Голоси, що балансують у чорно-білому просторі; люди, що охороняють дороги до міста, роблять свою роботу і виховують своїх дітей; учителі та оркестранти, що тримаються правил і приписів, – усі вони й не лише вони виконують гімни барокових війн. Вірші, проза і малюнки; ранкове світло в шкільних коридорах; тиша околиць і тривога концертних залів; небо за річкою і квіти на балконах; перелік дерев і мостів, запам’ятовування найважливішого, хроніки захисту і любові – усе це «Гімни барокових війн».