Дім, в якому
Паперова книга | Код товару 924695
Yakaboo 4.8/5
Автор
Маріам Петросян
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2009
Перекладач
Маріанна Кіяновська
Кількість сторінок
480

Усе про книжку Дім, в якому

Відомий роман вірменської авторки Маріам Петросян скоро з’явиться у видавництві #книголав. Книжка не лишає байдужим жодного читача, вона вражає своїми незвичними та багатогранними героями, атмосферою, що наповнена, як теплом, так і сильною пітьмою.

«Дім, у якому…» — це епічна доросла казка. Сюжет розгортається в особливому центрі для дітей з інвалідністю, в якому вони існують у повній ізоляції від навколишнього світу. Тут немає нічого спільного із реальним життям. Немає імен — тільки прізвиська. Немає соціальних норм — тільки власні закони та ієрархія. Немає віри — тільки легенди. А найбільше легенд ходить про цей самий Дім. Він тут є окремим персонажем, впливовим та глибоким. Для загублених юних душ, що в ньому проживають, цей Дім вже не просто тимчасовий притулок. Це цілий Всесвіт. Книжка перекладена на понад десятьма мовами, має низку нагород та велику кількість шанувальників.

Шлях цієї книги до читача тривав майже 18 років і був таким же магічним, як і враження, що залишаються після її прочитання. Письменниця починала з маленької історії про хлопчика, який потрапив в той самий Дім. В 1998 році вже готовий рукопис потрапляє до сина її подруги, який передає роман другові, той забуває про нього майже на 10 років. Поки нарешті не віднаходить забутий текст і не передає його далі — своєрідною естафетою, яка закінчилася лише у 2007 році на порозі одного з московських видавництв. Так Маріам Петросян, сама того не очікуючи, отримала змогу не лише дописати кінцівку, але й розповісти історію унікального Дому світові.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Маріам Петросян
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2009
Перекладач
Маріанна Кіяновська
Кількість сторінок
480
Рецензії
  •  
    Про звіра, який живе всередині кожного з нас 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Дім, в якому" - дебютний роман вірменської письменниці Маріам Петросян, який вона писала впродовж багатьох років, починаючи ще з підліткового віку. Книга здобула кілька престижних літературних премій, перекладів десятками мов, а також цілу армію шанувальників.
    Колись я починала знайомство з цією історією російською мовою, але дивне місце, в якому розгортаються події, та безліч кличок змусили відкласти книгу до кращих часів. Тому, коли стало відомо про підготовку "Книголавом" українського перекладу, я вирішила, що саме час дати цій історії другий шанс.
    Роман "Дім, в якому" цілком справедливо відносять до жанру магічного реалізму. Авторка переносить читачів у Дім для дітей з інвалідністю, вихованці якого живуть за власними законами. Тут діє своєрідна ієрархія, є свої ватажки й аутсайдери, а ще тут є щось на зразок паралельної реальності, куди втікають ті, хто не хоче покидати Дім після досягнення повноліття.
    Основна інтрига полягає в тому, що під час останнього випуску вихованців сталася якась надзвичайна подія, про яку тепер навіть страшно згадувати.
    У книзі немає різких сюжетних поворотів, забагато таємниць і недосказаності, а проте "Дім, в якому" все одно довго не відпускає навіть після того, як буде перегорнуто останню сторінку.
  •  
    Книга, яку не читаєш, а проживаєш 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Дім, в якому…» - вражаюча книга. Аби зрозуміти, про що вона і, чи варто її читати, доведеться саме читати, бо описати роман більшості читачів просто забракне слів. Твір Маріам Петросян – це роман, у якому розповідається про дуже своєрідний будинок для дітей з інвалідністю і процес адаптації новачка у замкнутому соціумі. Але то лише зовнішній, найзрозуміліший бік «Дому…» Насправді ж, «Дім, в якому…» - це книга-пазл, який потрібно збирати самотужки і який для кожного читача складеться в окрему, лише йому зрозумілу картинку. «Дім, в якому…» - це лабіринт, яким блукаєш разом з героями і до останнього не впевнений, чи знайшов ти вихід, чи знову пастка. «Дім, в якому…» - це жорстокість і романтика, відданість і зрада, віра в надзвичайне і сіра буденність існування, це тіні, шерехи, таємничі звуки і шепіт будинку… Це книга про дитинство і світ «нормальних» та дорослих, як його бачать діти-інваліди. Це книга про дітей, але не для дітей. І це вже точно не книга про те, як складно жити в інтернаті хворим дітям…
    За сюжетом хлопець на прізвисько Куряка, не знайшовши порозуміння зі своєю показовою групою фазанів, потрапляє до іншої – четвертої спальні. З цього моменту й починається справжнє знайомство читачів із Домом, місцем, де навіть вихователі й директор не мають імен, а лише прізвиська, його столітньою історією, правилами і традиціями. Куряка потрапив у Дім в один із найскладніших періодів, коли до випуску вихованців і знесення закладу залишається менше року. Коли усі потаємні страхи вихованців перед невідомим їм позабудинковим середовищем і майбутнім дорослим життям виходять назовні і трансформуються в різноманітні збочення. Куряка – це провідник, який іноді поступається своїм правом голосу Сліпому, Сфінксові, Табакі, Лордові, Македонському, Ральфу І та іншим. Завдяки йому читачі дізнаються про таємничі куточки інтернату, місця, де учні вживають алкоголь і не тільки, чують жахливу історію попередніх випускників Дому і спостерігають за нинішніми випускниками. Зрештою саме Куряка (єдиний герой, чиє ім’я згадується в романі) розповідає про життя після Дому.
    Наприкінці з’ясовується, що покинути Дім можна кількома шляхами. Та не всі вони зрозумілі тим, хто не належить Домові. Незважаючи на доволі сумні події, описані авторкою, «Дім, в якому…» залишає по собі гарні враження, адже кожен герой знайшов свою щасливу кінцівку, розлучаючись із будинком свого дитинства.
    Раджу читати й перечитувати.
Купити - Дім, в якому
Дім, в якому
350 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Маріам Петросян
Маріам Петросян

Письменниця і художниця вірменського походження, володарка ряду престижних нагород у галузі літератури, яка працює на стику жанрів сучасного роману, казки і містики. Літературна творчість Маріам Петросян характеризується стилістичною простотою і в той же час художньою обдарованістю. Купити книги Маріам Петросян варто читачам, що захоплюються сучасної прозою, люблячим довгі саги і тим, хто шукає що...

Детальніше

Рецензії Дім, в якому

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Про звіра, який живе всередині кожного з нас 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Дім, в якому" - дебютний роман вірменської письменниці Маріам Петросян, який вона писала впродовж багатьох років, починаючи ще з підліткового віку. Книга здобула кілька престижних літературних премій, перекладів десятками мов, а також цілу армію шанувальників.
    Колись я починала знайомство з цією історією російською мовою, але дивне місце, в якому розгортаються події, та безліч кличок змусили відкласти книгу до кращих часів. Тому, коли стало відомо про підготовку "Книголавом" українського перекладу, я вирішила, що саме час дати цій історії другий шанс.
    Роман "Дім, в якому" цілком справедливо відносять до жанру магічного реалізму. Авторка переносить читачів у Дім для дітей з інвалідністю, вихованці якого живуть за власними законами. Тут діє своєрідна ієрархія, є свої ватажки й аутсайдери, а ще тут є щось на зразок паралельної реальності, куди втікають ті, хто не хоче покидати Дім після досягнення повноліття.
    Основна інтрига полягає в тому, що під час останнього випуску вихованців сталася якась надзвичайна подія, про яку тепер навіть страшно згадувати.
    У книзі немає різких сюжетних поворотів, забагато таємниць і недосказаності, а проте "Дім, в якому" все одно довго не відпускає навіть після того, як буде перегорнуто останню сторінку.
  •  
    Книга, яку не читаєш, а проживаєш 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Дім, в якому…» - вражаюча книга. Аби зрозуміти, про що вона і, чи варто її читати, доведеться саме читати, бо описати роман більшості читачів просто забракне слів. Твір Маріам Петросян – це роман, у якому розповідається про дуже своєрідний будинок для дітей з інвалідністю і процес адаптації новачка у замкнутому соціумі. Але то лише зовнішній, найзрозуміліший бік «Дому…» Насправді ж, «Дім, в якому…» - це книга-пазл, який потрібно збирати самотужки і який для кожного читача складеться в окрему, лише йому зрозумілу картинку. «Дім, в якому…» - це лабіринт, яким блукаєш разом з героями і до останнього не впевнений, чи знайшов ти вихід, чи знову пастка. «Дім, в якому…» - це жорстокість і романтика, відданість і зрада, віра в надзвичайне і сіра буденність існування, це тіні, шерехи, таємничі звуки і шепіт будинку… Це книга про дитинство і світ «нормальних» та дорослих, як його бачать діти-інваліди. Це книга про дітей, але не для дітей. І це вже точно не книга про те, як складно жити в інтернаті хворим дітям…
    За сюжетом хлопець на прізвисько Куряка, не знайшовши порозуміння зі своєю показовою групою фазанів, потрапляє до іншої – четвертої спальні. З цього моменту й починається справжнє знайомство читачів із Домом, місцем, де навіть вихователі й директор не мають імен, а лише прізвиська, його столітньою історією, правилами і традиціями. Куряка потрапив у Дім в один із найскладніших періодів, коли до випуску вихованців і знесення закладу залишається менше року. Коли усі потаємні страхи вихованців перед невідомим їм позабудинковим середовищем і майбутнім дорослим життям виходять назовні і трансформуються в різноманітні збочення. Куряка – це провідник, який іноді поступається своїм правом голосу Сліпому, Сфінксові, Табакі, Лордові, Македонському, Ральфу І та іншим. Завдяки йому читачі дізнаються про таємничі куточки інтернату, місця, де учні вживають алкоголь і не тільки, чують жахливу історію попередніх випускників Дому і спостерігають за нинішніми випускниками. Зрештою саме Куряка (єдиний герой, чиє ім’я згадується в романі) розповідає про життя після Дому.
    Наприкінці з’ясовується, що покинути Дім можна кількома шляхами. Та не всі вони зрозумілі тим, хто не належить Домові. Незважаючи на доволі сумні події, описані авторкою, «Дім, в якому…» залишає по собі гарні враження, адже кожен герой знайшов свою щасливу кінцівку, розлучаючись із будинком свого дитинства.
    Раджу читати й перечитувати.
  •  
    ,,Дім, в якому..." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    А з вами теж таке буває, коли, дізнавшись, що книга довго-довго йшла до читача і цей шлях можна порівняти з містикою (і, звичайно, ознайомившись з анотацією)) настільки зацікавлюєшся нею, що таки купляєш, читаєш (читай ,,ковтаєш поспіхом!"), видихаєш і кажеш сам до себе: ,,Так, це не ми обираємо, що читати в той чи інший момент, це книги самі обирають тебе!"

    Саме до такої категорії книг, які приходять до тебе у відповідний час, по відношенню до себе, сміливо можу зарахувати роман ,,Дім, в якому..." вірменської письменниці Маріам Петросян. ,,Епічна казка для дорослих" -- так дуже часто охарактеризовують твір, наголошуючи теж, що на кожного читача він справить не лише особливо-особливе, ба навіть магічне, враження, а також залишить незабутній післясмак, настільки сильний, що до книги захочеться повертатися. І не раз. Знаєте, я цілком погоджуюсь з цим твердженням! Воно напрочуд влучно передає і мої загальні враження про роман... Щодо більш суб'єктивних, то спробую вмістити їх у єдине речення:,, ,,Дім, у якому..." настільки стає твоїм, наскільки саме ти йому дозволиш!"

    Це історія про одне дуже особливе місце. Про такі заклади, за загальними неписаними правилами, воліють не згадувати, як і про їхніх мешканців, зустрівши яких на вулиці майже кожен намагається не зустрітися з ними поглядом. Люди-невидимки. Або ж люди з інвалідністю... Це історія про Дім, в якому живуть діти-інваліди, а саме мова піде про останній рік його існування перед закриттям. Це історія про людей, які не мають імен, лише прізвиська, для яких Дім -- це цілий світ. А що ж чекатиме на них за його межами, у справжньому світі? Адже у цьому Дому усі живуть за геть відмінними правилами і вірять легенди...

    Незвичайна, ой яка незвичайна історія! Майже 500 сторінок котрої ти буквально проживаєш з її героями, власне, з головним, Курякою, відчуваючи і страх, і надію, і трепет перед чимось невідворотним, що невпинно наближається... ,,Дім, в якому..." -- це роман-мікрокосмос, в котрий так і кортить, попри все, повернутися ще раз, бо навіть і в найтемнішій темряві завжди знаходиться місце для світла!
  •  
    Раджу! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Раджу цю книгу всім, хто любить читати незвичайні книги, психологічні, контркультурні романи та нетривіальну фантастику. Можна сказати, що в цій книзі всього по-трошку, а разом з тим, вона все одно особлива. Звичайно ж на думку приходить і "Дім дивних дітей" Ріггза і "Гаррі Поттер", але певно, що "Дім", який витворила авторська уява Маріам Петросян ближче до Карлоса Кастанеди, ніж до "Поттера", чи "Дому дивних дітей".
    Ну так загалом, спільними є магія, та сирітство, але тут і магія інша і сирітство особливе. По-перше, - це не той магічний світ, як у "Поттері", "Академії вампірів", тощо, нічого подібного тут немає. Тут багато натяків на секрети і магію, якими живуть діти, і то навіть не всі. "Дім" - це і локація, конкретна будівля, і дім у значенні прихистка, сім,ї та вітчизни. "Дім в якому..." - історія закритої спільноти, спільноти дітей-сиріт, спільноти підлітків, спільноти хлопців та дівчат, та спільноти дітей-людей з особливими фізичними потребами.
    Повністю погоджуюся з тими, хто каже, що "Дім" - це книга для проживання, а не для просто читання.
  •  
    Незвичайне фентезі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Саме так. "Дім, в якому..." Маріам Петросян не можна повністю віднести до категорії міського фентезі, адже всі події відбуваються в межах одного дому. Цій книжці притаманний унікальний авторський стиль, неповторність сюжету. Її не можна порівнювати з іншими, адже на цю тему ще не було подібної літератури.

    Авторка пише не лише про проблеми дітей і підлітків, труднощі дорослішання. І не лише про сиріт та інвалідів, які опинилися в будинку закритого типу. Це роман про душі. Про те, що кожен веде свою власну боротьбу, йде власним шляхом, але при цьому взаємодіє з соціумом. Тому цей процес ніколи не може бути відокремленим, ізольованим. Для цих дітей їхнім цілим світом став Дім, в якому живуть вони та інші такі ж як вони. Вони мусять знайти своє місце, зайняти свою нішу. Як і в будь-якому суспільстві, в Домі є своя ієрархія і свої правила, порушення яких веде до неминучих, а часом просто жахливих наслідків.

    А ще для мене ця книжка про справжню любов і турботу. Я думаю її варто прочитати тим дорослим, які піклуються про дітей у притулках, інтернатах, і особливо про інвалідів. Щоб вони мали справжнє розуміння і співчуття.
  •  
    Любимая книга в новом облике
    Никогда не думала что мне посчастливится «дожить» до издания Дома в котором на украинском языке! Я люблю перечитывать любимые книги и покупать переиздания и издания на других языках. И хотя история остается одной и той же, но если вы сами пробовали, то знаете, что каждый язык добавляет свою необычную изюминку повествованию.

    Дом в котором я впервые прочитала почти десять лет назад. После этого перечитывала его и слушала аудиоверсию. Сейчас же с удовольствием в очередной раз читаю её но уже на украинском. (Перевод, кстати, хороший!) Если вы ещё не пробовали эту невероятную книгу, то я советую читать её на все 200%! Конечно, не факт, что она вам понравится но если Дом всё таки окажется в вашем вкусе, я гарантирую, что вы полюбите её на всю жизнь!

    Теперь давайте поговорим о самой физической книге. Увидев что за ней книголав я сразу же обрадовалась, ведь у меня уже есть несколько их изданий и качество их продукции действительно на высоком уровне. Книга больше чем первое издание. В толщину правда где то одного размера с другими изданиями, хотя в этом томе только 480 страниц. Наверное из за более плотной бумаги. Увидев что книга всего 480 страниц я испугалась, что шрифт будет совсем мелким, но на самом деле он не намного меньше чем в оригинальном издании. А вот расстояние между строками действительно сжали. Лично я предпочла бы и более крупный шрифт и больше места между строками, но это минимальная жалоба. По всем другим параметрам книга просто прекрасна!

    Советую!
  •  
    Магічний реалізм?
    Я читала цю книгу не знаючи, що це магічний реалізм. Я взагалі не великий фанат такого жанру. Я його не дуже сприймаю.
    Хоча дана книга мені і сподобалася. Але були моменти, які я не зрозуміла (ось ті моменти, напевно, і були цим самим магічним реалізмом).
    Події в книзі відбуваються в інтернаті для дітей інвалідів. Розповідь ведеться у двох часових періодах. Перший, це той, коли маленький хлопчик без рук тільки потрапляє у це незвичайне місце і його віддають під опіку більш дорослого сліпого хлопця. Другий період, більш пізній. Тепер наш хлопець з протезами та лисий.
    Читач спостерігає як змінюється Дім та його мешканці з часом. Як діти створюють свої угрупування, відвойовують свою територію та захищають її. Такі собі джунглі в межах Дому.
    Деякі моменти було дуже морально тяжко читати.
    Трішки впав інтерес до книги, коли в сюжет зненацька увійшли дівчата, про яких, чомусь раніше не було згадано. Почалися підліткові проблеми.
    Момент з випускним та тим, що сталося потім для мене було найнезрозумілішим (магічним реалізмом) у світі. Після читання книги потрібно потім гуглити усі ось ці незрозумілі моменти, або просто залишити все як є. Незрозумілим і магічним.
  •  
    Дім із особливими дітьми
    Для мене це книга, що викликає неоднозначні враження. З одного боку, це немов магічний реалізм, який мені подобається: тут є стрибки в інший вимір, і таємниче дивно поєднується з реальністю героїв. З іншого боку, я довго вникала в цю книгу, адже тут є безліч персонажів і стрибки у часі, коли відбувалися різні події. Читання "пішло рівно", коли подолала вже третину книги, до цього ж я намагалася знайти в ній щось захопливе, значуще для себе. І вже коли авторка почала розкривати історії дітей, які потрапили до будинку, то я перейнялася книгою.
    Будинок – це особливе місце на околиці міста, створене для незвичайних дітей – нікому не потрібних або корисних не тим. Серед цих дітей – багато інвалідів, однак багато і таких, які просто незручні батькам та іншим дорослим, і ті купили їм довідки про захворювання, аби вони могли потрапити до Будинку. У Будинку діти поділені на групи, і кожна група чимось відрізняється, але в середині групи її члени «стоять горою» один за одного. На початку книги групи і діти ворогують, але поступово гострота неприязні згладжується, і вони навіть об’єднуються спільною метою – не допустити випуску з Будинку. У Будинку панують свої закони, а правила зовнішнього світу тут не завжди діють. Будинок – це закрите товариство з розподіленими ролями і законами.
    Входячи до Будинку, діти залишають позаду все минуле життя (стереотипи, нав’язані іншими людьми, думки людей про них). Вони будують життя заново. Багато дітей бояться випуску з Будинку, перешкоджають цьому, адже їх лякає реальний світ із його тавро на тих, хто в нього не вписується. Для цих дітей є нормою те, що для інших – за межею. А дехто в будинку спромігся жити двома життя: у самому будинку і ззовні – в іншому, паралельному світі.
    Особливо цікавими для мене стали історії найяскравіших особистостей – мешканців Будинку та шлях, що вони проходили у світі звичайних людей, які були не в змозі поратися з ними і, не бажаючи зрозуміти цих дітей і нести відповідальність, відправляють їх до Будинку. Дехто з дітей пройшов увесь шлях – від мішені для биття до одного з лідерів.
    Не можу сказати, що ця книга стала улюбленою. Однак такі книги запам'ятовуються і знаходять відгук у душі.
  •  
    Так довго писала авторка цю книгу
    Книга "Дім, в якому..." вірменської письменниці Маріам Петросян зацікавив мене перш за все тим, що його авторка писала дуже довго, кілька років, починаючи ще зі своїх підліткових років.
    І тут виникло таке зацікавлення, що ж такого в цій книзі є, що її письменниця так довго писала!
    Це історія про життя в будинку дітей, які мають інвалідність.
    Про життя поза домом розповідає хлопчик на ім"я Куряка. Це дім, в який все рівно хочеться повертатись, попри всю темряву, яка в ньому існує.
    Це історія магічного реалізму. Часом вона була для мене моторошною та надзвичайно сумною і сірою. Багато деталей приховано від читача, на мою думку. Багато недоговорено.
    Але тим не менш це історія, яка є дуже незвичайною. Принаймні такі книги мені до рук ще не потрапляли. Ця книга - дебют письменниці Маріам Петросян і вона здобула багато нагород і перекладена на десяток мов. Не даремно авторка так довго працювала над написанням цієї книжки. Робота її була оцінена достойно.
    А ще завдяки історії в цій книзі Маріам має багато прихильників її творчості.
  •  
    Я не люблю истории. Я люблю мгновения.
    "Дом в котором" отталкивал меня очень долгое время. Но я все таки прочитала и нисколько об этом не жалею.
    Это не просто роман-это роман становления, слияния с обществом. Книгу просто необходимо прочесть всем и каждому.
    Этот роман повествует о неком загадочном доме, где обитают дети, не такие как мы. Кто-то в инвалидном кресле, у кого-то нет рук или зрения... Но все они умеют верить, надеяться, страдать и ненавидеть.
    Мне местами было крайне сложно читать данное творение, но прерываться не хотелось ни на минуту.
    В доме свои правила и свои проблемы. Тут нужно подстраиваться и учится находить себя, среди многих- таких же.
    Я бы сказала книга иллюстрирует наш мир в целом и людей в частности.
    Это то что сложно понять, а не понять невозможно.
    Зря я не хотела ее читать, она потрясающая. Стиль написания хороший, к которому быстро привыкаешь.
    И как по мне, читать ее нужно именно в бумажном варианте, чтобы глубже проникнуться атмосферой дома.

    "— Я красивый, — сказал урод и заплакал… — А я урод, — сказал другой урод и засмеялся…"(с)
  •  
    больше чем дом
    "Дом в котором..." - во всех отношениях удивительная книга. Что-то на грани детской фантазии и серьезной-пресерьезной взрослой вещи, сложного сюрреалистического полотна, драмы и наивной детской сказки. Существование подростка, а особенно живущего в интернате его отношения с окружающим миром прекрасно переданы здесь в виде метафоры "Дома".
    В этой истории много слоев и смыслов, книга необычно герметичная, самодостаточная. Мир в мире. С точки зрения психологии героев, книга тоже очень интересная. Есть над чем подумать снова и снова.
    Ничего даже близко похожего я не читал никогда. Перевод. Прекрасный украинский перевод, в котором знакомый Курилищик превратился в Куряку и так далее, подарил мне возможность прочесть любимую книгу, как в первый раз.
    Книга которая тебя затягивает и несмотря на приличный объем после ее завершения чувствуешь себя немножечко грустно.
    Мариам Петросян пополнит ряды великих "авторов одной книги".
    Написать что-то после "Дома", думаю, очень трудная задача. Хотя мне было мало одной этой книги.
  •  
    Книга, к рецензии на которую не придумать названия
    Эпическая книга со сложным сюжетом, где автор вдоволь размахнулась мыслью на 3 тома. Герои стали как родные люди, о которых теперь не позабудешь, а может когда-то и вернёшься перечитать о такой тяжёлой, но актуальной теме.
    Нелегко представить себе жизнь детей без самых дорогих людей - без мамы и папы. Автор не просто описала жизнь в детском доме, а жизнь умственно и психически отсталых детей.
    Стоит поставить Петросян огромные пятёрки за проделанную работу, ведь она постаралась так, чтоб каждый читатель не ощущал этой приторной жалости и в последующем, в реальной жизни тоже воспринимал людей с физическими или психическими отклонениями как обычных людей.
    Все подростки этого романа имеют такие же проблемы, как и дети в полноценных семьях. Есть проблемы и с курением, алкоголем, поднимаются темы непонимания со взрослым поколением, взаимоотношения со сверстниками, даже драки и местами секс, но без вульгарных подробностей.
    "— Я красивый, — сказал урод и заплакал…
    — А я урод, — сказал другой урод и засмеялся…"
    Книга уникальна в своём роде. Автор поднимает проблемы и все те скелеты, которые обычные люди в суете своей жизни хотят не замечать. "Моя хата с краю" говорим мы себе, " кто-то, а не я, я сегодня занят" - тоже отговорка. Но такие места есть и в нашей стране и в любой другой стране земного шара. Есть эта прослойка общества, которая в некоторой степени нуждается во внимании со стороны других людей, раз уж их биологические родители совершили непростительную глупость и покинули их.
    Мне теперь стыдно за своё ханжеское отношение к подобным людям, как герои этой книги. Нужно учиться самоответственности и толерантности. Советую для формирования личного и правильного мнения эту книгу прочесть каждому человеку!

  •  
    Дім не впустив
    Той момент, коли осилив книгу, але не надто впевнений, що вона тобі зайшла.
    Поки читала ніби й цікаво було, ніби й розумію психологію дітей з фізичними/ментальними вадами, які закриті в межах одного будинку, його території й бази відпочинку. Тут вони створили свій світ, з власними законами за якими живуть. І я розумію звідки взявся такий страх і неприйняття Зовнішності - той свій їх виштовхав з себе і запхав в цю діру, цей дім, але все ж - ця відірваність граничить з божевіллям. У книзі я не знайшла жодного героя - просто купа переляканих дітлахів і байдужих дорослих. Ненавиджу читати книги, де персонажі безвольні амеба протей проти проблем поза їхнім колом комфорту!
    Ще напевно мені не надто сподобалася книга, бо моя дуже хороша подруга виросла в закладі за зразком цього "дому" і вона абсолютно адекватна людина з колосальним світоглядом, і тому мене частково підбішувало оце зображення бідних, нещасних сиротиночок, які живуть як тварини. Людина живе так як готова жити (на яке дно себе опустити чи підняти). Або ж як заслуговує.
    Поставила "добре" тільки тому, що філолог і як людина, яка вчила художні засоби, композиційні елементи твору, сюжетні переплетіння - чисто з літературознавчої точки зору, я розумію плюси цієї трилогії. Перечитувати не буду, книги позбудуся.
  •  
    Роман, який хочеться перечитувати
    Вперше я читала цю книгу у 2013-му році російською мовою. Тоді я ніби поринула в інший світ, з якого не хотілося виходити. Перегорнувши останню сторінку, я захотіла одразу ж перечитати цей твір, що взагалі-то не властиво для мене (вважаю, я в світі є багато книжок, вартих уваги, тому не слід гаяти час на перечитування вже прочитаних). Але тоді фантастичний світ, створений Маріам Петросян, зачарував мене і викликав бажання знов повернутися у нього. Здавалося, що багато чого залишилось для мене нерозгаданим… Але я стримала себе і не стала тоді перечитувати цей роман.
    Проте коли роман «Дім, у якому…» переклали українською, я зрозуміла, що маю нагоду перечитати його знову, а заразом і оцінити переклад. Спочатку деякі коментарі щодо перекладу мене насторожували, проте, коли я почала читати, фантастичний свят Дому знову поглинув мене… і не відпускав до останньої сторінки. Цей роман певно залишиться для мене однією з найцікавіших і найзахоплюючих книг, прочитаних протягом життя.
    Ще хотілося б зупинитися на обкладинці україномовного видання. Зустрічала думку, що дитяча іграшка, зображена на обкладинці, дещо не відображає суті роману. Але по-перше, ведмедик зустрічається у тексті книги і відіграє неабияку роль. А по-друге, ця заштопана іграшка, у якої пришиті лапи, нагадує дітей Дому, які теж мають фізичні вади. Тому після прочитання роману в українському варіанті така обкладинка здалась мені дуже навіть доречною.
  •  
    Дім із власними правилами
    Я довго чомусь відкладала знайомство з цією книгою. Я читала анотацію і вважала, що мені буде дуже важко сприймати історію на таку непросту тематику. Але, коли прийшов час, то вона самі наче сама пішла мені до рук. І я вам скажу, що я зовсім не очікувала такого захоплення від книги.
    Маріам Петросян змогла написати так, що ти настільки сильно заглиблюєшся в історії героїв, проживаєш всі їх моменти. Хоча це доволі не просто, тому що дія відбувається в незвичному домі для особливих дітей. Цей дім живе за своїми правилами. І мешканці або підкоряються цим правилам, або зникають у магічній реальності. Читачі занурюються у світ, де всі мають прізвиська, які характеризують певним чином свого власника
    Відчувалося, що роман писався достатньо довго, бо кожна частина трохи відрізняється від попередньої. Але їх об’єднує іноді дуже неочікуване переплітання минулого та сьогодення. Ще одна цікавинка цього роману – розповіді від певного героя. Мені сподобалася така манера написання. Можна було прочитати відношення кожного до певної ситуації, або дізнатися історії з їх дитинства і зрозуміти чому вони стали саме такими, якими ми їх бачимо на початку роману.
    Мені здається, що «Дім, у якому» - це така книга, яка або подобається відразу, або зовсім не заходить. Особисто я, не могла відірватися до останньої сторінки. І, чесно кажучи, мені так хотілося продовження. Склалося таке відчуття, що авторка ще багато чого хотіла нам розказати про героїв. Раджу всім без виключення зануритися у цей складний, але магічний всесвіт непростих дорослих дітей.
  •  
    Дім, в якому...
    "Дім, в якому" Маріам Петросян - це книга, яка не залишить читача байдужим, вона викликає абсолютно різні емоції впродовж читання, але те, що написана вона добре, не викликає сумніву. Якщо надумаєте таки узятися за неї, будьте готовими до того, що вона забере багато вашого часу і читацьких зусиль. Мені особисто, впродовж першої третини постійно хотілося її відкласти і більше ніколи не відкривати, ніби всю душу вона з мене витягла.

    Але я не з тих читачів, які кидають книги і часом це таки стає у нагоді. Я рада, що продовжила читати, бо десь після подолання третини її сторінок, Дім таки впустив мене до себе. Я почала перейматися долями головних героїв, співпереживати їм дуже сильно. Похмура і дещо безнадійна атмосфера Дому почала ставати для мене більш звичною і зрозумілою. Нарешті речі почали мати сенс.

    Не можу сказати, що рекомендую цю жорстоку і потворно-красиву історію усім, бо розумію, що вона не кожному припаде до душі. Але якщо таки дочитаєте її до кінця, вона стане помітним пунктом вашого списку прочитаного.
  •  
    Особливий міфологічно-магічний світ
    Це не книжка - це ціла химерна реальність. Коли читаєш, немає відчуття, що ти перегортаєш сторінки і водиш очима по рядках, натомість здається, що ти впав у кролячу нору і потрапив в особливий світ. Світ, аналогів якому немає і навряд чи колись буде.
    Та це не просто пусті трохи похмурі фантазії. Це історія співіснування, виживання, пристосування до жорстких умов особливих дітей та підлітків. Ніхто з героїв не намагається зрозуміти причин своєї інакшості, немає нарікань на несправедливість долі чи ще чогось такого. Усі діти в Домі сприймають себе і свої фізичні вади спокійно, як те, що є, те, що не змінити. Аби якось пояснити цей свій світ мешканці Дому творять свою міфологію, в якій є і магія, і певна жорстокість і надія, і алегоричні страхи. Та попри таку химерність, у книжці багато і від звичайного життя. Діти, хай і особливі, усе одно залишаються дітьми. Вони товаришують, сваряться, конкурують, бунтують, дорослішають, як і всі ми. Таке незвичне поєднання справжності і абсолютної міфологізації і дає разом унікальне явище - твір "Дім, в якому..."
    Найбільше, що мені припало до душі в цій книзі, як діти, полишені по суті самі на себе, навчилися підтримувати одне одного, допомагати, щиро дружити. Так, певна озлобленість в їх житті існує, але існують і звичайні радощі, розмальовані стіни, прогулянки, свята, ритуали.
    Герої теж особливі. Кожен зі своїм характером. Звичайно те, що за міфологією Дому, вони перероджуються і з'являються знову, але вже під іншими прізвиськами, мене трохи заплутало. Але це теж в плюс до химерної атмосфери. Образи дорослих в книзі не викликають ані поваги, ані довіри. Хоча, все це випливає з точки зору вихованців Дому.
    Я страшенно рада, що натрапила на цю книжку, бо чогось такого схожого не прочитаєш більше ніде.
  •  
    Дом меня впустил
    Часто слышала одну фразу об этой книге: если книга понравилась, значит дом тебя впустил и принял. Для того кто не читал данное произведение, эта фраза кажется немного странной. Но как только ты разберёшься что такое Дом, это выражение становится предельно ясным и правдивым.
    В этой книге главными героями является не просто жители этого приюта, а и сам Дом, существо которое имеет собственное сознание и само решает кого принимать в свои стены, а кого изгонять из них.
    Дом - это школа-интернат для ребят, у которых есть различные увечья, а также для тех, которым не нашлось места рядом с собственными родителями. Здесь действуют собственные правила и законы, нарушение которых приводит к страшным последствиям.
    Книга расскажет нам историю последнего года перед выпуском старшеклассников. Нам предстоит узнать какими были ребята, когда только пришли сюда жить, как изменил их Дом за прошедшие годы, и кем они станут когда придет время уйти из него. Казалось бы ничего захватывающего в этом сюжете не просматривается, но это только на первый взгляд. Как только ты окунешься в эту историю, назад дороги уже не будет.
    Книга справила на меня неизгладимое впечатление, поэтому я ещё не раз буду возвращаться к ней и перечитывать.
  •  
    Дивовижна книга
    Люблю жанр магічного реалізму, де несподівано переплітаються реальність і чудеса. "Дім..." давно стояв у мене на полиці, але для нього потрібен особливий час - довгі, спокійні, тихі вечори, коли можна поринути в книгу і не повертатися назад дуже довго.
    Самотою серед сучасних багатоповерхівок стоїть дім для дітей інвалідів. Але це не просто дім - це окремий світ, у якого є інша, зворотня сторона, куди впускають лише тих, кого Дім прийняв. У нашому світі вони нікому не потрібні, вони обмежені, вони інваліди. А в Домі незрячий бачить більше за інших, у того, хто не може ходити, є друзі, які у будь-яку мить стануть його ногами. в Домі є вчителі і вихователі, але для них таємничий зворотній світ ніколи не відкривається. Вони бачать лише неслухняних підлітків.
    Героїв Маріам Петросян неможливо не полюбити. Історії їхнього життя лякають і хвилюють. Кожен з них особливий, їхній характер зусібіч розкривається у книжці. Немає ідеальних - в кожному живе темрява, яка так і норовить вирватися. Але за цю різносторонність їх любиш ще більше, не хочеш їх відпускати, не хочеш закінчувати книжку. "Дім, в якому..." - книжка великого формату з маленьким шрифтом на майже 500 сторінок, але все ж вона закінчується занадто швидко. "Дім..." назавжди у моєму серці. Такі книжки трапляються рідко.
 
Характеристики Дім, в якому
Автор
Маріам Петросян
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2009
Перекладач
Маріанна Кіяновська
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
205х240 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-7563-73-9
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Дім, в якому