Це болюча історія, як на мене. Творіння відторгнене своїм творцем, яке хотіло любові, визнання себе як частинки суспільства, але на противагу було, на жаль, лише викинуто ним. Те, як створіння було відразу добре налаштовано, як воно проходило всі випробування і як дійшло до того стану, який відтворив все те, що було наприкінці книги описано неймовірно, все є логічно побудованим та чутливим. Мені в цій книзі сподобалось все. Захоплення творця проєктом, як він до цього дійшов, як досягав і що відчув, коли творіння таки ожило. Душевні муки, те як вони описані, чітко, ясно. Читаючи, ти переживаєш те ж саме, що і герої. Історія сумна. Викладено таким гарним текстом, навіть, не віриться, що це авторка була така молода, бо в творі відчуття, дорослої, виваженої та мудрої людини. Цей твір, дійсно вартий визнання. Я думаю, що навіть, колись я його перечитаю)

Не просто готичний роман, а глибока емоційна рана, загорнута в холодну атмосферу страху й самотності. Читаючи, відчуваєш не стільки жах, скільки співчуття й тривогу. Найсильніше вражає не сам експеримент, а наслідки людської гордині та відчайдушне прагнення бути прийнятим. У цій історії багато болю — тихого, майже беззвучного. Вона змушує задуматися про відповідальність творця за своє творіння, про межі науки й про те, як суспільство відштовхує тих, хто не вписується в його рамки. Атмосфера холодна, але емоції — палкі та глибокі. Це роман, який залишає слід надовго й змушує повертатися до нього думками. Для мене — беззаперечно 5 з 5: сильний, філософський і надзвичайно проникливий.

Тепер можу поставити ще одну галочку в особистому списку класичної літератури, яку я хочу колись прочитати. Думаю, що багато хто знає про Франкенштейна, історію про якесь чудовисько, якого зібрали з частин. Я давно вже знала, що Франкенштейном звуть головного персонажа історії, який і створив цього монстра. Тому правильніше говорити "потвора Франкенштейна". Цей роман особисто я не віднесла б прямий до жанру " містика " чи " жахи " . Цьому сприяє швидше період подій, що відбуваються. Для мене "Франкенштейн" - фантастичний роман, у якому закладено важливі філософські думки, які є актуальними й донині. Центральна лінія книги - це створення винаходів і відповідальність автора за цю розробку. Віктор (головний герой) задається ідеєю: чи можна створити і найголовніше оживити людину. Довго думавши, він створює людиноподібну істоту. Але чи подумав він про наслідки свого винаходу? Безперечно, розробники, винахідники роблять багато відкриттів. Без них ми як людство не рухалися б уперед. Створюючи щось, необхідно провести критичну оцінку того, а як це згодом вплине на світ. Друга, щонайменше важлива ідея, самотність. Ось прям дуже чітко відображає цей вислів: "Кожній тварюці по парі". Яка б не була істота: людина, тварина, комаха чи навіть монстр, але існувати зовсім одному неможливо. Звичайно, є винятки з цього, кому підходить самітництво та особиста постійна усамітнення, але загалом усі перелічені категорії існують обопільно і таким чином один одного розвивають.