Як же інколи зовнішній вигляд та назва книги можуть жорстоко обманювати читачів. Більше року не звертала увагу на цю книгу просто через те, що не люблю цирк і все з ним пов'язане. А так дарма. Книга в першу чергу розповідає нам про великого та дивакуватого фантазера, який через власні вигадки підпсував власне життя, а заразом і багатьох інших. Переживши у дитинстві неприємний досвід, він відгороджує себе від світу, нормальних стосунків та написання повноцінного літературного твору. Все це видається йому нікчемним та не вартим витраченого часу. Проте водночас він зрозумів, що з легкістю може отримувати за свої ідеї та вигадки непогані гроші. Саме тоді Павук (таке його прізвисько) поступово затягує у тенета багатьох письменників з усього світу, не розуміючи, що рано чи пізно павутина може з легкістю розірватися. Відкритий фінал книги багатьох здатен розчарувати, проте ця недосказаність дає нам змогу побути на місці головного героя та самостійно дофантазувати кінцівку, саме таку, яка припаде до смаку.

Коли я читала цей роман, то була впевнена, що почну рецензію десь так: “Здається я знайшла нового улюбленого автора…”, але фінал перевернув все з ніг на голову. У мене лише одне питання: “Навіщо?”. Проте, мабуть, це не змінить того факту, що Юстейн Гордер став одним з моїх улюблених письменників. Про сюжет. Головний герой Петтер з дитинства вирізнявся яскравою уявою. Він без кінця продукував нові і нові сюжети. Проте, подорослішавши, він зрозумів, що не хоче бути письменником, натомість він почав заробляти тим, що продавав свої сюжети письменникам з творчою кризою, звичайно, анонімно. Це ремесло стало його даром і його прокляттям, яке, власне, і завело його туди, куди завело. Про емоції. Ну, частково я їх описала вгорі. Хоча потрібно визнати, що будь-який інший фінал сприйнявся б так емоційно. До Петтера можна ставитись по-різному, мені він здався надзвичайно самотньою людиною, яка все життя боролась сама з собою. Однозначно рекомендую роман! Хоча знайомство з автором краще починати з “Помаранчевої дівчинки”.