В этот теплый зимний вечер, который я, конечно же, провожу у камина и под пледиком, - хочу рассказать вам о романе-сказке, перенесшем меня в совершенно другой, волшебный мир, созданный польской писательницей Доротой Тераковской. Сначала коротко о сюжете. Главная героиня вынуждена постоянно находиться в путешествии Большим королевством и скрываться, вместе с одной из своих опекунш, от Захватчиков, поработивших королевство много веков назад. Опекунш у девушки четверо, они меняются раз в несколько лет, поочередно обучая ее тому, что знают сами. А знают они немало, ведь они - самые настоящие Чародейки. Девушка не знает своего имени, своего происхождения, но постепенно начинает понимать, что Чародейки готовят ее к чему-то важному. Должно пройти долгих 18 лет для героини и целых 777 лет для жителей Большого королевства, чтобы слова, которые звучат в Песни Единой - песни много страдательного порабощенного народа - оправдались. Замес, как говорится, очень приличный) А теперь о том, о чем эта книга и кому понравится. В первую очередь, конечно же, это подростковая история. Она о взрослении, понимании себя и общении со сверстниками, а также старшими людьми. При этом, главную героиню Тераковская раскрывает постепенно, не наделяя ее всеми прелестями сразу. Ее недостатки находятся с ней до последнего момента. Ведь именно такова настоящая жизнь, реальность, в которой мы медленно раскрываемся как личности и делаем выбор долго: меняться к лучшему, или оставаться такими, какие есть. И пусть «Дочка чарівниць» входит в серию «Дивовижні світи» Издательства Старого Льва, все же не стоит надеяться на особую динамику, постоянные приключения и неожиданные сюжетные повороты. История разворачивается постепенно, словно нить на веретене, медленно, но уверенно представая перед читателем в виде сотканного полотна: с лесами и горами, с волшебницей, с внутренним миром Девушки и бытием Захватчиков. Если вы любите волшебные и магические миры, если не гонитесь за динамичным развертыванием сюжета и гипер-эмоциональными персонажами - книга вам обязательно понравится. А закончить отзыв я хочу очень крутой цитатой из книги: «Пляму на собі має той серед людей, хто не вміє співчувати горю інших і не хоче полегшити їхніх страждань. І немає значення, чи це проста людина, чи король. Це завжди залишатиметься плямою. Однак якщо це стосується володаря, то маючи таку ваду, він не лише не допоможе своїм підданим, не зрозуміє, що вони страждають, і не полегшить їхніх страждань, а може вразити їх глибше й болючіше, ніж звичайна людина» Ребят, книга интереснейшая! Рекомендую без угрызения совести.

Саме така перша думка прийшла до мене щойно я закрила книгу: "Це неймовірна книга про дорослішання та виховання". Про те, що дітям потрібна любов і ця любов повинна виражатися різними способами на тому рівні, на якому в певний період розвитку дитина її буде адекватно сприймати. Тільки тоді процес виховання буде ефективним. Хоча цільовою аудиторією авторки є діти середнього шкільного віку, але я думаю, що і дорослим теж варто її прочитати. В книзі дуже багато цікавих моментів, які можна аналізувати з психологічної точки зору. Я б назвала це уроками від протилежного. Сюжетна лінія цікава і в міру таємнича. Дорота Тераковська досить вміло тримає інтригу, не розкриваючи всі карти одразу. Саме тому, я вважаю, що "Дочка чарівниць" може сподобатись і дітям старшого шкільного віку. Це також історія дорослішання. Головна героїня - дівчинка без імені. Історія починається з моменту, коли вона була маленькою і хронологічно веде до її повноліття. В процесі розкривається зміна її характеру і поведінки. Із її діалогів із іншими персонажами читач отримує важливі уроки життя. Надзвичайно вдалий переклад Дзвінки Матіяш, я в повній мірі насолоджувалась процесом читання.

Книга неймовірно цікава!!! Купувала своїй 8-річній дочці, вона прочитала її на одному диханні і переконливо рекомендувала прочитати мені. Я погодилась більше з материнських почуттів, але книга і мене взяла в полон з перших сторінок!!! Настільки мудра, добра, захоплююча історія, яку просто обов"язково потрібно прочитати кожному. Саме такими мають бути дитячі книжки - нести в собі глибокі істини - як ставитись до природи, до людей, до світу, при цьому так непомітно вплітати мораль у канву цікавого сюжету, що дитина сама не помічає, як проймається такими важливими речами. Я би включала такі книги, як ця, в шкільну програму - настільки тонко і ненав"язливо пропагує вона основні людські цінності, вчить доброти, милосердя, гідності, поваги до нашої Матері-Землі, до всього живого, окреслює питання добра і зла і навіть тут несе важливий меседж - зло не варто ненавидіти, йому можна лише поспівчувати, тому що ненависть породжує ненависть, а людська природа така, що в ній одночасно переплітаються абсолютні протилежності. Щире дякую автору, видавництву, всім людям, які причетні до того, що такі книги потрапляють до рук наших дітей. І побільше нам всім справді хороших книг, тому що книга - один з найкращих інструментів, що допомагають нам - батькам - виховувати дітей Справжніми.