Вирішила купила цю книгу, прочитавши багато схвалтних відгуків. Вона на мене справила неоднозначне враження. Плюси: 1. Книга написана у досить цікавий манері - складається з розповідей від першої особи декількох людей, і кожна розповідь написана у власному стилі, що дає глибоко відчути емоційний стан кожного з оповідачів. 2. Нестандартна тема книги, вона ніби про потойбіччя, але більше про живих людей в даному часі. Мінуси: 1. По опису книга розкриває життя людей, які були пов'язані з померлою покоївкою, але це насправді зовсім не так. Є оповідь журналістки та бездомної жінки, які мають стосунок до самого готелю, а не до померлої, і не зрозуміло при чому вони тут. Якщо вони важливі, тоді при чому тут взагалі авторка ввела історію про покоївку. Абсолютно окремо відчуваються історії самої померлої покоївки та її сестри - і написані вони дійсно цікаво. 2. Як на мене, не зрозуміло взагалі, про що книга - про те, яке життя після смерті? Про те, що людина після своєї смерті залишає різний відбиток в житті інших чи не залишає взагалі? Чи що після смерті людини світ не руйнується, а життя продовжується? В будь-якому випадку раджу почитати цю книгу, хоча б для того, щоб скласти власне враження про цю неординарну книгу.

Ця книга дуже прониклива та змушує трошки посунути фокус з себе та своїх проблем, доторкнувшись до історій людей, які зіткнулися з реальними життєвими драмами та справляються-кожен як може. Розповідь починається із новини про нещасний смертельний випадок із працівницею готелю, а прочитавши її ти починаєш розуміти, чому кожне життя неповторне та помічати людей, яким трішки менше пощастило у цьому житті. І виявилось -іноді це важливо. Дякую автору за цю історію Мене вразило та дало поштовх до нових питань до себе та цього світу. Тому раджу тим, хто не боїться нестандартної форми розповіді та нетипового сюжету та обставин. Гостро, проникливо, філософічно та іронічно. Показує, яким різним буває життя та обставини та трошки "опускає" на землю Рекомендую тим, хто хоче поринути у маленькі історії та дізнатися думку "маленьких" людей про оточуючий світ. На жаль, ми нечасто помічаємо їх. Алі Сміт передала все дуже прямо та щиро.

"Я звичайна. Я не свята. Я не хочу змінити світ. Але якщо я бачу на підлозі павука, я накриваю його склянкою, обережно, щоб не пошкодити лапки, підсовую знизу листівку, відчиняю двері і випускаю його на вулицю. Це ж добре?" - так говорить про себе одна з героїнь роману "Готель Світ". Вони такі в неї, - не святі, звичайні люди. Жінки, з їхніми непростими долями. Це роман - це сукупність п'ятьох історій, розказаних 5-ма різними жінками. Кожна з них так чи інакше перетнулася з однією дівчинкою - покоївкою, яка трагічно закинула під час своєї зміни в готелі. Кожна має свій невеличкий розділ. Кожен розділ написаний у своєму стилі, навіть у своєму часі: минулий, доконаний, теперішній, майбутній умовний, теперішній історичний. Алі Сміт - одна із найсміливіших письменниць, яких мені щастило коли-небудь читати: вона не боїться експериментувати зі словом, зі змістом, з формою. Не перестаю захоплюватися її майстерністю, адже усі експерименти видалися вдалими, у цій книзі, принаймні. Дуже тішуся, що відкрила для себе Алі Сміт.