"Дім дня, дім ночі" - це книга, з якої почалося моє знайомство з Ольгою Токарчук. І, чесно кажучи, саме після неї я загорілася ідеєю зібрати всі її книги (поки вони ще є в наявності - окрема подяка Темпорі за додруки). Попри те, що я вже була знайома з магічним реалізмом, ця книга стала для мене відкриттям. Це був мій перший досвід читання магічного реалізму від письменниці зі Східної Європи, і він виявився зовсім іншим - більш приземленим, міфологічним і дуже тісно пов'язаним із народною пам'яттю, релігією та історією. "Дім дня, дім ночі" схожий на мозаїку, складену з десятків людських історій. Долі героїв переплітаються між собою, переходять одна в одну, і поступово починаєш розуміти, що тут важливий не стільки сюжет, скільки сама атмосфера і відчуття життя, яке безперервно триває, незважаючи на смерть, втрати чи зміну поколінь. Мене дуже вразили образи, які створює Токарчук. У книзі безліч символів, алюзій, відсилок до релігії, міфів і народних легенд, але вони не перевантажують текст, а навпаки - роблять його ще більш живим і багатошаровим. Це одна з тих історій, які хочеться не просто прочитати, а розбирати на окремі фрагменти, повертатися до них і відкривати для себе щось нове. Після прочитання я не просто закрила книгу і поставила її на полицю. Навпаки, мені захотілося ще глибше зрозуміти цей текст - я почала шукати статті, відео та аналізи, щоб дізнатися, що я могла не помітити чи не до кінця зрозуміти. І, мабуть, саме це для мене є ознакою по-справжньому великої літератури - коли історія продовжує жити в твоїх думках навіть після того, як ти дочитала останню сторінку. Це була одна з тих книг, які не просто читаєш, а проживаєш. І я дуже рада, що своє знайомство з творчістю Ольги Токарчук почала саме з неї.