Марина та Сергій Дяченки - Цифровий. Хто з нас не сидить у інтернеті? Гратися в комп'ютерні ігри, читати блоги, дивитися відео? Інтернет перетворився на наше життя, це не новина, але саме після "Цифрового" мені стало дійсно лячно. Схожі відчуття я колись відчула після антиутопії "1984", але тоді вони були сильніші. Ви впевнені, що нами не маніпулює який "Цифровий", що ми робимо щось з власної долі, а не через клацання якогось підлітка мишкою? Впевнені, так? Це ж фантазія, це можливо, але почитайте цю книгу. Вона така фантастична, що аж надреальна. Це правда, яка реальніша самої правди. Комп'ютерна гра, підліток, що майже живе у ній, заробляє гроші, тішиться своїми можливостями та владою. Але одного разу його життя змінюється, а от чи на краще? Письменники викликають вир емоцій, хтось вважає їх геніями, хтось - нездарами, але їх романи це дещо фантастичне. Вони яскраві. Про що б вони не писали, кожна тема звучить голосно та важливо. Гірше за все було, коли розповідалося про батьків Арсена, бо вони такі ж самі залежні. У нас залежний весь світ, він хворий, заражений вірусом інтернета та не потрібної інформації. Він став нашим життям, але як важливо бачити світ навкруги. Чи читали ви щось подібне "Цифровому"?