Повість Дмитра Кешелі невелика за розміром, але глибока за своїм змістом. Усе найважливіше заховано у символах, алегоріях і персонажах. Найважливіші людські та суспільні цінності прочитуються між рядків. І постійна близька присутність неминучої смерті, яка не лякає, а нагадує: кожен день може стати останнім. Повість "Дерево безсмертя", як і романи та оповідання Дмитра Кешелі, стоїть на дуже міцному ціннісному фундаменті. Так, може його не видно, але без цієї основи твір би не мав таких надійних підстав претендувати на довговічність. Власне, це така проза, яка написана не на замовлення, а душею. Це виплеканий текст, вистражданий і осмислений. Саме тому і ця повість, і всі інші тексти цього автора будуть актуальні та стануть частиною добірної української класики. Шкода, що саме тепер ці тексти так неналежно оцінені. Вони заслуговують на великі тиражі та вдумливого читача. Оксана Кришталева зі Львова