Ці казки, малята, написані мною в співтоваристві з моєю любою онучкою Сашенькою, яка допомагала мені, придумуючи цікаві, оригінальні сюжетні лінії. Казки у нас народжуються кожного дня, — не встигаємо записувати!

От і зараз ми до вас, шановні наші друзі, не з порожніми руками, а з новою нашою казкою. А знаєте, як народилась у нас ця казка? — От послухайте!

— Нещодавно, як тільки випав перший сніг, виходимо ми з онучкою з нашого будинку і бачимо диво — на капоті засніженого легковика сидить кіт.

— Ну, то й що? — скажете ви, — кота на капоті не бачили?

— Але ж то був незвичайний кіт! — Пухнастий, білий-білий, до того ж він гордовито сидів на капоті білого-білого, засніженого, мов полярний торос, легковика і синіми, як весняне небо, очима замріяно дивився кудись за обрій…

— Ну, просто, маленький Полярний Ведмідь, — у захваті прошепотіла онучка, — а давай, дідусю, казку про Полярного Ведмедя напишемо!

— Давай, але що цьому котові скажемо? — Побачили такого чудового Кота, а написали про Ведмедя… Незручно, якось…

— Ну, тоді давай напишемо про Кота, що був дуже схожим на Полярного Ведмедя, а тому подружився з ним.

— В зоопарку?

— Ні! Що ти! На Полюсі!!!

— Ну, припустимо, на Полюсі такий холод, що там ніхто не живе, хіба що риба під товстелезною кригою.

— Ну, тоді, хай біля якогось острову, але обов’язково в Льодовитому Океані! Там є острови?

— Є!

— А білі ведмеді біля них?

— Коло островів і білі ведмеді зустрічаються.

— Ну, от, і нашого Кота — туди, хай з ними подружиться!

— Але ж коти там не водяться! Як наш Кіт туди потрапив?

— А давай придумаємо як, а якщо важко буде — МАГІЮ підключимо!

От, ми думали-думали, та й придумали, а де важко було — підключили і МАГІЮ…

А що з того вийшло, судити, даруйте, не нам…