У мене психічна травма після прочитання цієї книги. Жінка - жертва насилля, причому конвенційного - у шлюбі. І її жертвою стає дитина, якій вона не в змозі дати раду. Така література безперечно цінна вже самим фактом звернення до теми і дискурсом навкола неї. Але навіщо Я це прочитала???

Прочитала книгу - мені сподобалося, але не "торкнуло" надто сильно. Думаю, що її можна було б скоротити приблизно у двічі, виклавши історію в тому самому слівно та образно-забарвленому контексті. Сподобалося багатство образів опису самого інтимного, древнього, що зазвичай, або не описують, або обмежуються стандартновживаними кількома словами та те, як змалювання цього процесу поєднується з якимись соціальними аспектами, які доцільно, на думку автора, згадати саме у конкретний момент. І в цій книзі я не побачила стільки насилля, як про це говорять. Можна сказати що я його не побачила взагалі (про насилля в плані сексу). Я бачила багато фрагментів фізичного кохання, пристрасть, яка іноді межувала з болем, велике лібідо чоловіка і незадоволену (статевим життям) інфантильну жінку. Цікавим було те, що коли жінка пішла з дому і зустріла студента - то з ним вона будувала геть не платонічні стосунки... Значить фізичної близькості їй таки не вистачало і вона прагнула цієї близькості... Кінцівка трагічна, але якби не такий фінал то роман (книга) міг би тривати вічно. І навіть можна було би з останньої сторінки переходити на першу і так по колу. Ще в мене виникло питання: навіщо авторка написала цю книгу - як бачення насилля чи сексуального невдоволення, або ж невміння подружжя порозумітися в важливих питаннях (сексу і виховання дитини)? Книга не для всіх, але вона безумовно варта уваги.

Про що ця книга? Не знаю. Можливо, для свого часу вона була революційна й феміністична, але, як на мене, це повна нісенітниця й аморальність. Чоловік і дружина кохаються. Що тут такого? Головній героїні не подобається спати з чоловіком, вона розглядає його любов як насильство. Але я не побачила в описі цих статевих актів нічого дикого. Навпаки, у «50 відтінках» головні герої й близько такого не робили, хоча, напевно, дуже хотіли б. Син героїні підглядає за тим, як батьки фізіологічно єднаються, він шантажує їх, вимагаючи дорогі подарунки. Як на мене, це вже упущення батьків, що вони займаються любов’ю на очах у сина. Але найбільше мене вбила кінцівка: матір вбиває своє дитя, надягнувши на голову пакета, а потім кидає тіло у воду. Нібито син винен у тому, що вона вийшла заміж за гроші. То хто ж винен у всьому? Правильно: чоловік та син. Що ж тоді заважає розлучитися? Ця думка навіть не з’являється. Головна героїня здатна лише на втечу та секс зі студентом. Ще один приклад високої моральності. Прочитала цю книгу лише з поваги до Нобелівської премії. За раз могла осилити до 10 сторінок. Книга важка, нецікава й аморальна.