я отримала масу задоволення читаючи цей написаний в найкращих традиціях жанру роман.Автор легко пише про складні речі, при цьому геть не зловживає згущенням фарб та зайвим нагнітанням атмосфери.Усі персонажі добре прописані,вони реальні живі люди зі своїми недоліками, страхами, прагненнями та сильними сторонами. Лореда - це, взагалі окрема тема розмови.Вона взяла найкраще від своїх батьків: бажання мріяти, прагнути чотось більшого та силу духу. Це дитина,якій довелося завчасно подорослішати.В багатьох її словах, відчувається доросла людина,яка зрозуміла,що значить брати відповідальність за своє життя у свої руки і для того, щоб у твоєму житті,щось змінилося на краще, треба самій робити для цього щось. Але не дивлячись на усю її дорослість, вона все ж таки лишається дитиною,якій хочеться бавитися, красуватися та жити своє дитяче безтурботне життя. В після мові, письменниця,провела паралель з тими часами та періодом ковіду, погоджуюсь - є спільні риси,але особисто мені, ця історія нагадала початок війни у нас.Те, як безліч людей, покинули свої домівки і взагалі без нічого, тікали в більш безпечні місця,щоб врятувати свої життя і те, як на цих "мігрантів" реагувало і реагує " місцеве" населення, забуваючи про те,що ми усі громадяни однієї країни. Дуже шкода Ельзу. Стільки болю, зневаги, втрат і от коли, вона нарешті зрозуміла, яка вона красива, сильна духом і що, вона здатна змінити світ,її життя обривається на посуті, першій сходинці до здійснення її мрій. І в той же час, вона продовжує жити в своїх дітях для яких, вона стала прикладом та світлом, яке буде світити їм навіть у найтемніші часи.

Чотири вітри» Крістін Генни — зворушлива історія про материнську любов, силу жінки та боротьбу за гідне життя під час Великої депресії та посухи 1930-х у Техасі. Головна героїня, Ельза, проходить трансформацію від невпевненої жінки до рішучої матері, готової боротися за майбутнє дітей. Атмосфера того часу передана майстерно: пилові бурі, злидні, міграція й соціальна жорстокість. Книга емоційно вражає, а фінал став несподіваним. Рекомендую поціновувачам історичних романів із сильними персонажами. Єдиний момент, який трохи дратував особисто мене, — це тема комунізму: вона подана надто ідеалізовано та місцями нав’язливо. Попри це, роман мені сподобався та не залишив байдужою, тому я і надалі планую читати романи Крістін Генни.

Книга, яку не читаєш, а проживаєш у тілі жінки та у її відчуттях тривоги, болю, витримки, любові та сміливості. Коли природа суперечить існуванню. Коли людяності все менше. Коли умов до безвихідності все більше. Саме в цей момент любов до своїх близьких і є спасінням. Саме непохитна любов надає цій тендітній жінці поштовх до сміливості та ризику попри життя, задля дітей.