"Ти тут, Сатано? Це я, Медісон"- саме так пише головна героїня на початку кожного розділу. Медісон, дівчинка13-ти не знає причини потрапляння в Пекло після смерті. Вона помирає на свій 13 день народження, коли дивиться прямий ефір Оскара за участі своєї матері, а сама знаходиться в номері готелю з новим зведеним братом. Причину смерті констатують як отруєння марихуаною, яку вони вирішили викурити. Товстенька і сором'язлива дівчинка - протилежність багатих та знаменитих батьків. Вона на Землі й була завжди чужою, а що вже казати про Пекло? Медісон опиняється в Пекельній клітці, посеред жахливого і відразливого місця. Поруч в таких же клітках є інші жителі, що потрапили сюди за гріхи. Проте це не тільки місце відбування гріхів, а й постійна робота. А ще по Пеклу блукають демони, які карають та знущаються над грішниками. А щоденна робота проклятих-це прибирання відходів життєдіяльності живих людей, та професії, які не хоче ніхто опановувати. От і задача Медісон-оператор на телефонній лінії, що веде опитування. Саме тут вона знаходить собі хоббі -готує смертельно хворих до переходу в "інший світ" На перший погляд примітивний сюжет, та з кожною сторінкою знаходиш істини життя. А що вже казати про гумор та сарказм автора. Хоча б те, що в списку смертних гріхів він виділяє-використання непристойних слів, паління сигарет та наркотиків, сигнал автомобіля, порушення ПДР, чхання не прикриваючи рот і тд. які мають певний ліміт по кількості. А також такі професії- адвокати чи таксисти. Одним словом ця книга-адаптована версія творіння Данте. На рахунок подобається чи ні, то скажу так-якщо ви любите тематику, висловлюваня Паланіка, то книга для вас. В порівнянні з іншими його книгами-гидоти тут дуже мало.