О, це особливість усіх істинно ірландських авторів Спершу зовсім не зрозуміло про що вони пишуть. Потім зачаровує пишність мови і структура тексту. Повільний обіг повсякденного, простий сюжет заворожують. І як тільки починаєш думати, що все написане - це дурниця заради надзвичайно красивого тексту, на сторінках відбувається щось, що вибиває з легких повітря. Як стрибок в крижану воду ванни молодості - приголомшує, бентежить, вимагає стрибати ще і ще! Бенвілл - найяскравіший приклад. «Затемнення» - історія актора на ім’я Алекс, який повернувся в будинок матері. Слідом за власними снами, намагаючись розгадати думки, спогади і привидів (реальних і уявних), що відвідують його, він пірнає в минуле, що тісно пов’язане з теперішнім та майбутнім. Проза Бенвілла дивовижна. Він чудовий художник слова, він пише=малює навколишній світ, не губить нічого, але і не захоплюється зайвими деталями. Все в романі на своєму місці, а образи та метафори настільки вражаючі, що міцно загартовуються в пам’яті. В тексті відсутнє чорно-біле - є вибух безлічі дійсно захопливих фарб зі світу звичайного і дивного. Бенвілл - уважний психолог, що не відходить дуже далеко від реальності та не наділяє своїх героїв величезними тарганами. Всі вони живуть поміж нас.