    Нереальна історія про реальні події
    Вигадана історія про реальні події...
    Вже минуло понад сімдесят років з того моменту, коли люди усього світу з полегшенням зітхнули: "Закінчилось..." Історики описують ці події, розділивши всіх на два табори: агресори та захисники... Якщо ти німець - ти нацист, вбивця, ти був тим, хто розпочав війну... Якщо ти єврей - ти жертва концтаборів, Голокосту, подій, які б хотілось просто вирвати зі сторінок Історії та сказати, що цього не було... Але нічого не можна стерти, переписати чи змінити. Ми можемо лише зробити висновки і докладати зусиль, щоб це більше ніколи не повторилось.
    Джон Бойн у своїй книзі "Хлопчик у смугастій піжамі" розповідає про Другу світову війну від імені маленького хлопчика Бруно, який не знає, що таке війна, хто такий єврей і чому він поганий, чому бабуся злиться на тата і чому його нова робота така важлива. Але він знає про всі закутки свого дому, що у нього в Берліні є три найкращих друга, його сестра - це "Безнадійний випадок", а дивний хлопчик на ім'я Шмуль хоч і народився з ним у один день дуже відрізняється від самого Бруно. Шмуль - дивний, він носить увесь час піжаму, постійно хоче їсти і ніколи не запрошує у гості.
    Це історія дружби хлопчаків, один з котрих носить на собі малюнок "давидової зірки", а інший - свастику, але вони не знають, що означають ці знаки, тому не знають, що вони по різні сторони барикад, що повинні ненавидіти один одного і саме в цьому їхнє щастя. Вони стають найкращими друзями і намагаються підтримувати один одного, як це можуть робити дев'ятирічні діти. Вони мають свої страхи, які об'єднують їх і роблять сильнішими. Це історія дружби щирої, дитячої, чистої... Дружби, яку зруйнував не час, а смерть, режим та хибні переконання. Саме вони знищили не тільки дружбу цих хлопчиків, а їх життя, життя батьків та сестри Бруно, нанесли рани, які ніколи не загоїлись...
    Я не можу назвати цей твір найкращим з того, що я коли-небудь читала, але він і не в кінці списку. Це книга, яку варто прочитати, але не та, яку захочеться перечитувати ще раз. Це твір ідеально підходить для юного читача, щоб акуратно розповісти про події того часу і не завдати глибокої психологічної травми. Для дорослих він ж може бути емоційно заслабким.

  • Yulia Mamonova
    7 жовтня 2018 р.
    Одна з улюблених книг на тему "єврейського питання"
    Хлопчик Бруно опиняється в епіцентрі подій не з власної волі, а через службу тата, якого відсилають із рідного Берліна до нового місця. Тепер з нового будинку Бруно та його сім'ї видно колючий дріт і безмежні поля. Оскільки це місце не було створене для непосидючих німецьких хлопчаків, дружити Бруно особливо ні з ким. Аж поки одного дня він не зустрічає хлопчика з іншого боку колючого дроту.

    Ця дружба виявиться доленосною для обох попри різницю походження і знаходження по різні сторони колючого дроту.

    Хоча історія і розповідається від особи Бруно та і йдеться в ній про дітей, сама книга зовсім е дитяча. Вона сумна і щемка, адже її ціль - виявити всю гнилу суть Другої Світової Війни.

    І хоча багато читачів не сприйняли книгу, я залишилась в захваті від неї. Прочитала її на одному подиху і відразу взялася за наступний твір автора - "Хлопчик на вершині гори". Книга впевнено посіла місце серед моїх улюблених творів на єврейську тематику. Радо порекомендую її до прочитання тим, хто готовий до сильних емоцій.
 

Характеристики  Хлопчик у смугастій піжамі

Автор
Джон Бойн
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Віктор Шовкун
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-232-1
Вага
200 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література