,,Дефіляда в Москві" - перший в українській літературі роман, написаний у жанрі альтернативної історії. Вперше вийшов друком у 1997-му році у видавництві ,,Кальварія". Декілька років тому ,,Видавництво Старого Лева" перевидало твір. Власне, посмертне ,,ребрендингове" видання я й прочитала, авторства Василя Кожелянка. Перше, що впадає у вічі і 100% відображає атмосферу чтива - це класна обкладинка. Хочу вкотре похвалити творчий тандем дизайнерів - Оксани Йориш та Назара Гайдучика. Приємна текстура, зручний формат, комфортний шрифт. Одруківок не зауважила. Незначна товщина книжки, а також дві-три години вільного часу - чудова нагода провести ідеальний, наприклад, вечір-реготання. Оскільки чекає на Вас отакенна порція гумористично-іронічного, парадоксального чтива, що закручується довкола ,,а якщо б...". А якщо б і справді переможцями Другої світової війни були... німецько-українські війська? Чи міг би відбутися парад з нагоди вікторії союзників у Москві? Ну, наприклад, 7 листопада 1941-го року? Хто би і як добирався на торжество? Які би розмови точилися серед простолюду як переможців, так і тих, хто зазнали поразки? А серед панівної верхівки? Цей роман - це суцільне ,,якби". Така собі доросла казка, витвір фантазії письменника, яка дозволяє поуявляти та задатись споконвічним питанням ,,а що, якби історія склалася інакше?" На жаль, ця оповідь не втратила актуальності й сьогодні. Вона звучить особливо гостро злободенній теперішній ситуації в Україні... Мабуть, ,,Дефіляда в Москві" - це такий твір, що не старітиме. І дуже би хотілося, щоб ми його перечитували, сміючись, але не крізь сльози. А ще, впевнена на всі 100 відсотків, на основі книги можна створити чудовий сценарій та зняти класний фільм. Рекомендую книгу для найширшого кола читачів.