Радію за всіх людей, які змогли насолодитися цією книгою. На жаль, я не одна із них. Головна героїня - огидна неймовірно неприємна жінка. Зазвичай, мені подобається, коли автори не ставлять жіночі персонажі на п'єдестал (для прикладу жінки в книгах Ґіліян Флін просто неймовірно прописані), але Ейлін - це той випадок, коли не вистачає сил і бажання співчувати. Сюжет слабкий, хоча інтрига зберігається практично до кінця книги, бо просто важко повірити, що всі пишномовні роздуми Ейлін і спогади про молодість були по факту безпідставними. Дочитуєш до кінця, і думаєш "це все?" І остання крапля - це переклад. В тексті купа сумнівно перекладених слів, а у деяких випадках переклад просто суперечить оригіналу(але в цьому разі, це напевно ще й недолік редактора, до речі, над цією книгою працювали декілька редакторів). Так от, щодо перекладу Ірини Савюк. "take a shower" і "take a bath" у даній книзі стали "взяла душ" і "взяла ванну"? Відколи ми почали казати, що взяли душ/ванну, а не прийняли? Не можна навіть звинуватити новий правопис, адже книга видана у 2018 році. Фраза "were there a God in this world, He was a bastard" переклали як "якби у цьому світі був Бог, Він був би байстрюком". Очевидно, що авторка у цій фразі не мала на увазі питання законнонародженості Бога. Чому було не використати слово "виродок", яке за сенсом і тематично підійшло би значно краще. Плюс ще дрібні деталі, як-от використання словосполучення "висолоплювати язик", коли мається на увазі язик, висунутий на сантиметр, або слово "тлустий" замість "гладкий", "товстий", коли в оригіналі авторка просто пише "fat". І таких моментів купа. Звичайно, вони зустрічаються не на кожній сторінці, але достатньо часто, щоб зіпсувати враження від не найкращої книги. Єдина радість, що цю книгу я купувала по акції, тому витратила небагато. І в результаті прочитання я зробила два висновки - не купувати більше книжки Отесси Мошфег і книжки, перекладені Іриною Савюк.

"Ейлін" Отесси Мошфег - це історія-спогад, роман про життя, яке колись було тяжким і сумним, але зараз налагодилося. Оповідь ведеться від дорослої Ейлін, у якої, як вона стверджує, усе гаразд. Але ж колись було зовсім по-іншому. Дуже рано дівчина втратила матір, її батько, з яким вона вимушена ділити житло дуже часто зловживає алкоголем, а сестра, яка могла б стати підтримкою і опорою, залишила батьківський дім і не хоче мати з ними нічого спільного. Та й доволі специфічна робота не сприяє гарному настрою і веселощам. Ейлін просто закрилася в собі і нікого близько не підпускає. Їй так зручно і вона не хоче, щоб було якось по-іншому. Але одного чудового дня все змінюється і на горизонті з'являється людина, яка цікавить і приваблює до себе нашу головну героїню-невидимку. Це дуже повільна, малодинамічна історія, яка, втім, чудово розкриває емоції і внутрішньоособистісні конфлікти, які розривають головну героїню - книга дуже психологічна. Отож, якщо ви любите "покопатися" разом з автором в голові персонажа - рекомендую. Якщо ви шукаєте динамічну і позитивну книгу - відкладіть прочитання "Ейлін" до кращих часів.

Депресивна книга, про життя, точніше одного тижня життя, 24-річної Ейлін. Мати померла, батько алкоголік, сама працює в тюрмі для неповнолітніх діловодом. Сірі будинки, пил такого шару, що побачити, що діється на вулиці - неможливо. Скрізь бруд, недопалки і порожні пляшки від алкоголю. Ейлін НЕ охоронець чистоти і порядку в плані домашнього затишку. Сморід від особистого тіла її практично не бентежить, і якщо вона і починає тривожитися, що про неї подумають оточуючі - це швидко проходить. Кинута, знеособлена і нікому не потрібна. Батько з самого дитинства гнобить її і словесно принижує, в наслідок чого, Ейлін і не знає, що таке самооцінка, віра в себе, батьківська любов. Закрита, не вміє приймати себе і своє тіло, Ейлін, все ж вміє відчувати і потребує любові і турботи, в дружбі і підтримці. Важке і безпросвітне життя змушує її щодня думати про втечу з рідного містечка, яке їй нічого не дало в плані емоцій і соціального статусу. В цілому, книга, напевно, непогана. Але читати 200 сторінок про смороді, бруд і туалетні справах цієї дівиці, за гранню мого розуміння. Противно. Хай вибачать мене ті, хто розгледів саму суть і впевнений, що дана книга не дарма номінант Букерівської премії.