Автор |
Володимир Рафєєнко, Сергій Жадан, Ірена Карпа Подивитися всі |
Видавництво |
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля" |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2016 |
Кількість сторінок |
240 |
Ілюстрації |
Немає ілюстрацій |
Формат |
135х205 мм |
Палітурка |
Тверда |
Усе про книжку ДНК
• 7 відомих авторів у одній збірці
• Унікальний літературний формат
• Оригінальна за формою та приголомшлива за задумом родинна сага
У не дуже віддаленому майбутньому звичайний український студент Андрій Чумак стає піддослідним у науковому експерименті: розшифровка генетичного коду дасть йому змогу особисто пережити найяскравіші моменти з життя предків. Сім історій у книжці – сім спогадів, які дивним чином зберігалися десь у структурі ДНК нащадка протягом 150 років. Ще чотири секретні складові – і науково-фантастичний роман неочікувано перетворюється на правдиву розповідь про батьків і Батьківщину: про пошуки справедливості й гіркі розчарування, перемоги й поразки. Пошматована, розкидана по світу примхами долі, родина Чумаків утратила головне – зв’язок поколінь. Чи не в цьому полягає трагедія всього українського народу? І хто вчиться на наших помилках?
Автор |
Володимир Рафєєнко, Сергій Жадан, Ірена Карпа Подивитися всі |
Видавництво |
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля" |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2016 |
Кількість сторінок |
240 |
Ілюстрації |
Немає ілюстрацій |
Формат |
135х205 мм |
Палітурка |
Тверда |
-
Очень понравилосьОтличная идея сборника. Отличное исполнение от большинства авторов. Очень понравилось. Чтение было увлекательным, а сама книга получилась целостной. Авторы не искажали свой стиль, и это только подчеркивало своеобразность книги. Думаю, это очень перспективное направление для современной прозы. Очень своеобразно.
Из минусов: по задумке книги информация переносится в ДНК. Соответственно, все должно происходить до зачатия следующего в поколении. не все авторы этого придерживались.
Спасибо авторам и издательству.
Очень рекомендую.
Время и деньги потратите не зря. -
Who learns my lesson complete?"ДНК" зацікавила мене ще до Форуму Видавців, коли я побачив прев'ю на сайті КСД. Ідея збірки не нова для світової літератури, однак на теренах українського лінґвопростору така спроба -- перша. Тому відразу ж придбав собі екземпляр та на три дні занурився у читання.
Перше враження: читається дуже легко. Це, безумовно, одна з найголовніших переваг обраного формату та співавторства. Правильним було обрати саме Сергія Жадана для написання першої історії, бо він володіє мистецтвом захоплення читача у полон розповіді з перших речень.
Також до скарбнички переваг додаємо часову розбіжність та взаємопов'язаність історій. Не зважаючи на те, що кожна частина "ДНК" є самостійною, їх майстерно зшито між собою спільними персонажами, призвіщами та подіями. Наприклад, рання смерть Гени Попеля вплинула на долю Максима Ордаш-Попеля, а спосіб життя Бориса Кутового -- на ставлення до нього Василя Чумака. Зайве зазначувати, що автори різні.
Додатковий плюс -- це колоритність персонажів. Тут немає клясичних "крутих хлопців", 100% добрих чи поганих героїв, але є живі люди, що в їх історії ти віриш та співчуваєш, бо вони могли б мешкати в твоєму будинку, працювати з тобою пліч-о-пліч чи стріляти в тебе цигарки на площі.
Однак, на жаль, у "ДНК" є декілька недоліків. Надто суттєвих, щоб книжка отримала 5\5.
По-перше, це частина Макса Кідрука.
(Обережно, тут спойлери) Його персонаж -- батько головного героя всієї книги, що в нього китайські вчені запозичили ДНК для відтворення історії його роду. Повністю вся оповідь ведеться вже після народження сина, навіть більше: майже під час дослідження його ДНК. Це повністю руйнує весь саспенс, що його вибудовували інші автори, бо дістати з ДНК події, що сталися після народження людини, неможливо.
(Спойлери закінчилися)
Інший недолік -- це трошки перебільшена роль певної етнічної групи у трагедіях кожної з родин. В жодному разі не критикую шановних авторів, але складається враження, що книжку нібито "замовлено".
Не дивлячись на всі негаразди, книга сподобалась. Раджу прочитати всім, хто цікавиться сучасною українською літературою.

Рецензії ДНК
-
Очень понравилосьОтличная идея сборника. Отличное исполнение от большинства авторов. Очень понравилось. Чтение было увлекательным, а сама книга получилась целостной. Авторы не искажали свой стиль, и это только подчеркивало своеобразность книги. Думаю, это очень перспективное направление для современной прозы. Очень своеобразно.
Из минусов: по задумке книги информация переносится в ДНК. Соответственно, все должно происходить до зачатия следующего в поколении. не все авторы этого придерживались.
Спасибо авторам и издательству.
Очень рекомендую.
Время и деньги потратите не зря. -
Who learns my lesson complete?"ДНК" зацікавила мене ще до Форуму Видавців, коли я побачив прев'ю на сайті КСД. Ідея збірки не нова для світової літератури, однак на теренах українського лінґвопростору така спроба -- перша. Тому відразу ж придбав собі екземпляр та на три дні занурився у читання.
Перше враження: читається дуже легко. Це, безумовно, одна з найголовніших переваг обраного формату та співавторства. Правильним було обрати саме Сергія Жадана для написання першої історії, бо він володіє мистецтвом захоплення читача у полон розповіді з перших речень.
Також до скарбнички переваг додаємо часову розбіжність та взаємопов'язаність історій. Не зважаючи на те, що кожна частина "ДНК" є самостійною, їх майстерно зшито між собою спільними персонажами, призвіщами та подіями. Наприклад, рання смерть Гени Попеля вплинула на долю Максима Ордаш-Попеля, а спосіб життя Бориса Кутового -- на ставлення до нього Василя Чумака. Зайве зазначувати, що автори різні.
Додатковий плюс -- це колоритність персонажів. Тут немає клясичних "крутих хлопців", 100% добрих чи поганих героїв, але є живі люди, що в їх історії ти віриш та співчуваєш, бо вони могли б мешкати в твоєму будинку, працювати з тобою пліч-о-пліч чи стріляти в тебе цигарки на площі.
Однак, на жаль, у "ДНК" є декілька недоліків. Надто суттєвих, щоб книжка отримала 5\5.
По-перше, це частина Макса Кідрука.
(Обережно, тут спойлери) Його персонаж -- батько головного героя всієї книги, що в нього китайські вчені запозичили ДНК для відтворення історії його роду. Повністю вся оповідь ведеться вже після народження сина, навіть більше: майже під час дослідження його ДНК. Це повністю руйнує весь саспенс, що його вибудовували інші автори, бо дістати з ДНК події, що сталися після народження людини, неможливо.
(Спойлери закінчилися)
Інший недолік -- це трошки перебільшена роль певної етнічної групи у трагедіях кожної з родин. В жодному разі не критикую шановних авторів, але складається враження, що книжку нібито "замовлено".
Не дивлячись на всі негаразди, книга сподобалась. Раджу прочитати всім, хто цікавиться сучасною українською літературою. -
ДНКПревью книги, дійсно вражає, не можливо просто знаходитися осторонь неї. Книга неймовірно захоплююча, адже над нею працювало сім відомих, талановитих авторів. В ній відчувається певний колорит, стилістика. Перша історія дуже захоплююча, книга читається легко.
Мені дуже сподобалося оформлення обкладинки, виконана з шиком. Відкривши цю книгу. ти занурюєшся у дивовижний світ, ілюстрації в книзі на мій погляд, сповнені якоїсь містики.
Прочитавши одну історію за іншою починаєш задумуватися над своїм походженням, зв'язком поколінь.
Хоча кожна ДНК є самостійною частинкою, але автори настільки майстерно зв'язали долі персонажів, вони перетікають з одного в інший, пов'язані спільними подіями, прізвищами. Настільки одна доля впливає на іншу, і так відбувається колообіг. Остання історія сподобалася менше всього, вона була уже занадто нафантазована.
Я рекомендую, прочитати цю книгу, я отримала велике задоволення від прочитання її. Досить таки вийшов цікавий експеримент, який провели автори і виклали кожний у своїх історіях. -
РаджуСім життів, сім історій, сім письменників і сто п’ятдесят років…
Китайські вчені винайшли метод, як з допомогою ДНК людини дізнатись про його предків та історію чийогось роду. Для досліду обирають українського студента Андрія Чумака і спробують дослідити сім поколінь з його родового дерева.
Кожен письменник описує історію конкретної людини з цього ланцюжка, у своєму стилі та жанрі. Тут велика географія подій, яка охоплює майже всю країну і не лише Україну. Якщо чесно, то мені не всі письменники подобаються з цього списку, але тут в них вийшов дуже хороший симбіоз.
Мене трішки була насторожила присутність у цьому списку авторів Рафєєнка, особливо після того, як я дізналась, що він з Донецька і має багато російських премій. Але водночас я довіряла Жадану і розуміла, що він в свій проект будь-кого не покличе. Рафєєнко розповідає саме про теперішній період історії, про ситуацію на Донбасі і історія вийшла досить патріотичною.
Так, ідея з ДНК, через яке можна дізнатись про минуле людства, не нова, та автори і не збирались видати її, як першопочаткову, їм просто потрібне було тло, на якому вони б розгорнули історію українського народу, але щоб це був не звичайний історичний роман, а щось дійсно цікаве.
-
Цікаво про гениСпільний проект видатних сучасних авторів - Жадан, Кідрук, Карпа, Фоззі, Винничук, Кокотюха, Рафеєнко.
Історія, щорозповідає про "пригоди", скажемо так, звичайного українського студента китайського університету, який стає піддослідним у досить незвичайному експерименті.
Хоча, головний герой не стільки він. скільки те слово, яке складається в абревіатуру ДНК. Від минулого - до майбутнього - історія записана у ДНК.
Коли моя подруга захоплено розповідала мені про цю книгу, я і подумати не могла, що на мене вона справить таке враження. Узявши її в перший раз до рук, я відкрила її десь посередині і мене вразили перші ж рядки, які я прочитала. Щось про владу.
Історія про предків, про Батьківщину, про біль і розчарування, які пережив наш народ, про прагнення справедливості, про перерваний зв`язок між поколіннями як унаочнення трагічної долі всього українського народу.
Найменше сподобалась остання історія, бо там вже пішла фантазія з фантастикою. Може все воно ще буде, але поки нам лишається лише уважно відслідковувати помилки минулого. Історія в конці кінців схожа на ланцюг повторюваних подій.
Книга дуже сподобалась. Рекомендую всім) -
І все повторюється знову...Мабуть, у кожного в сім'ї є родич, якого ви ніколи не бачили, але чули про нього купу веселих, чудернацьких або, навпаки, сумних історій. Ну, там прадіда чи прапрабабку… А от якби він чи вона самі могли розповісти свою історію... Саме про це роман “ДНК”.
Сюжет. У доволі недалекому майбутньому китайські вчені навчились розшифровувати код ДНК і витягати звідти спогади наших предків. У якості першого піддослідного було обрано простого українського студента - Максима Чумака.
Про емоції. Книга мені дуже сподобалась. В розрізі кількох поколінь постає вся історія України, всі наші поневіряння від часів жовтневої революції до сьогодення і навіть гіпотетичного майбутнього. А ще, читаючи книгу, мені весь час на думку приходила стара українська приказка: “На роду так написано”.
Ще сподобалось, що за тло взяли не Львів (хоча я його дуже люблю, але тема вже заїжджена), а Харків. Єдине, що не сподобалось - непослідовність, хто читав або читатиме зрозуміє.
Про висновки. Такі антології хороші ще й тим, що вони дозволяють швидко познайомитися з автором і вирішити чи читати далі його більш грунтовніші твори.
З Кокотюхою і Винничуком знайома вже давно. Першого люблю за “Червоного”, другого за “Танго смерті”.
Кідрука однозначно ще буду читати.
Жадан - ще почитаю щось з прози, якщо підвернеться під руку. Однозначного враження не склала.
Карпа - думаю варто повторити спробу знайомства. Перша спроба в студентські роки була невдалою, може зараз піде. Єдине - надто дорослі і сміливі думки приходили в голову її 15-річної героїні. І надто епатажний фінал для дівчинки-підлітка в 1960 році, навіть враховуючи, що події відбувались в прогресивному Парижі.
Фоззі - не моє.
Рафєєнко - взагалі не сподобалось, читала через рядок. -
Цікавий експериментЯкщо ви задумуєтесь над питанням "Що б то такого цікавого і не напряжного почитати?", то зверніть свою увагу на цей збірник. Цікава сама задумка книги, коли в семи оповіданнях розповідається історія від імені якогось із предків простого українського хлопця.
Кожна з історій написана іншим автором, що додає більшої "об’ємності" розповіді, адже одразу відчувається різниця у стилі, мові та художніх прийомах. Так читачу ще легше повірити в те, що про своє прожите життя розповідає конкретна людина зі своїми достоїнствами та недоліками.
Мінусом для мене стало те, не всі автори дотримались основної концепції книги -
що основні події, які відбувались з предками зашифровуються у ДНК нащадків. Адже як пояснити, що з ДНК зчитали те, що відбулося після передачі ДНК (тобто після зачаття)?
Величезним плюсом - можливість ознайомитись із творчістю кількох нових для мене авторів і визначитись, чи хочу я читати інші, більш об’ємні їхні твори. Хоча, можливо, деякі автори просто не встигли "розвернутись" на малому полотні.
Загалом, досить незвичний, але цікавий експеримент, з яким не зайвим було ознайомитись. -
Можна було б кращеЗараз дуже інтенсивно знайомлюсь з сучасною українською літературою. Книгу з такою концепцією читаю вперше і можу сказати, що більшість нюансів сподобалися, але й були деякі недоліки.
Сама задумка доволі цікава: об'єднати розповіді різних письменників про декілька поколінь однієї сім'ї в невеличкий роман. Книга читається легко, я її прочитала буквально за два дні.
Події відбуваються на тлі деяких значущих подій історії - війна, ядерний вибух під Харковом, здобуття незалежності Україною, декомунізація, війна на Донбасі.
Дуже сподобалася остання історія Макса Кідрука про найближче майбутнє. Може й були деякі упущення, але читати було цікаво. Мені дуже подобається його стиль. Автор розповідає про цікаві винаходи, стан медицини, колонію на Марсі, політичну, воєнну ситуацію в Україні.
Цікаво було відстежувати родинні зв'язки, стосунки поколінь. Деяких авторів було легко впізнати за їхнім стилем (особливо Жадана, Карпу і Кідрука), але декілька оповідань були трішки нудненькими.
Хотілося б іще таких літературних експериментів.
Автор |
Володимир Рафєєнко, Сергій Жадан, Ірена Карпа, Андрій Кокотюха, Юрій Винничук, Макс Кідрук, Фоззі |
Видавництво |
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля" |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2016 |
Кількість сторінок |
240 |
Ілюстрації |
Немає ілюстрацій |
Формат |
135х205 мм |
Палітурка |
Тверда |
Папір |
Офсетний |
Тираж |
10 000 |
ISBN |
978-617-12-1460-6 |
Вага |
330 гр. |
Тип |
Паперова |
Література країн світу |
Українська література |
Література за періодами |
Сучасна література |