Чим далі історія розвивається, тим більше вона показує, що не усі поборники справедливості дійсно добрі люди. У житті та людському існуванні головне баланс. І виходячи за межі можна наробити забагато зла. Лайт уже дуже загрався в Бога. Якщо він починав як звичайний школяр, який намагався звільнити цей світ від покидьків, то, у результаті своїх необдуманих дій, сам перетворився на тако ж поганця. Він не нехтує можливістю, щоб використати ближнього свого у своїх корисних цілях, позбувається тих, хто йому заважає, користується людьми та й нічого людського у нього в середині напевно уже і не залишилося. Життя головного героя перетворилося на гру "Спіймай мене якщо зможеш". І от ця гра уже майже добігла кінця. Якщо чесно не зрозуміло як усе це закінчиться, але те, що у будь-якому разі Лайт програє - у цьому навіть немає варіантів. Він уже поклав своє життя не за праве діло, та і до цих свої ідей підключив купу фанатиків, які сліпо за ним слідують. У наступній частині два головних ворога зустрінуться віч-на-віч і це буде запекла боротьба. Майже кінець.