В цій книзі розповідається про дружбу дівчинки - школярки та незвичної істоти - рожеве, волохате, величезне але, напрочуд, дружнє створіння - чудовисько. Дівчинка мешкала з бабусею, а от тато і мама були у відрядженні в Африці. Дівчинці, відповідно, було досить нудно, тому вона дуже зраділа незвичному знайомству. Свого нового друга вирішила назвати "Чу" та попросила прийняти в свою школу в один клас. Та не все так просто і безхмарно, оскільки у світі чудовиськ товаришувати з людьми не можна, а Чу порушив це правило і, навіть, намагався переконати "своїх" у протилежному і йому поставили умову - він мусив 7 разів до кінця навчального року отримати від людей подяку (слово "дякую"). Тож Чу разом з дівчинкою намагався з усіх сил виконати цю умову інакше його б відправили в найжахливіше місце для чудовиськ. І що ви думаєте, йому вдалося! Але світові чудовиськ це не сподобалося і вони намагалися всіма силами цьому завадити, навіть шпіонів підсилали. Та все ж добро перемогло і найзліший з усієї ради чудовиськ поплатився.

Первая книга в трилогии о дружбе девочки Сони и чудовища Чу покорила и мою дочку, и меня. В этой части трилогии мы узнаем, как познакомились и подружились герои, как поддерживали друг друга. Ситуация ведь сложилась очень непростая. В обществе чудовищ существует строгий запрет на общение с людьми, поэтому, чтобы предотвратить наказание за дружбу с Соней, Чу должен за несколько месяцев получить семь благодарностей от людей. Вместе с тем он оберегает Соню от вампиров и оборотней, которые следят за ними и намерены максимально навредить. С другой стороны, люди считают агрессивными и злыми всех нелюдей, а Соня должна помочь Чу адаптироваться в школе и заверить друзей и учителей в том, насколько доброе сердце у ее нового друга. Читать этот прекрасный рассказ следует ради ярких персонажей, остроумных диалогов и абсолютно гуманистического посыла. Кроме истории дружбы, в рассказе присутствует и довольно хитрая детективная линия. Я до последней страницы не могла угадать, в кого именно из окружения Сони вселился вампир, потихоньку обескровливавший ее. А я уже говорила, как весело читать о приключениях девочки и чудовища в Киеве? Необычайно весело!

Сашко Дерманський "Чудове Чудовисько" Ми вже давненько прочитали книгу, але я ще й досі намагаюся уявити Чу Пластиліненка, волохатого, рожевого і в крапочку, у стінах моєї школи. Зізнаюся, виходить поганенько. Добре, якщо просто будуть пальцями показувати... А от авторові вдалося продемонструвати у книзі нечувану толерантність, повагу і розуміння. Може так ми й навчимо наших дітей сприймати інакшість??? Книга добра і весела, незважаючи на кілька поганиськ та жахаськ, які намагалися зіпсувати життя Соні і Чудовому Чудовиську. А ще у ній багато непересічних героїв) Один директор школи чого вартий) Йому я дивувалася теж дуже сильно і навіть трохи пораділа, що у реальному житті з такими не зустрічалася) Ну й сам Чу. Він такий милий, турботливий, відповідальний і допитливий. Прекрасний друг і просто хороша лю...гм... Чудовисько. Він щирий, відкритий і позитивний. З ним затишно і комфортно. Він абсолютно некорисливий, усі свої "подяки" отримав абсолютно заслужено і геть не полював за ними спеціально. Радимо) І з нетерпінням чекаю, коли син обере до читання другу книгу про Чудове Чудовисько. Цікаво ж, що там далі)