Навіть сьогодні чимало мовних засобів сприяють «невидимості» жінки в мові та житті суспільства загалом. Ідеться найперше про так званий «загальний» чоловічий рід, коли ми пишемо «один на один» чи кажемо «пані професор», і навіть тоді, коли вживаємо займенники на кшталт «кожен, усякий, інший». Низка чинників, як історичних, релігійних, так і соціальних, спричинила до цієї «невидимості», хоча в слов’янських мовах разом із категорією роду розвинулася досить розгалужена система суфіксів для творення назв жінок, тобто фемінітивів. І, як показує практика, нове — це давно забуте старе, зокрема у випадку вживання фемінітивів в українській мові.