"Дике літо в Криму" - це вже друга книга (перша - "Таємниця козацької шаблі") про пригоди київської школярки Наталочки разом із її другом пластуном Северином. Події розгортаються на морі у Криму. Наталочка разом із батьками та їхніми друзями вирішили піти в похід. І вони оселились у наметі на дикому березі моря. Згодом Наталочка подружилася із татарськими дітьми - Асіє та Абдюлем. А через декілька днів до них приєднався і Северин (його родина приєдналась через деякий час, так як у них були труднощі) Дуже дивні речі стались із Наталкою ще по дорозі до їхнього табору. На її телефон стали приходити дивні смс. А ще вона на привокзальному майдані зустріла... Антипка разом із сім'єю. Це не просто сім'я, а це родина чортиків. І Наталочка зрозуміла, що треба чекати лиха. Та потім одного разу Асіє проговорилась про сімейний скарб. І діти вирішили його шукати. Адже це родинна реліквія - срібний пояс, схований 1944 року, коли татарів насильно вивозили з рідного Криму. Однак Наталочка разом із друзями навіть не підозрюють, що цю реліквію розшукувати не тільки вони... Ця книга просто скарб для любителів історії та крутих пригод! Мені вона дуже сподобалась! Було надзвичайно цікаво читати про пригоди Наталочки з друзями. Також описи місцевості просто заворожували! Я ніби і справді опинилась на тому березі в Криму! Я уявляла, як теж пробираюсь на верхівку гори, йдучи по маленькій стежці. Я також плавала разом із хлопцями та дівчатами в морі і бачила у прозорій воді медуз

Как и многие книги Мензатюк эта ну просто супер! Интереснейший сюжет, красивая обложка и важные темы для Украины. Мне очень нравится, что многие писатели (в том числе Зирка Мензатюк) пытаются донести проблемы Украины к юным читателям. В этой книге все написано очень понятно и вдумчиво. Зирка нарушает тему дружбы, отношений с родителями, а это актуально среди подростков (именно для них лучше покупать эту книгу, где-то 10-14 лет). Книга на пару-тройку вечеров после школы. Я считаю, что нужно ввести её в школьную программу. Дети должны знать все о своей стране! Книга с прекрасным сюжетом от прекрасного автора!

Дуже приємний стиль, мова реально просто ллється. Та і трохи гумору є. Дівчина Наталка - нормальний такий підліток, який тішиться новенькому телефону, любить загадки і розуміє, що відпочинок "дикунами" - це ніякий не відпочинок. То піди сміття закопай, то води набери, то ще до чогось батьки прискіпаються. А так же хочеться пригод. І вони не забарилися. Нові друзі, цікаві ландшафти, таємничі смс-ки. Розмови у книзі, звичайно, бувають інколи серйозні на непрості теми, але якось це видається більш-менш природним. Ну, знаєте, підлітки таки буває цікавляться не лише піцею та серіалами. У повісті багато деталей і подробиць життя у наметах. І які там комахи повзають, і те, що зуби доводиться солоною водою чистити і таке всяке. Це додає реалістичності. Не боїться Зірка Мензатюк писати в дитячому творі про наркоманів. Діти ж бачать і знають, що таке є. Дивно про це замовчувати. Головне - правильно розставити акценти, без повчання, але переконливо. Частенько у творі згадуються татарські слова, це цікаво, адже ми мало знаємо про кримськотатарську культуру, якщо чесно. Ця книжка - привід і поштовх зацікавитись, не лише дитині, а й дорослим. Мені сподобався навіть аркушик-вкладинка про помилки. Уперше бачу, як одруківки в тексті цікаво обігруються - ніби то Антипко літери з книжки поцупив.