Гра Ендера
Паперова книга | Код товару 386208
Yakaboo 5/5
Автор
Орсон Скотт Кард
Видавництво
Брайт Букс
Мова
Українська
Рік видання
2013
Перекладач
В. Верховський, Т. Педан
Під редакцією
Ю. Шутенко
Кількість сторінок
272 с.
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Гра Ендера

От издателя:

Земна цивілізація під загрозою. Уже сім десятиліть людство веде безвиграшну війну з чужою інопланетною расою, і шанси на перемогу все тануть. Невже немає ніякої надії і людству доведеться загинути? І така надія з'являється. На Землі народжується геній, дитина, якій судилося стати рятівником людства. Ім'я його Ендрю Віггін, або Ендер, що значить переможець. "Гра Ендер" - абсолютний шедевр сучасної фантастики і рідкісний випадок в історії жанру, коли роман завойовує в один рік дві вищі фантастичні нагороди - премії "Хьюго" і "Небюла". Тобто отримує одночасно і читацьке, і письменницьке визнання.

Характеристики
Автор
Орсон Скотт Кард
Видавництво
Брайт Букс
Мова
Українська
Рік видання
2013
Перекладач
В. Верховський, Т. Педан
Під редакцією
Ю. Шутенко
Кількість сторінок
272 с.
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    шедевральна НФ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Гра Ендера від Орсона Карда одна із найкращих сучасних них в жанрі НФ. дуже напружений сюжет. на головного героя постійно давлять оточуючі, наставники та обставини. все це для того щоб створити з дитини холоднокровного лідера. не кожен здатний витримати такий тиск. Дуже добре вистроєний психологічний портрет головного героя. Яв він змінюється, навчається долати перепони і йти проти течії, але в той же час залишатися добрим, милостивим та невинним. Автор багато черпав з біблійної концепції спасіння, і очевидно намагався таким чином створити з головного героя нового Месію. Спасителя.
    Дуже детально описаний світ майбутнього, його політичний устрій, відносини між людьми. Можна порівняти трохи з Гаррі Потером – тут також діти які навчаються, сваряться, відстоюють свій авторитет. Але на відміну від Поттера це зовсім не дитяча книга. Діти тут навчаються бути солдатами та полководцям, а отже повинні будити дуже жорстокими, аби витримати всі іспити долі.
    Це краща книга із всієї серії про Ендера. нажаль фільм а ні трохи не передав ту атмосферу трилера.
  •  
    «Игра Эндера» - замечательный фантастический роман, рассказывающий о… 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Решил прочитать книгу после просмотра одноименного фильма. Как и бывает в подавляющем большинстве случаев, экранизация проигрывает самой книге. В фильме изменен возраст самих героев, сжаты временные рамки и многие второстепенные сюжетные линии просто опущены, от чего сюжет стал более пригоден к экранизации.
    Книжку прочитал запоем. Повествование, при кажущемся неспешном изложении, держит читателя и не отпускает даже в самом конце, в пространном эпилоге, слегка смахивающем на Клиффорда Саймака. Остается только гадать, почему такой добротный писатель-фантаст остался за бортом отечественной книгоиздательской индустрии.
    А читать его стоит. И прежде всего не столько из-за невероятных фантастических тварей или невиданных миров, нет – этим-то удивить сейчас уже нельзя (уж чего только не произвела на свет научная фантастика за весь период своего существования). Внешняя канва сюжета проста – борьба человечества за существование во Вселенной, где мы, оказывается, не одни. И как заведено еще самим Гербертом Уэллсом, пришельцы из космоса идут к нам вовсе не с миром, а захватить, поработить, уничтожить. И, конечно же, мы, люди, отстаиваем свое право на существование в безжалостной бездне звезд. По закону жанра, мы получаем это право в тяжелой и кровопролитной войне, где побеждаем вопреки всем законам логики и здравого смысла, проигрывая и в техническом, и в стратегическом, и в военном планах. Только благодаря беспримерному героизму.
    Примеров такого клише в литературе - тьма, и никогда, ни один писатель-фантаст всерьёз не допускает мысли о том, что «враждебные пришельцы» тоже имеют право на свой героизм. Авторы оставляют право за пришельцами на агрессию, мотивируют но не оправдывают «Игра Эндера» в этом отношении идет гораздо дальше. Оказывается, человечество тоже может быть «пришельцами», которые могут поработить или уничтожить. Что, в конечном итоге и происходит. Т.е. клише «инопланетяне – злые захватчики, а люди – хорошие» Орсон Скотт Кард выворачивает наизнанку. Но люди, являясь «плохими инопланетянами» по отношению к другой цивилизации побеждают их. Уничтожают целый мир. И самое потрясающее, что это уничтожение происходит во имя «высокой цели» - спасения человечества от гипотетической (именно гипотетической, а не реальной) угрозы. И (такой вопрос в романе явно не ставится, но он вытекает сам собой) почему такого не может произойти с нами? Как будет ощущать себя человечество, находясь на грани неминуемой гибели?
    Есть в книге и другая тема – тема контакта. Причина конфликта в том, что люди и жукеры на самом деле не поняли друг друга. Человечество оказалось не способно принять тот факт, что причиной войны стала не агрессия, а простое недопонимание сторон, невозможность договориться и объяснить свои действия. А жукеры оказались не готовы к тому, что каждый человек – самостоятельная единица, а не часть «пчелиного улья».
    Но все это – область фантастики. Человечество, продолжая искать во Вселенной другие цивилизации, предполагая возможную их враждебность по отношению к нам и предвидя проблему контакта, все же не может всерьез рассматривать вопросы морали и психологии по той простой причине, что у нас не такого опыта.
    Гораздо интереснее в книге другое, то, что выходит за рамки обычной фантастики. Например, то, что для победы используют интеллект ребенка. Его развивают, тренируют, обучают на играх. Но в то же время, оставшиеся за бортом учебной программы, так сказать «отбракованные экземпляры», не воспринимаются человечеством как всерьёз. К ним продолжают относиться, как детям, забыв о том, что таковыми они уже не являются. В результате – два подростка в прямом смысле «завоевывают мир». И спустя много веков мы похоже не научимся быть в ответе за тех, кого приручили. Цинично звучит по отношению к детям, но ведь по идее автора, в том будущем, которое он рисует, дети не являются частью человечества. Их буквально селекционируют и «делают под заказ правительства».
    Интересны аллюзии на политические и социальные явления современности. Звучит тема фашизма, тема антисемитизма, проблема «востока и запада», противостояние «цивилизованного мира» и России – по мнению автора, все это останется с нами и в будущем.
    А еще очень заинтересовал меня вопрос отношения ученика к учителю. Извечная проблема и решена она в традиционном духе. Учитель – враг, ломающий детскую душу и вытачивающий из нее даже не инструмент, а оружие массового уничтожения. В общем-то сугубо детский взгляд на вещи – все дети считают своих учителей врагами. Печально только то, что спустя годы, многие из них не в силах признать того, что стали тем, чем они есть, именно благодаря учителю, который его «ломал». «Игра Эндера» в этом отношении – не исключение. Все действия главного героя с определённого момента повествования рассматриваются как прямое противодействие своим учителям, открытый протест против них.
    Написал сейчас эти строки и остановился, пытаясь припомнить хотя бы одно произведение, в котором бы учителю отводилась роль положительного персонажа. Должен признать – это трудно. Вспомнил только одну книгу - Гарри Поттера. Но и там, главный учитель и положительный в общем-то персонаж – попросту использует ученика, выращивает и бережет его, но «как овцу на заклание». Даже сама Роулинг, в одном из своих интервью заметила, что образ Снегга, она создавала из своего учителя химии. А многие другие писатели, вошедшие в мировую классику, так и вовсе патологически ненавидят учителя.
    И все это очень грустная тенденция. И досадно то, что в книге «Игра Эндера» этот конфликт нашел отражение, но не решен надлежащим образом, а остался открытым.
Купити - Гра Ендера
Гра Ендера

Звичайна ціна: 69 грн

Спеціальна ціна: 55 грн

Є в наявності
 

Рецензії Гра Ендера

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    шедевральна НФ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Гра Ендера від Орсона Карда одна із найкращих сучасних них в жанрі НФ. дуже напружений сюжет. на головного героя постійно давлять оточуючі, наставники та обставини. все це для того щоб створити з дитини холоднокровного лідера. не кожен здатний витримати такий тиск. Дуже добре вистроєний психологічний портрет головного героя. Яв він змінюється, навчається долати перепони і йти проти течії, але в той же час залишатися добрим, милостивим та невинним. Автор багато черпав з біблійної концепції спасіння, і очевидно намагався таким чином створити з головного героя нового Месію. Спасителя.
    Дуже детально описаний світ майбутнього, його політичний устрій, відносини між людьми. Можна порівняти трохи з Гаррі Потером – тут також діти які навчаються, сваряться, відстоюють свій авторитет. Але на відміну від Поттера це зовсім не дитяча книга. Діти тут навчаються бути солдатами та полководцям, а отже повинні будити дуже жорстокими, аби витримати всі іспити долі.
    Це краща книга із всієї серії про Ендера. нажаль фільм а ні трохи не передав ту атмосферу трилера.
  •  
    «Игра Эндера» - замечательный фантастический роман, рассказывающий о… 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Решил прочитать книгу после просмотра одноименного фильма. Как и бывает в подавляющем большинстве случаев, экранизация проигрывает самой книге. В фильме изменен возраст самих героев, сжаты временные рамки и многие второстепенные сюжетные линии просто опущены, от чего сюжет стал более пригоден к экранизации.
    Книжку прочитал запоем. Повествование, при кажущемся неспешном изложении, держит читателя и не отпускает даже в самом конце, в пространном эпилоге, слегка смахивающем на Клиффорда Саймака. Остается только гадать, почему такой добротный писатель-фантаст остался за бортом отечественной книгоиздательской индустрии.
    А читать его стоит. И прежде всего не столько из-за невероятных фантастических тварей или невиданных миров, нет – этим-то удивить сейчас уже нельзя (уж чего только не произвела на свет научная фантастика за весь период своего существования). Внешняя канва сюжета проста – борьба человечества за существование во Вселенной, где мы, оказывается, не одни. И как заведено еще самим Гербертом Уэллсом, пришельцы из космоса идут к нам вовсе не с миром, а захватить, поработить, уничтожить. И, конечно же, мы, люди, отстаиваем свое право на существование в безжалостной бездне звезд. По закону жанра, мы получаем это право в тяжелой и кровопролитной войне, где побеждаем вопреки всем законам логики и здравого смысла, проигрывая и в техническом, и в стратегическом, и в военном планах. Только благодаря беспримерному героизму.
    Примеров такого клише в литературе - тьма, и никогда, ни один писатель-фантаст всерьёз не допускает мысли о том, что «враждебные пришельцы» тоже имеют право на свой героизм. Авторы оставляют право за пришельцами на агрессию, мотивируют но не оправдывают «Игра Эндера» в этом отношении идет гораздо дальше. Оказывается, человечество тоже может быть «пришельцами», которые могут поработить или уничтожить. Что, в конечном итоге и происходит. Т.е. клише «инопланетяне – злые захватчики, а люди – хорошие» Орсон Скотт Кард выворачивает наизнанку. Но люди, являясь «плохими инопланетянами» по отношению к другой цивилизации побеждают их. Уничтожают целый мир. И самое потрясающее, что это уничтожение происходит во имя «высокой цели» - спасения человечества от гипотетической (именно гипотетической, а не реальной) угрозы. И (такой вопрос в романе явно не ставится, но он вытекает сам собой) почему такого не может произойти с нами? Как будет ощущать себя человечество, находясь на грани неминуемой гибели?
    Есть в книге и другая тема – тема контакта. Причина конфликта в том, что люди и жукеры на самом деле не поняли друг друга. Человечество оказалось не способно принять тот факт, что причиной войны стала не агрессия, а простое недопонимание сторон, невозможность договориться и объяснить свои действия. А жукеры оказались не готовы к тому, что каждый человек – самостоятельная единица, а не часть «пчелиного улья».
    Но все это – область фантастики. Человечество, продолжая искать во Вселенной другие цивилизации, предполагая возможную их враждебность по отношению к нам и предвидя проблему контакта, все же не может всерьез рассматривать вопросы морали и психологии по той простой причине, что у нас не такого опыта.
    Гораздо интереснее в книге другое, то, что выходит за рамки обычной фантастики. Например, то, что для победы используют интеллект ребенка. Его развивают, тренируют, обучают на играх. Но в то же время, оставшиеся за бортом учебной программы, так сказать «отбракованные экземпляры», не воспринимаются человечеством как всерьёз. К ним продолжают относиться, как детям, забыв о том, что таковыми они уже не являются. В результате – два подростка в прямом смысле «завоевывают мир». И спустя много веков мы похоже не научимся быть в ответе за тех, кого приручили. Цинично звучит по отношению к детям, но ведь по идее автора, в том будущем, которое он рисует, дети не являются частью человечества. Их буквально селекционируют и «делают под заказ правительства».
    Интересны аллюзии на политические и социальные явления современности. Звучит тема фашизма, тема антисемитизма, проблема «востока и запада», противостояние «цивилизованного мира» и России – по мнению автора, все это останется с нами и в будущем.
    А еще очень заинтересовал меня вопрос отношения ученика к учителю. Извечная проблема и решена она в традиционном духе. Учитель – враг, ломающий детскую душу и вытачивающий из нее даже не инструмент, а оружие массового уничтожения. В общем-то сугубо детский взгляд на вещи – все дети считают своих учителей врагами. Печально только то, что спустя годы, многие из них не в силах признать того, что стали тем, чем они есть, именно благодаря учителю, который его «ломал». «Игра Эндера» в этом отношении – не исключение. Все действия главного героя с определённого момента повествования рассматриваются как прямое противодействие своим учителям, открытый протест против них.
    Написал сейчас эти строки и остановился, пытаясь припомнить хотя бы одно произведение, в котором бы учителю отводилась роль положительного персонажа. Должен признать – это трудно. Вспомнил только одну книгу - Гарри Поттера. Но и там, главный учитель и положительный в общем-то персонаж – попросту использует ученика, выращивает и бережет его, но «как овцу на заклание». Даже сама Роулинг, в одном из своих интервью заметила, что образ Снегга, она создавала из своего учителя химии. А многие другие писатели, вошедшие в мировую классику, так и вовсе патологически ненавидят учителя.
    И все это очень грустная тенденция. И досадно то, что в книге «Игра Эндера» этот конфликт нашел отражение, но не решен надлежащим образом, а остался открытым.
  •  
    Рецензия 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Гарний переклад, дуже цікава історія. Книг цього автора раніше не читав, а тому перше знайомство вважаю вдалим. Книга читається на одному подихові.
  •  
    Чому варто читати "Гру Ендера"?
    Це не просто фантастика із захопливим динамічним сюжетом, це досить гостра психологічна проза.
    Попри те, що місце і час перенесені у гіпотетичне майбутнє, де на орбіті тренуються діти-курсанти, все що стосується соціальних відносин в романі подано дуже реалістично.
    Як для підлітків, так само і для дорослих буде корисним повчитися в головного героя Ендера лідерській моделі поведінки, і взагалі моделі поведінки у складних умовах жорсткого і розмаїтого соціуму. В історії Ендера ми бачимо всі ключові архетипи, що так само трапляються у житті. Читаючи цю захопливу фантастичну розповідь, можна навчитися дипломатії та виживанню, варто тільки вдумливо підійти до справи читання.
    Складається таке враження, що автор за фахом психолог, чи принаймні проштудіював цілу купу книжок з конфліктології та вікової психології. Всі ці знання про природу лідерської поведінки, про вміння завоювати прихильність, та ухилитися від прямого конфлікту автор прописав в образі головного героя вундеркінда Ендера.
    На додаток, книжка пропагує цілеспрямованість та дисципліну, братерство та гідність.
  •  
    Фантастическая фантастика
    В целом, ни фантастика, ни фэнтези мне не нравится. Но эта книга не такой уж типичный представитель фантастики. Книга в основном о маленьком мальчике, которого заставили повзрослеть в экстренном порядке, лишь чтобы его использовать.
    В результате, из фантастики в книге получилось лишь то, что на одну планету нападает другая (хотя особого описания этого не было) и то, что на другой планете далеко не обычные люди, а чуток другая раса, другой вид живых существ. К тому же, в книге очень хорошо показывается человеческая жестокость и то, как они пытаются самоутвердиться за чужой счет - начиная от руководства школой и заканчивая любым самым младшим командиром, который мнит себя как минимум генералом целой вселенной.
    О физических параметрах - книга, хоть и в мягком переплете, достаточно большая, больше даже некоторых в твердом переплете, хоть и тонкая. Шрифт достаточно мелкий, так что приходилось ближе держать её к глазам. Бумага плотная, много иллюстраций в начале каждой главы, которые дублируют моменты фильма.
  •  
    Не дитячі ігри
    Хоч жанр цієї книги фантастика, тут більше про людину та її психологію, ніж про космос. Цей роман на перших погляд про те як дитина стає надією людства на порятунок від майбутнього вторгнення, але насправді історія має більш глибший сенс.

    Загалом події у романі відбуваються у 2135 році. У попередні часи людство зазнало два вторгнення інопланетної раси жучар і тепер готується до вторгнення. Для цього існує спеціальна військова школа, до якої відбирають найталановитіших дітей і навчають їх як стати воїнами. Ці діти позбавлені дитинства, адже на їх плечі покладено непосильну ношу – спасіння людства. Ендер Віггін стає одним з таких «обдарованих» дітей. Він – майбутній полководець Міжнародного флоту Землі. Він єдина надія людства на порятунок.

    Книга читається неймовірно легко, хоча події, які в ній описані не прості. Діти, які мислять набагато краще за дорослих, деякі навіть очолюють повстання.

    Це книга не лише про космос та спасіння людства. Це книга про ненависть та прощення, про мир та війну, про жалість та жадобу, про слабкість та силу, про жорстокість, про своїх та чужих.
  •  
    Реальна гра
    Неймовірний кінороман, який захоплює читачів у світ самотнього виживання, можна сказати і так.

    Книга розповідає нам про Ендрю (Ендера) Вігіна, до якого не дуже приязно ставляться не лише в школі, але й дома. Його брат Пітер Вігін просто ненавидить Ендера, так що там ненавидить він його в прямому сенсі готовий убити, що не можна сказати про його сестру Валентину Вігін, вона любить свого брата Ендера і віддає йому всю свою любов настільки наскільки це можливо.
    Ендер наймолодший у сім'ї, іншим словом третіх по рахунку дітей називають Третяками (Пітер любить дражнити Ендера прізвиськом Третяк), проте не кожен може заводити третю дитину, для батьків Ендера зробили вийняток.
    Батьки Ендера нічим непримітні.
    Ендер не зовсім щасливчик, це ми можемо бачити по першій невдачі Ендера Вігіна, коли йому зняли комп'ютер. Пітеру також зняли мотор , але набагато раніше ніж Ендеру, тому Пітер ненавидів Ендера ще більше, проте коли останньому зняли комп'ютер Пітеру начебто камінь з душі упав, а ось його батькам навпаки, вони дуже розчарувались, оскільки Вігін був єдиним у сім'ї у кого був комп'ютер та і сам хлопчик був розчарованим.

    Одного разу до житла сімейства Вігінів навідався військовослужбовець Графф, який прийшов задля того щоб забрати Ендера у космічну Бійцівську школу, на що його батьки були проти. Ендер також не горів бажанням покидати сімейного гнізда, але погодився, хоча повернутись додому йому доведеться лише у вісімнадцять років.

    У Бійцівській школі також знайшлися ті хто задирав та ображав Ендера, а він завжди згадував хлопчика Стілсона зі школи , якого побив коли вони почали до нього чіплятись.
    І ось почались бійцівські тренування, попри тренування у невагомості хлопець захоплювався грою, назва якої "Гра уяви". Він навіть і не підозрював, яку важливу роль у житті Ендера відіграє ця гра. Вона буде супроводжувати його напротязі всього шляху Бійцівської школи, і за ним і за ходом гри будуть спостерігати вони...

    Дуже важкий шлях чекає на Ендера , тому прийдеться попрацювати на грою уяви, хех...і хто знає може ця гра уяви і ті, хто за цим спостерігає зроблять з Ендера справжню машину для ...

    Крім всіх цих проблем, які оточують Ендера є ще одна, це те, що людство веде війну з жучарами, за весь час відбулось уже два вторгнення, які успішно відбив Мазер Ракхем, нічим непримітний герой який врятував людство віл гидких істот - жучар.

    Було цікаво спостерігати і співпереживати герою роману...
    Тому обома руками рекомендую даним витвір.
  •  
    Гра Ендера
    Це було моє перше знайомство із таким літературним жанром, як наукова фантастика. І, скажу чесно, я очікувала чогось більшого, оскільки книга залишила по собі досить суперечливі враження.
    Трохи про сюжет: хлопчик на ім'я Ендрю Віггін - маленький геній і остання надія людства на порятунок тому, що ось уже протягом останніх сімдесяти років земляни воюють із ворожою інопланетною расою і їм просто необхідні нові талановиті полководці й воєначальники. Саме тому Ендера у п'ять років забирають із батьківського дому і відправляють до військової академії. Там впродовж наступних шести років хлопчик повинен не лише ідеально опанувати воєнну стратегію, а й навчитися бути хорошим лідером і сильним, безстрашним воїном.
    Книга досить цікава, однак є у ній декілька недоліків, а саме: сюжет розвивається нерівномірно, деякі розділи наповнені подіями, а у деяких взагалі нічого не відбувається. Мова автора важка у сприйнятті, тому й книга читається довго і повільно. А персонажі взагалі здалися мені несправжніми, а їхні вчинки - абсурдними. Отож від мене 3/5. Книга ,, на любителя''.
  •  
    Фантастична фантастика)
    "Земна цивілізація під загрозою. Уже сім десятиліть людство веде безвиграшну війну з чужою інопланетною расою, і шанси на перемогу все тануть. Невже немає ніякої надії і людству доведеться загинути? І така надія з'являється. На Землі народжується геній, дитина, якій судилося стати рятівником людства. Ім'я його Ендрю Віггін, або Ендер, що значить переможець."
    Анотація викликала в мене цікавість. Кажу одразу книга набагато краща за фільм.
    Динаміка сюжету на висоті.
    Спочатку купляєш її, щоб розслабитися, а потім тебе затягує.
    Дуже цікаво було спостерігати за декілька сюжетними лініями: невеличкі вступи перед початком розділів, з діалогами, які ніби натякають про те, що зараз будеш читати, а ніби до кінця залишаються загадкою; життя брата і сестри Ендера і звісно він сам.
    Сподобався прогрес головного героя: від маленького хлопчика до командира.
    Яскраво описані битви, що теж не мало мене порадувало.
    Досить неочікуваний кінець, я очікувала трошки іншого.
    Раджу всім цю книгу, на мою думку, вона підійде для будь-якого віку: від дитини до підлітка, від підлітка до старшої людини. Для кожного книга буде сприйматися по різному, це ,звісно, не зробить її гіршою, просто тоді для тебе відкривається зовсім інший сенс.
    Просто залишу декілька цитат з книги для тих, хто сумнівається чи варто її купувати.
    "Мабуть, коли довго носиш маску, вона рано чи пізно приростає до обличчя."
    "Люди завжди хочуть летіти. Завжди знаходяться ті, хто вважає, що десь можна зробити краще життя ніж тут, у старому світі."
    "-Нам треба летіти. Я майже щасливий тут.
    - Ну то залишайся тоді.
    - Я занадто довго жив зі своїм болем. І не знаю, чи зможу без нього."
  •  
    Гра Ендера чи Гра Ендером?
    На мій погляд, книжка цікава і для підлітків, і для дорослих. Для підлітка – це фантастичні героїчні пригоди з врятуванням людства у фіналі. Для дорослого – антиутопія, варіант майбутнього з тотальним контролем населення, а також дослідження людської природи, війни, мети, що виправдовує засоби.
    У «Іграх Ендера» йдеться про розумних дітей. Не про мініатюрних дорослих, а саме про дітей, Їхні мотивації, поняття й наївність чітко характеризують їх як дітей. Але в той же час їх інтелект та внутрішня сила чітко визначають їх як особистостей, всебічно розвинених. Ця книга про війну, про лідерство, про якості, що роблять людину владним або гідним захвату індивідом (не завжди одне й те саме). У цій книзі діти одночасно добрі та жорстокі, якими можуть бути лише діти.
    Питання щодо засобів і методів ведення війни є актуальними сьогодні, як і в той час, коли було написано книгу, і взагалі – з того моменту, як було винайдено атомну бомбу. У центрі роздумів героя - питання про те, що робить людину монстром, де межа між самозахистом і злочином, і як не стати монстром, рятуючи власну родину, рідну планету…
    Книгу цікаво читати навіть після перегляду екранізації, бо значна частина залишилася "за кадром", а це дуже цікаво – спостерігати, як маленький хлопчик поступово трансформується в геніального стратега.
  •  
    Гра Ендера
    Орсон Скотт Кард презентує нам світ майбутнього де людство веде війну із інопланетною расою. Для найважливіших військових посад із самого дитинства відбирають найгеніальніших дітей у міжнародний флот, відрізаючи їх від Землі та їхніх батьків і друзів. Одним з цих дітей є головний герой книжки Ендер, на якого покладаються всі надії у цій війні, потенційно він найгеніальніший з усіх. Більшу частину книжки ми слідкуємо за ним. Його відривають від своєї сім’ї, забирають у міжнародний флот і створюють пекельні умови навчання. Ендер стриманий, розумний, здатний швидко приймати рішення у важких ситуаціях, він не здається, та готовий на самопожертвування. Ми проходимо з ним всі його труднощі, переживання і страхи. Із цим автор справився на відмінно, у всіх ситуаціях я розумів Ендера, без розтягування його переживань на багато сторінок, що зберігає динаміку історії. Також цікава лінія про брата та сестру Ендера, Вероніку та Пітера. Вони напевне не менш геніальні за самого Ендера і їх історія на Землі чудово розкриває світ книжки.
    Гра Ендера це сильний представник наукової фантастики, з юним героєм який не може залишити байдужим читачів, його історія притягуюча і світ майбутнього у якому живе Ендер цікавий у своїх деталях і політичних реаліях.
  •  
    Фантастическая игра
    «Гра Ендера» это отличный фантастический научный роман с динамическим сюжетом. Книга подойдет для людей разного возраста, и каждый сможет найти для себя что-то свое, а именно: фантастические приключения, исследования человеческой природы, антиутопия (скорее для взрослых), возможное будущее та другое.
    Действия в книге разворачиваются в 2135 году, когда люди ждут очередное вторжение инопланетян. Главный герой данного произведения – Эндер. Эндер не просто мальчик - он ребенок гений, которого отобрали для руководства армией. Таких детей-гениев много, но только на Эндера возлагают надежду на спасение человечества. За каждым из них наблюдают с самого детства, контролируют каждое их действие и шаг, после чего отбирают у родителей и друзей для тренировок на орбите.
    Книга затягивает с первых страниц, особенно четкое описание событий, разных ситуаций, а особенно битв. В романе хорошо раскрывается психология лидерства и целеустремленности. Посмотрев фильм могу сказать, что в нем нет передачи всех событий и эмоций, которые описаны в книге, поэтому книгу читать намного интереснее чем смотреть фильм.
  •  
    Неймовірна історія
    Хоч книга і немаленька, але я її прочитала лиш за п'ять днів! І не лише прочитала, а й присвоїла їй звання найкращої книги 2019 з тих,що я читала.
    Розпочнемо з задуму. Далеке майбутнє, бойова школа десь у безмежному космосі, технології, яких ми навіть не можемо уявити і люди, які борються з світом і самі з собою. Ідея вже інтригує, правда?
    Сюжет захопливий. Від книги неможливо відірватися! Просто читаєш глава за главою, настільки цікаво.
    Найкраще звісно прописаний головний герой - Ендрю Віггін. Як читач я не те що відчувала його емоції й розуміла його мотиви, я бачила світ його очима і мені здавалося, що я теж долучалась до створення його надзвичайних стратегій.
    Напружена атмосфера передана чудово. І ненависть підлітків, і неприйняття Ендера в бойовій школі, і перша дружба хлопця.
    Ще хочу відзначити, наскільки красиво всі ідеї та найменші відступи складаються наприкінці у пазл величного задуму. Це неможливо описати, потрібно прочитати книгу, щоб зрозуміти його. Це історія боротьби, наполегливої праці, величі однієї маленької людини і інопланетної цивілізації, у якій більше людяності, ніж на Землі. Книга проникає в самісіньке серце, і я вам гарантую: ви ніколи її не забудете.
    Книгу однозначно раджу.
 
Характеристики Гра Ендера
Автор
Орсон Скотт Кард
Видавництво
Брайт Букс
Мова
Українська
Рік видання
2013
Перекладач
В. Верховський, Т. Педан
Під редакцією
Ю. Шутенко
Кількість сторінок
272 с.
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х213 мм
Палітурка
М'яка
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-2665-22-2
Вага
280 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.