Книга про важкі часи українського народу. Пани і прості селяни. Багаті і бідні. Коцюбинський розповідає про звичайну родину. Мати Маланка з дитинства не розгинала спини від землі, звикла до праці руками і вірить, що тільки земля може принести їй щастя. Але земля власна, а не панська. Чоловік Андрій навпаки відділився від сільської праці і бачить майбутнє у роботі на заводах. Відробив - отримав гроші. А дочка Гафійка - поринає у світ книг і знайомиться з Марком, який розповідає, що є місця де люди мають право голосу і що потрібно боротися за своє майбутнє. Повість не з легких. В кінці розгортаються такі події, що аж моторошно... Маланка так і не отримає довгожданну землю, Андрій не отримає права на життя і лише Гафійка не зійде зі свого шляху. У мене книга викликала багато емоцій і негативних і позитивних. Після прочитаного ще довго хочеться розмірковувати про людей, їх поведінку, їх думки і вчинки. Хоча твір рекомендовано для школярів, я б радила читати більш дорослій аудиторії. Але читати обов'язково.